Вступление:Темою обраною для розгляду в даній роботі є організація, нормування та оплата праці на виробництві продукції садівництва. Концепція розвитку садівництва в Україні на 2005 р. (Андрієнко М.В., Васюта В.М. та ін., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну породну структуру плодових і ягідних насаджень: плодові й горіхоплідні — 82,3%, ягідні — 17,7%; у тому числі зерняткові — 55,6% (із них 88,6 — яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кісточкові — 24,5% (із них 28,1 — слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня, 10,9 — абрикоса, 4,8 — персик), горіхоплідні — 2,2%, ягідники — 17,7% (із них суниця — 70,3, смородина й порічки — 16,5, аґрус — 7,2, малина — 7,2). Така породна структура садів і ягідників передбачає наступний стан обсягів виробленої продукції: 71,1% — плоди зерняткових, 19,6% — кісточкових, 4,2% — горіхоплідних і 5,1 — ягідних. В основу цього співвідношення покладено грунтово–кліматичні умови, економічні особливості окремих регіонів (близькість розміщення від великих міст, курортних місць, промислових центрів, плодопереробних заводів, цільове призначення продукції), наявність сортів конкретної культури, що представляють інтерес для широкого промислового вирощування.
Сприятливе поєднання кліматичних та ґрунтових факторів дозволяють успішно вирощувати в західному Лісостепу яблуню, грушу, сливу, вишню, волоський горіх, а в південній частині зони і черешню. Західний Лісостеп особливо придатний для вирощування ягідних культур. Останніми роками розпочато визначення регіонів України, в яких можлива найповніша реалізація біологічного потенціалу плодових порід.