Статистика вивчення продуктивності корів

Содержание:ВСТУП 3 Розділ 1. Система показників статистики тваринництва 5 1.1. Показники продуктивності праці та методи її розрахунку 5 1.2. Показники валової, кінцевої і товарної продукції сільського господарства. Товарність продукції, методи її обчислення 15 Розділ 2. Статистична оцінка показників продуктивності ВРХ 21 2.1. Групування – основа наукової обробки масових даних. Види групувань 21 Розділ 3. Статистична оцінка продуктивності ВРХ та факторів, що на неї впливають 29 3.1. Ряди розподілу та їх графічне зображення 29 3.2. Узагальнюючий показник рядів розподілу 35 ВИСНОВОК 43 Список літератури 45

Вступление:Статистика (від лат. Status – стан речей) – суспільна наука, що вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ з метою вивчення їх якісних особливостей і закономірностей розвитку. В сучасному розумінні слово “статистика” об’єднує в собі: • статистичні дані, отримані шляхом спостережень; • статистичну практику – діяльність статистичних установ, які збирають і обробляють інформацію про статистичні явища і процеси; • статистичну науку. Якщо говорити про історію статистики, то слід зауважити, що статистика як засіб управління існує ще з давна. Кількісний облік, який вівся для визначення якості суспільно-економічних явищ, проводили ще задовго до початку нашої ери, для прикладу можна згадати переписи населення Китаю (2238 рік до н.е.), про який згадано у книзі Конфуція “Шу-Кінг”. Перший статистичний орган – ценз, для проведення переписів вільних громадян було створено в стародавньому Римі. Статистика як наука виникла у 19 ст. В цей період відбувалося зростання обсягів офіційної інформації і кількісні характеристики поступово витісняли текстові описання. Тому постала необхідність у вдосконаленні методів обробки, збирання і узагальнення масових даних. Фундатором теорії статистики став А.Кетле. Його праці, передусім “Соціальна фізика”, – це початок пошуку філософських підвалин статистики. А.Кетле вважав, що предметом статистики є людина в суспільстві, а методологічною основою – принцип масовості, пізніше названий законом великих чисел. Саме цей принцип зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнюючих характеристик сукупності. Предметом статистики як науки є розміри та кількісні співвідно-шення масових суспільних явищ, закономірності їх формування і розвитку. Слід звернути увагу на те, що статистика вивчає не поодинокі, а масові явища. Вивчення кількісної сторони суспільних явищ нерозривно пов’язано з якісним їх змістом. Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах – показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює окремі властивості, виявляє схожість і розбіжність окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються. Статистика – багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов’язані між собою. Виокремлюють чотири складові цієї науки. 1. Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки, а також спільні для будь-яких явищ методи і засоби аналізу. 2. Економічна статистика вивчає явища і процеси, що відбуваються в економіці, розробляє систему економічних показників та методи вивчення економіки країни чи регіону як єдиного цілого. 3. Галузеві статистики (промислова, фінансова, соціальної інфраструктури тощо) розробляють зміст і методи обчислення показників, які відображають особливості кожної окремої галузі. 4. Соціальна статистика вивчає соціальні умови та характер праці, рівень життя, прибутків, споживання матеріальних благ і послуг населенням. Актуальність теми в тому, що статистика повинна забезпечувати правильне визначення обсягу валової продукції і характеристику розподілення і реалізації продукції відповідно до її економічного змісту і зростаючих суспільних потреб. Важливе завдання цього розділу статистики – розглянути показники виконання плану виробництва і реалізації продукції, вивчити динаміку виробництва продукції і міжгалузеві зв'язки реалізації продукції, виявити резерви збільшення валової і чистої продукції галузей.

Выводы:Найбільша кількість корів використовує кормів від 36,7 до 38,3ц. Найбільша кількість варіант має вихід телят від 928 до 942 голів на 1000 корів Індивідуальні значення надоїв від середнього значення по сукупності відхиляються на 5,91%. Індивідуальні значення витрат кормів від середнього значення по сукупності відхиляються на 4,79%. В середньому індивідуальні значення виходу телят відхиляються від середнього значення по сукупності на 2,3% В середньому індивідуальні значення виходу телят відхиляються від середнього значення по сукупності на 2,17% Варіація на 72% залежить від варіації надоїв корів від витрат на корми і лише на 28% від інших факторів. Внаслідок відмічених обставин в якості готової продукції тваринництва сільськогосподарських підприємств предстає, по-перше, вся реалізована за межі господарства худоба племінного і м'ясного призначення, в тому числі і незакінчена виробництвом взагалі (молодняк), по-друге, худоба, яка вирощується для поповнення свого стада і для внутрігосподарського забою. Але худоба, реалізована на сторону, і худоба, залишена на плем'я у себе чи забита на м'ясо, - результат виробництва не одного року (у всякому разі цей період виробництва виходить за межі календарного року). Більше того, реалізована після відгодівлі вибракувана худоба і куплена худоба містить частину продукції, яка була врахована за інші періоди чи в інших господарствах. Тому продукцію цього року можна визначити лише розрахунковим шляхом – методом відповідних балансових рівностей у двох формах: в грошовій і в живій вазі. 1. В грошовій формі. В цьому випадку із вартості худоби на кінець року і вартості реалізованої забитої худоби вираховують вартість худоби, яка є на початок року і купленої. 2. В живій вазі. Визначення продукції тваринництва в живій вазі має відоме економічне значення з двох підстав: 1) вирощування на плем'я і м'ясо, а також відгодівля худоби характеризується зміною живої ваги; 2) вся худоба м'ясного призначення, а також (протягом відповідного періоду) і худоба основного стада представляє комплексну сировину для виробництва м'яса, сала, шкіри і т.п.. Разом з тим необхідно відмітити, що цей показник живої ваги дуже грубий і неточний, оскільки: а) підсумовується жива вага худоби різних видів, яка відрізняється виходом м'яса і його якістю (калорійність, смакові якості, і т.д.); б) жива вага значно коливається незалежно від забійної ваги через один стан тварини; в) врахована продукция живої ваги може бути загублена при наступному недогодовуванню худоби. Перший недолік може бути в певній мірі ліквідований перерахунком живої ваги на забійну. Однак, стосовно до вирощування племінної худоби це не дає особливої переваги. Другий недолік не можна перебороти нормативним перерахунком на забійну вагу. Для цього необхідно визначити забійну вагу по об'єктивних признаках тварин, що потребує спеціальних навичок і здійснювати лише на заготівельних пунктах. Третій недолік, на жаль, представляє специфічну трудність обліку невиправданих втрат виробництва.

Литература:1. Закон України "Про державну статистику" Голос України" 21 жовтня 1992р. 2. Головач А.В, Статистика: Підручник. К.: Вища школа, 1993. 3. Статистика. Навчальнометодичний посібник. За ред. Швеця В.Г. К.: ВПЦ „Київський університет", 2002. 4. Курс соціальноекономической статистики. Учебник для вузов/ Под ред. проф. М.Г.Назарова. М: Финстатинформ, ЮНИТИДАНА, 2000 771 с 5. Економика и статистика фирм.: Учебник/ В.Е.Адамов и др. М.Финансы и статистика, 2002.240 с. 6. УманецьТ.В., Пігарев Ю.Б. Статистика: Навч.посіб К.: Вікар, 2003, 623 с.