Фізіократи – як етап становлення економічної науки

Содержание:ВСТУП 3 1. ВИНИКНЕННЯ ШКОЛИ ФІЗІОКРАТІВ ТА ЇХ ОСНОВНІ ІДЕЇ 5 2. ФРАНСУА КЕНЕ – ЛІДЕР ТА ЗАСНОВНИК ФРАНЦУЗЬКОЇ ШКОЛИ ФІЗІОКРАТІВ 9 2.1. Життєвий шлях Франсуа Кене 9 2.2. Погляди Кене-економіста 10 2.3. “Економічна таблиця” та основні її постулати 11 2.4. “Чистий” продукт та багатство 13 ВИСНОВОК 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16

Вступление:Фізіократи – це французькі економісти ІІ половини XVIII ст., представники однієї з течій класичної політекономії. Назва школи походить від грецьких слів phisis – природа, cratos – влада. Вчення фізіократів виникає як опозиція меркантилізму. Вони вважають його теоретичним і практично нерозумним і протиприроднім. На відміну від меркантилізму фізіократи висунули положення про те, що багатство створюється у землеробстві і тільки праця землероба є продуктивною. Тим самим дослідження джерела багатства фізіократи перенесли зі сфери обігу у сферу виробництва. Це було важливим кроком вперед в аналізі економічних відносин, але наукова обмеженість фізіократів полягала в тому, що продуктивною сферою виробництва вважалося лише землеробство. Засновником і основним представником школи фізіократів був Ф.Кене (1694 – 1774рр.). Дослідженням економічних проблем Кене зайнявся у 60-річному віці. У 1756 – 1657рр. він надрукував І-ші статті – “Зерно” та “Фермери”. Франсуа Кене, як лідер французької школи фізіократів, піддавши критиці меркантилізм, на початку 18 століття проголосив справжнім багатством нації “продукцію землеробства”. “Багатство, яке створюється промисловою працею, - писав Кене, - виникає за допомогою доходів, що їх дає земля, і є багатством самим по собі безплідним, яке відтворюється тільки за допомогою доходів від земельних угідь.” Ідеї Кене були розвинені видатними представниками школи фізіократів - А.Р.Тюрго, В.М.Мірабо та іншими. Зокрема, в основу їх теоретичних поглядів була закладена концепція Кене “природного порядку”(викладена у його праці “Природнє право”,1765), який панує як у природі так і у суспільстві. Між тим, під природнім порядком вони розуміли буржуазний порядок, а під маркою його захисту фактично захищався капіталізм. Одне з центральних місць в економічних поглядах Кене та його послідовників займало вчення про “чистий продукт”(або “додану вартість”), який вони розуміли як надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. З вченням щодо “чистого продукту” нерозривно пов’язана і концепція виробничої та невиробничої праці. Вершиною ж економічного генію Кене вважається його “економічна таблиця”, у якій наочно показаний процес суспільного відтворення. В узагальненому ж вигляді економічна програма Кене була викладена у його праці “Загальні принципи економічної політики землеробної держави”(1758). Водночас, доктор Кене не мав ученого ступеню “доктора економічних наук” – він був лише лікарем.

Выводы:“Фізіократи” – група французських суспільних філософів 18 ст., яку можна розглядати як першу економічну школу, вірили в те, що універсальні фізичні закони, які ще не пізнані, можуть визначати природний суспільний порядок і економічні процеси. В їхньому баченні справжня економічна діяльність пов’язана, передусім, з роботою на землі. Фізіократи так ніколи і не з’ясували, як застосовувати закони фізики до економічних систем, але їхнє бачення індивідів як суверенних суб’єктів (агентів) економічної діяльності на взірець фізичних атомів (що відповідало традиції ліберальних суспільних філософів, таких як Гоббс та Локк) з того часу так і залишається домінуючою тенденцією в економічній науці. Досліджуючи погляди Кене стосовно чистого продукту чи проголошення сільського господарство єдиною виробничою галуззю – сьогодні можна назвати спрощенням, але такі припущення на певних етапах становлення економіки були, до певної міри, виправданими. В цілому позитивно оцінюючи критику меркантилізму фізіократами, варто відзначити ще й те, що Кене неправомірно заперечував торговий прибуток. Франсуа Кене вважав, що прибуток торговців не є прибутком всієї країни, оскільки він представляє собою фонд видатків, що зникає із зупинкою виробництва. Якщо меркантилісти проголошували купця хазяїном ринку, який встановлює за власним бажанням ціни на товари, то Кене доводив, що вигода від їх продажу потягне за собою втрати при купівлі. Крім того, на відміну від меркантилістів, він взагалі не зрозумів суті епохи первинного накопичення капіталу, ролі торгівлі та торгового капіталу у зародженні капіталістичного способу виробництва. Не було у фізіократів на чолі з Кене і досягнень у розробці теорії грошей. Кене стверджував, що гроші є засобом, що полегшує обмін, а багатством стають, як і товари, лише через свою продажну цінність. Причому, гроші за Кене – це безплідне багатство, тому він був противником накопичення грошей, перетворення їх у скарб. Підсумовуючи, варто зазначити, що поглядів Кене у свій час (у 18 столітті) були прогресивними, а ідеї привабливими та плідними для багатьох поколінь нащадків. Лише “Економічної таблиці” та вчення про “чистий продукт” було б достатньо, для того, щоб вписати ім’я Франсуа Кене до списку класиків економічної думки. Д. Рікардо, А. Сміт, К. Маркс та й В. Леонтьєв неодноразово звертались до праць цього видатного французького економіста.

Литература:1. Гриценко Н.Н., Валовой Д.В., Валовая М.Д., Давтян М.А., Жданов Ю.Н. Политэкономия. История экономических учений. Экономическая теория. Мировая экономика: Учебник для студ. вузов / Дмитрий Васильевич Валовой (ред.). — 2.изд. — М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2000. — 405 с. 2. Гусейнов Р.М., Горбачева Ю.В., Рябцева В.М. История экономических учений: Учеб. пособие / Новосибирская гос. академия экономики и управления. — М.: Инфра-М, 2000. — 252 с. 3. Зінченко В.О., Калько І.В. Історія економічних вчень / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ: Альма-матер, 2003. — 111 с. 4. Клочко В.П., Гаркавко В.К. Історія економічних вчень. Історія економічних вчень в Україні і українська економічна думка: Курс лекцій для студ. ф-ту "Економіка і менеджмент" / Національний держ. ун-т харчових технологій. — К.: НУХТ, 2002. — 83 с. 5. Кругляк Б.А., Молчанов В.Б. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. екон. спец. ін-тів. — Житомир: Інститут підприємництва та сучасних технологій, 1998. — 188 с. 6. Нестеренко О.П. Історія економічних вчень: Курс лекцій / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: МАУП, 2000. — 132 с. 7. Петкова Л.О. Історія економічних вчень: Практикум / Черкаський держ. технологічний ун-т. — Черкаси: ЧДТУ, 2003. — 144 с. 8. Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — 136 с. 9. Ткаченко А.А. Історія економічних вчень: Навч. посібник. — Запоріжжя: Дике Поле, 2002. — 574 с.