Ідеї про державу і право Ціцерона

Содержание:Вступ 3 1. Політична кар’єра Цицерона 6 2. Ідеї про державу і право Цицерона 11 Висновки 18 Список використаної літератури 20  

Вступление:Історія держави і права вивчає процес історичного розвитку державно-правових форм життя конкретних країн у хронологічному порядку, тобто застосовує переважно історичний метод. Теорія держави і права досліджує розвиток держави і права в узагальнено-теоретичному вигляді, тобто застосовує переважно формально-логічний метод. Конкретні дані історії держави і права використовуються теорією держави і права для теоретичних узагальнень, вироблення загальних закономірностей розвитку держави і права різних народів у конкретні історичні періоди. Історія вчень про державу і право досліджує і висвітлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право. Історично закономірний процес накопичення людьми уявлень про державно-правові явища відбивається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів різних народів світу. Історія вчень про державу і право немов би виступає історичною частиною теорії держави і права. Вона поставляє матеріал про історичне формування поняттєвого апарату теорії. Наприклад, теорія держави і права досліджує проблему державного суверенітету (поняття, види, ознаки), правової держави. Серед сучасних політичних і юридичних ідей однією із найпопулярніших є ідея розбудови України як правової держави. Вона стала програмним гаслом для багатьох політичних партій, які існують у нашій державі. Вказана вище ідея найшла свої закріплення в статті 1 Конституції України. Пояснюється це досить просто – більшість науковців вважають правову державу своєрідним ідеалом, найкращою формою державного майбутнього. Очевидним є те, що правова держава – це не просто держава, в якій є право, адже держава без права взагалі не може існувати. Під поняттям «правова держава» слід розуміти державу, яка наділена особливими якостями, таку державу, де існує особливе ставлення до норм права та їх дотримання і виконання. Процес формування концепції правової держави з її теперішнім змістом проходив у декілька етапів. Сама ідея правової держави виникла досить давно, зародилася вона ще в Стародавній Греції і досить добре розроблялася римськими юристами. Одним із видатних юристів римської імперії був Цицерон, який стояв біля витоків формування ідеї «правової держави». Об’єктом дослідження за даною роботою є джерела, що в яких відображені погляди Цицерона на право та державу. Предмет дослідження за даною роботу зміст вчень Цицерона про державу і право. Актуальність даної теми зумовлена тим, що вчення і теоретичні розробки римських юристів знаходили своє відображення та інтерпретацію у творчості всіх визначних представників правової думки Європи, і багато сучасних понять, термінів та юридичних конструкцій бере свої витоки у працях римських авторів, у римському праві. Для з’ясування позиції Цицерона в питаннях держави й права, а також для точнішої оцінки його особистого внеску до скарбниці світової культури особливої уваги заслуговує не лише зміст, але й мова його трактатів. Адже їх автор належав до тих людей, які з болем у серці сприймали засилля в Римській республіці чужої, тобто грецької, мови та літератури на шкоду рідній, латинській мові, як і римській культурі взагалі. У зв’язку з цим чимало зусиль Цицерон змушений був докласти до того, щоб переконати не лише своїх краян, але й цілий світ, що мовою філософії може бути не тільки грецька, але й будь-яка інша, в тому числі й латинська/ Для цього він виробив стійкі норми латинської літературної мови, які на багато століть стали недосяжними зразками, сформував латинську філософську термінологію, яка, вдосконалена й поповнена Сенекою та іншими латиномовними філософами, стала інтегральною частиною середньовічної європейської культури, мовою загальноєвропейської науки, а через неї складовою частиною нових національних мов Європи. Не зважаючи на те, що можна віднайти багато вітчизняних та іноземних джерел, які присвячені дослідженню вченням Цицерона про державу і право, я вважаю, що дана тема все ж таки більшого дослідження та аналізу. В зарубіжних країнах дана тема характеризується більшим ступенем вивчення ніж в Україні. Мета написання даної роботи полягає в наступному: поглиблення теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення дисципліни «Історія вчень про державу і право», удосконалення навичок роботи з наукової та юридичної літератури з дисципліни «Історія вчень про державу і право», формування досвіду аналізу наукових та нормативно-правових актів з метою визначення особливостей вчення Цицерона про державу і право. При дослідженні вчень Цицерона про державу і право використовувалися загально філософські та спеціально юридичні методи. Досліджуючи дану тему роботи мої завдання полягали в наступному: з’ясувати зміст вчень Цицерона про державу і праву; з’ясувати, які фактори впливали на формування його вчень про державу і право; дослідити особливості вчення Цицерона про державу і право. Для досягнення мети роботи я вважаю, що в першому розділі даної роботи слід дослідити політичну кар’єру Цицерона, адже вона також відображала певні погляди Цицерона на державу і право і звісно політична кар’єра формувалася під впливом його поглядів на державу і право. В другому розділі даної роботи безпосередньо досліджено вчення Цицерона про державу і право.

