Вступление:Метою написання моєї курсової роботи є : - дослідження та вивчення поставленого питання; - перегляд та дослідження великої кількості літератури, що стосується цієї теми; - вміння застосовувати набуті знання на практиці. Права людини в цивілізованому суспільстві надзвичайно багатогранні. Адже саме людина, її життя, свобода, честь і гідність, недоторканість і безпека являються найвищою соціальною цінністю. Люди народжуються вільними і рівними в гідності і правах, і кожний повинен володіти всіма правами й свободами, проголошеними Загальною декларацією прав людини, без будь – яких відмінностей, наприклад, у відношенні раси, кольору шкіри чи національного походження. Дискримінація у відношенні людей по ознакам раси, кольору шкіри чи етнічного походження являє собою посягання на гідність людини і засуджується як заперечення принципів Уставу ООН. Жодна держава не повинна з допомогою поліцейських заходів чи іншим чином заохочувати, захищати та підтримувати будь – яку дискримінацію за ознаками раси, кольору шкіри чи етнічного походження, яка б проводилася окремими особами, установами чи групами людей. Існування расового бар'єра суперечить ідеалам будь-якого людського суспільства. Міжнародна спільнота притримується концепції міжнародної правосуб'єктності індивідів, створення наддержавних органів захисту прав людини, пріоритету загальновизнаних принципів і норм міжнародного права про права людини по відношенню до внутрішнього національною права. Держава повинна закріплювати, а не надавати людині права і свободи, визначати їх ідеали, створювати механізми й гарантії реалізації. Конституційно закріплюються природні, невід'ємні права і свободи людини й громадянина. На сьогодні в Україні права і свободи людини закріплені в Конституції України, інших законодавчих актах. На законодавчому рівні почалось зближення з міжнародними стандартами, зокрема: відмінені основні обмеження у відношенні виїзду громадян за кордон, гарантується свобода думки і плюралізм, свобода слова і релігії, не застосовується смертна кара, посилені гарантії щодо захисту прав обвинуваченого і підозрюваного в кримінальному процесі. Разом з тим, в Україні продовжують порушуватися загальновизнані норми і принципи міжнародного права, які відносяться до прав людини. Практика діяльності Верховної Ради у цій сфері свідчить, що законодавчі реформи здійснюються повільно і недостатньо послідовно. На жаль, в Україні як законодавча, так і правозастосовча практика з питань прав людини, не відповідають високим вимогам міжнародно-правових стандартів. Слід відмітити, що в нашій державі останнім часом на можливість громадян реалізувати свої права і свободи негативним чином впливають труднощі в суспільстві, соціальна й політична напруга, досить складна криміногенна обстановка, не адаптованість багатьох людей до нових умов життя. І в той же час закладається нова концепція взаємовідносин особи й держави. Патерналістські засади цих відносин поступаються місцем соціальному партнерству й співробітництву, створюється сучасна законодавча база.