Адресна соціальна допомога в країнах Західної Європи

Содержание:ВСТУП 3 АДРЕСНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ 4 ВИСНОВКИ 10 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 11

Вступление:В Західній Європі вважають, що кожне демократичне суспільство засновує своє соціальне забезпечення та розвиток на трьох складових: вільній ринковій економіці, представленій підприємницьким сектором; демократично обраній владі; і добровільними громадянськими інститутами, що включають, головним чином, неурядові організації – незалежний сектор. Ці три сили, що складають основу сучасного суспільства, можуть виконувати свої завдання тільки за умови взаємного співробітництва. Створення такої бази стало надзвичайно актуальним для України, яка взяла курс на Євроінтеграцію. Це і визначає першочерговість реалізації нагальних завдань економічного та соціального розвитку, що в свою чергу, вимагає запровадження в державі високих європейських стандартів і нормативів ефективного соціального захисту населення та сучасних адресних соціальних послуг для вразливих категорій – людей літнього віку, старих і немічних, інвалідів, дітей – сиріт, самотніх непрацездатних громадян, жінок та дітей, які  страждають від насильства в родинах, громадян, що  звільнилися з місць позбавлення волі, бездомних та інших соціально - вразливих верств населення. Для нас важливим є вивчення досвіду в цьому питанні західноєвропейських країн. Це і зумовлює актуальність обраної нами теми реферату. Метою даної роботи є характеристика основних аспектів надання адресної соціальної допомоги в країнах Західної Європи. Структурно реферат складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Для підготовки даного реферату автором було використано підручники з права соціального забезпечення, а також наукові статті з окресленого питання.

Выводы:Таким чином, Адресна допомога – це форма соціальної допомоги, яку держава надає персонально малозабезпеченим працездатним чи непрацездатним громадянам, враховуючи потреби конкретної людини та після. “Адресність” допомоги полягає в тому, що її отримує конкретна людина, яка має право на неї відповідно до встановлених законодавством критеріїв і довела це право через надання відповідних документів. Еолюційний розвиток і становлення соціальної держави дозволяє визначити три її типи і сформулювати їхні головні характеристики: ліберальна або англосаксонська, консервативна або континентально-європейська та соціал-демократична або скандинавська. Перехід до ринкових відносин у соціальній сфері на Заході відбувався в контексті ідеології раціоналізації та скорочення державних витрат на тлі недовір’я, що накопичилося, та незадоволення патерналістськими моделями соціальної політики. Зокрема, у сфері соціальних послуг підвищилося значення експертного знання, спрямованого на аналіз і підвищення ефективності діяльності працівника, окремого проекту або організації, що надає такі послуги. В країнах Західної Європи у боротьбі з бідністю існуює підхід, відповідно до якого необхідно усунути бідність, підтягуючи доходи всіх незаможних до визначеної межи.

Литература:1. Андрущенко В. Організоване суспільство / Інститут вищої освіти АПН України. — К., 2006. – 219с. 2. Вакуленко С. М. Організаційні аспекти модернізаці системи соціальних послуг в контексті нових орієнтирів соціальної політики. // http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Mtpsa/2008/articles/Vakulen.pdf. 3. Стрепко В. Про універсальність та адресність до помог за правом соціального забезпечення. // Вісник Львівського университету. – 2009. – Вип.48. – С.197-202. 4. Мачульская Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения . - 2001. – 285с. 5. Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.