Телебачення в інформаційній політиці України

Содержание:1. Українське законодавство в інформаційній сфері 3 2. Телебачення і суспільство 6 2.1. Етапи становлення телебачення. Взаємопроникнення політики і телебачення 6 2.2.Телебачення як технологія руйнації свідомості 13 2.3. Місце сучасного телебачення в засобах масової інформації 19 3. Висновок 21 Список використаних джерел 24

Выводы:Телебачення, в технічному і ідейному плані, зсумувало досягнення всіх попередніх засобів доставки інформації, об’єднавши в собі засоби театру, газети, радіо і в комплексі вивело можливості впливу політичної технології до максимального рівня. Отже, телебачення є важливим компонентом політичної системи загалом, не тільки свідомості. Так, як через телебачення відбувається інтеграція індивіда в політичну сферу і соціалізацію сильніше, ніж в інших випадках політичного включення, активності. Телебачення — це легкий засіб отримання інформації про нагальний стан справ, політичної інформації, а за нею вже і пропаганди, політичних знань, політичної реклами. Побудова політичної системи після пройденого шляху прийняття нормативних документів (законів, права) потребує також і доведення отриманої конфігурації до відома населення, а краще за масштабом та ефективністю телебачення медіа поки що немає. Саме тому захоплення телецентру (або наявність телеканалу-провідника ідей) стало основним пунктом у плануванні стрімкої зміни державного ладу, політичного режиму. Тут телебачення виступає засобом як інформування, так і включення індивіда у політичний процес змін, в пасивному плані. Тут можна навести приклад Аристотеля, який писав, що держава існує до тих меж, куди може дійти глашатай, приймаючи до уваги критику Хайека, щодо ролі традицій у стабілізації і збереженні політичної системи, все ж таки, таким «глашатаем» зараз стало телебачення, тому, що в великій мірі споглядання телебачення теж стало частиною культури і традицією сучасної людини. Таким чином в політичну культуру за рахунок процесу соціалізації і імітаційної поведінки чітко введена традиція сприймати телебачення, як основний засіб отримання політичної інформації, з високим ступенем довіри. Для політичного маркетингу телебачення виступає головним провідником візуального іміджу політичного діяча, воно має усі можливості, як для його руйнування, так і створення з нічого, в залежності від якості і кількості приложених зусиль. Телебачення за своїм характером подібне до вистави, йому характерна віртуальність, тому телебачення головний пункт у розкрутці будь-якого політичного діяча в цивілізованому суспільстві. Разом з тим, роль телебачення в стабілізації політичної системи, встановленні політичного режиму неможна применшувати. Таким чином, розглянувши приведені факти, дані опитувань, теоретичні положення можна зробити висновки: Телебачення, пройшовши довгий шлях вдосконалення технології стало наймасовішим засобом масової інформації. Близько 2 млрд. людей по приблизних оцінках є телеглядачами. Властивості телебачення, щодо впливу на політичну свідомість, а разом з тим на політичну та електоральну поведінку широко використовуються політичними елітами для досягнення політичних цілей чи задоволення політичного інтересів. Телебачення є найефективнішим провідником політичних технологій, технологій створення політичного іміджу, а також є джерелом великої кількості маніпуляцій свідомістю, тобто, певним чином може деформувати політичну свідомість глядача нав’язуючи йому потреби і переконання, установки поведінки. Серед чинників соціалізації в політичній сфері телебачення в наш час відіграє провідну роль. Соціалізація молоді великою мірою проходить під впливом телебачення, і в дорослому віці за основне джерело отримання політичної інформації слугують саме аналітичні передачі по телебаченню, політичні ток-шоу, випуски новин. Сформована чітка традиція отримувати більшість інформації через телебачення. Телебачення належить до односторонніх, «пасивних» засобів масової інформації. Низький рівень взаємодії телебачення з телеглядачем компенсується легкістю сприймання інформації та відсутністю потреби в активному пошуку і сортуванні джерел інформації (як в мережі Інтернет). Але разом з тим Інтернет, як найглобальніший засіб перш за все комунікації надає більшу свободу вибору для фільтрування і сортування інформації політичного характеру, що дає більше шансів уникнути потрапляння в тенета політичної маніпуляції. Політична маніпуляція в епоху постіндустріального суспільства набула дуже високого рівня застосування. Інформаційні війни, які ведуться в набагато масштабніших «театрах бойових дій», ніж війни звичайні стали невід’ємним складником сучасної політичної реальності. Дійсно, телебачення відіграє суттєву роль в житті суспільства. Але чи позитивна ця роль? Це питання на сьогоднішній лень має негативну відповідь.

Литература:1. Офіційний сай Державного комітету телебачення і радіомовлення України. http://comin.kmu.gov.ua/ 2. FCC V-Chip Fact Sheet, 7/1/99 3. 5. Lynda Lee Kaid. Political processes and television. // The Museum of Broadcast Communications. MBC.; 2008. 4. Інтернет-видання "Медіа-бібліотека". http://www.media.parlament.org.ua 5. Поль Вирилио. Информационная бомба. – М.; 2002. – 192 с. 6. Сергей Кара-Мурза .«Телевидение как технология разрушения сознания». http://www.km.ru/