Выводы:Особливо системними і ґрунтовними були вчення Марка Туллія Цицерона (106—43 до н. е.) і римських юристів стосовно держави і права. У своїх наукових роздумах, викладених у творах «Про державу», «Про закони» та інші, Цицерон наголошував, що основою держави є прагнення людей жити разом, а осередком — сім’я. Держава, на його думку, — узгоджене правове утворення, здобуток народу. Він підкреслював особливий зв’язок держави і власності та зауважував, що основною її метою є охорона власності народу і окремо кожного громадянина. Цицерон робив спробу визначити категорію «народ», підкреслюючи, що це не будь-яке об’єднання людей, а об’єднання, в основі якого — погодженість стосовно питань права і спільності інтересів. Мислитель піддав аналізові різні форми державного устрою і зазначав, що вони розрізняються залежно від кількості правителів. Це може бути царська влада, влада оптиматів (аристократії) або народна влада (демократія). Всі вони, на його думку, недосконалі. Найбільш вдалою може бути лише держава, що має ознаки всіх згаданих форм. Прикладом такої форми держави, на його думку, є римська державність, у якій функціонували магістрати, сенат і народні збори. Значну увагу мислитель приділяв особам державного діяча та ідеального громадянина. Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю, здатна оволодіти знаннями про державу і право та застосовувати їх у дійсності. Без таких знань державний діяч не може бути мудрим і справедливим. Ідеальному громадянинові мають бути притаманні прагнення до пізнання істини, справедливість і величність духу. Він повинен виконувати приписи законів, не чинити нікому зла, не зазіхати на чужу власність. Розвиваючи попередні природно-правові уявлення, Цицерон апелював до закону природи і права як основи спілкування людей у державі. Право, що спирається на справедливість і розумний закон природи, є виразником загальної користі кожного учасника правового спілкування. Природне право, за його вченням, виникає раніше від держави з її писаними законами, тому останні мусять відповідати вимогам природного права. Критерієм справедливості є відповідність законів, установлених волею людей, законам природи. Панування справедливості в суспільстві настане лише тоді, коли всі учасники спілкування діятимуть згідно з приписами законів. Але рівноцінними учасниками спілкування Цицерон бачив тільки вільних людей. Для рабів справедливість полягала в тому, щоб ними володіли справедливо. Рабство як таке виправдане, воно обґрунтоване природою, і для рабів їхнє становище корисне.

Литература:1. Андрусяк Т. Г. Історія політичних та правових вчень. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 220 с. 2. Ромашов Р.А., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: КНТ, 2007. – 216 с. 3. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – К.: Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009, 520 с., С.67. 4. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник. – Вид. 2-е. – К., 2003р, 416 с. 5. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 432 с. 6. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2008 – 592 с. 7. Лекції Львівського національного університету імені І. Франка з Римського приватного права. http://www.franko.lviv.ua/faculty/pravo/atg/kn_2_rozdil_4.doc. 8. Мірошниченко М. І., Мірошниченко В. І. Історія вчень про державу і право. - К.: Атіка, 2001. 9. І.Б. Усенко. Основи правознавства: Проб. Підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. – К.,І.: ВТФ «Перун». 1997. – 416 с. 10. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: АртЕк, Вища шк., 1997. – 264 с. 11. Цицерон. Матеріали електронної енциклопедії. http://uk.wikipedia.org.