Вступление:Для того, щоб розкрити питання моєї роботи, необхідно чітко розібратися з предметом та методом такої дуже важливої в кожній державі світу галузі права як банківське.
Предметом банківського права є самостійна група суспільних відносин, які виникають у процесі організації, функціонування і розвитку банківської системи України, охоплюють банківську діяльність і банківську справу, якою безпосередньо займається Національний банк України, комерційні банки та фінансово-кредитні установи, а також відносини, що регулюються нормами права в інтересах громадянина, банків та держави. Таке досить чітке визначення предмета встановлює межі дисципліни, яка вивчає сукупність норм банківського права і дає можливість орієнтуватись на ключові категорії: “банківська діяльність”, “банківська справа”, “банківські правовідносини”, “принципи банківського права”, “суб'єкти банківського права”, а також “нормативні регулятори”.
В сучасній Україні поняття банку наводиться у ст. 1 Закону України “Про Національний банк України”: “Банк — це юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах”.
Специфіка застосування методів правового регулювання банківської діяльності полягає в тому, що, обираючи ту чи іншу форму нормативно-правового акта, який видається від імені держави уповноваженим суб'єктом, мається на меті вирішити такі важливі завдання, як наприклад: забезпечити стабільність та надійність банківської системи в Україні (методами встановлення нормативів достатності капіталу, ліквідності балансу комерційного банку та розміру ризику на одного позичальника, страхування банківських депозитів) і інші завдання.