Выводы:Біографія письменника складалася з вигадок й анекдотів його друзів з празьких пивних. Багато що перекручено й спотворено у намаганні не зменшити веселощів й доброго гумору, якими були насичені як зовнішній, так і внутрішній світ Ярослава Гашека. Але хіба зможуть такі «спогади», а краще сказати – міфи, розкрити особливості художньої манери чеського письменника Ярослава Гашека. Чому його гумор так добре розуміють чехи і чому став таким «чеським» гумор людини, який велику частину творчого життя провів у Росії та Україні?
У традиціях слов’ян центральної Європи нема образу дурня як головного героя. Ця істота дуже до душі ледачим й неспроможним до самовдосконалення народам. Образ Швейка володіє такою примітною особливістю. Є в ньому щось споконвічне, первозданне, що веде кудись удалину, усередину, чи ледь не до простоти російських народних казок і архетипів. Читач, якщо і не усвідомлює, то підсвідомо відчуває в романі щось родинне по образах «розумних дурнів» з фольклорної казкової традиції. Щасливий і спритний солдат, що у воді не тоне й у вогні не горить, і самого чорта перехитрить, і навколо пальця обведе – це наш солдат. Тільки герой Гашека свої здібності і кмітливість націлює не на ратні подвиги, а на осміяння війни і солдафонського насильства. Та й відбуваються всі його пригоди не в сивій давнині, а в справжній сучасності. Гашек йшов не від фольклорних і літературних зразків, а безпосередньо від живучої й у сьогоднішній свідомості народної сміхової стихії.
Кажуть, що документально доведено, що існував реальний Йозеф Швейк – празький ремісник, знайомство з яким, що відбулося в Гашека ще в 1911 році, і дало імпульс до створення циклу оповідань про бравого солдата Швейка, де вперше з’являється цей персонаж. Але Гашек, як з’ясувалося, зустрічався зі Швейком-прототипом і в Росії, де в 1915-1919 роках Швейк теж знаходився в полоні, а потім у добровольчих чехословацьких частинах. Нова «зустріч» зі Швейком спонукала Гашека знову повернутися до розробки цього типажу, завдяки чому виникла повість «Бравий солдат Швейк у полоні», написана і видана Гашеком у 1917 році на Україні.
Пригоди бравого вояка Швейка – сатиричний роман видатного чеського письменника Ярослава Гашека, що охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі твору – образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає безліч комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства.
Роман Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» і донині є одним із найпопулярніших творів, написаних після Першої Світової війни. Особливо бравий вояк Швейк дорогий серцю галичан. Адже з австрійською армією, найяснішим цісарем і Першою Світовою війною в Галичині пов'язано чимало родинних переказів і спогадів.
„Геніальний ідіот” Швейк з честю виходить з будь-якого становища, де б він не був: у поліцейській дільниці, на медичній експертизі, у божевільні, тюрмі, австрійському чи російському полоні – бравий вояк завжди займає позицію саботажу, прикриту маскою добродушності. Ревність Швейка при виконанні наказів змушує його начальників називати Швейка „йолопом”. Він ладен навіть „іти під три чорти”, намагаючись догодити своїм повелителям. Поведінка Швейка – це гра „в дурня”. Під лукавою, інфантильною посмішкою „геніального ідіота” криється здоровий глузд, гострий і дотепний розум, уміння розгледіти приховану сутність речей, побачити їхню абсурдність і показати її іншим.
Останнім оплотом загниваючої імперії залишалася армія з жорстокою муштрою, безглуздими статутами і наказами, тупими воєначальниками. Гашек змальовує галерею солдафонів: від генерала до простого вояка, висміюючи всю потворність порядків, які панували в цісарській армії. Колоритною постаттю є полковник Цілергут, цей „йолоп із йолопів”, в образі якого автор виводить тип тупого і жорстокого солдафона, характерного для австрійської армії.
З гіркою іронією змальовує Гашек і образи офіцерів-чехів: капітана Сагнера, надпоручників Лукаша і Дуба, зневажаючи їхнє австрофільство, показуючи нікчемність і ницість їхніх діянь. Висміюючи таких лжепатріотів, письменник апелює до всього чеського народу і кожного чеха зокрема: нація може бути вільною, коли у неї немає лукашів, дубів; коли кожен буде пишатися своєю нацією, а не буде духовно безхребетним рабом на своїй землі.
Ярослав Гашек ніколи не приховував, що майже всі персонажі його книги мають своїх прототипів, або взагалі описані під власними прізвищами. В архівах дослідникам вдалося знайти документи реального поручика Лукаша, прапорщика Дауерлінга, кадета Біглера.
Тим більше дивний роман тим, що це, можливо, єдиний відомий світовій літературі роман, який автор не читав ні вроздріб , ні в цілому, ні в рукописі, ні в книжковім виданні. Роман писався відразу набіло, і кожна написана глава негайно направлялася видавцеві.