Захист прав споживачів в Україні: чинне законодавство та судова практика

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І  ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 7 1.1. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 7 1.2. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 12 1. 3. ПРИНЦИПИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 28 РОЗДІЛ ІІ  ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 32 2.1. СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 32 2.2. ПРАКТИКА РОЗГЛЯДУ СПРАВ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 37 2.3. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 47 РОЗДІЛ ІІІ.  ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ 67 3.1. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ. 67 3.2. ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ В УКРАЇНІ 84 ВИСНОВОК 89 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 93

Вступление:Захист прав споживачів є однією з найбільш актуальних та злободенних соціально-економічних проблем в усіх країнах світового товариства. Існує вона із моменту зародження та розвитку ринкових відносин як проблема пошуку та досягнення балансу, погодження полярних інтересів виробника, продавця товарів або послуг та їх споживача. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, становлення ринкових відносин на споживчому ринку держави свідчать про те, що споживач наразі лишається економічно не захищеною фігурою у суспільстві. Реформування суспільства і держави, що є невідворотним при переході до ринкової економіки, вимагає формування нових підходів до правового регулювання суспільних відносин, орієнтованих на всебічну охорону прав і законних інтересів в отриманні якісних і безпечних товарів (робіт, послуг), забезпеченні свободи їхнього вибору. Встановлення особливих соціальних гарантій дотримання прав споживачів покликане також сприяти посиленню конкуренції серед суб’єктів підприємницької діяльності, підвищенню їхньої відповідальності. Проблема захисту прав споживачів вже давно отримала міжнародне значення і актуальність її теоретичного дослідження навряд чи може викликати сумнів. У світовій практиці вироблений цілий комплекс основоположних прав споживачів, до яких належать права на отримання якісних і безпечних товарів (робіт, послуг), на освіту, інформацію, повне відшкодування заподіяної шкоди, на судовий захист, право на об’єднання в громадська організації і ряд інших. Здійснення в Україні соціально-економічних та політичних перетворень зумовлює необхідність підвищення ефективності захисту прав громадян і, зокрема, забезпечення реалізації передбаченого у ст.42 Конституції України обов’язку держави захищати права громадян як споживачів. Коли ми говоримо про захист прав споживача, слід розуміти, насамперед, забезпечення права кожного на отримання тієї продукції, тих послуг, які би повністю задовольняли потреби. При цьому важливо, аби рівень цих потреб не нав’язував виробник, а визначав сам споживач, що, до речі, належить до його прав також. Разом із тим кожна особа повинна бути впевнена, що їй, разом із належною якістю, гарантовано безпеку життя, здоров’я, майна, відповідну екологічну надійність. Це вчасно зрозуміли в розвинутих країнах світу, де масово почали формуватися різноманітні структури, діяльність яких була спрямована на захист інтересів і прав споживачів. Порівняно не так давно подібну політику почали впроваджувати і в нашій державі, погодившись із тим, що в центрі державних інтересів повинен стояти не “технологічний прогрес, не економічна ефективність, а людина, що має право на гідне та безпечне життя”. Таким чином 12 травня 1991 року був ухвалений Закон України “Про захист прав споживачів”, який став вагомим рушієм у розвитку споживчого руху в нашій державі та надав змогу кожному громадянину, як потенційному споживачеві, відстоювати свої права, керуючись юридичною базою. Паралельно з проголошенням незалежності України було проведено ряд економічних реформ, зокрема усунено монопольне становище держави. Як наслідок, виробник і реалізатор стали перед необхідністю самостійно не тільки забезпечувати якість своєї продукції, а й нести особисту відповідальність за належний рівень даного товару чи послуги. На сьогоднішній день нормативно-правова база у даній сфері перебуває в стадії гармонізації з нормами міжнародних угод, учасницею яких стала Україна. У 1994 році між Україною та ЄС укладена Угода про партнерство та співробітництво, яка передбачає тісну взаємодію у вирішенні споживчих проблем, адаптацію цієї роботи до міжнародного рівня. На розвиток цих відносин був спрямований і проект ТАCIS „Підтримка споживчої політики в Україні”. Законодавство про захист прав споживачів в Україні динамічно розвивається. Так, в Закон України "Про захист прав споживачів", прийнятий Верховною Радою України 12 травня 1991 р., були внесені численні істотні зміни і доповнення, які вимагають ретельного аналізу. За останні роки створено новий комплексний інститут споживчого права, в якому закладені основні підвалини для подальшого розвитку відносин за участю громадян-споживачів. Чинне законодавство України встановлює певні юридичні засоби забезпечення підвищеного захисту прав споживачів. Аналізу проблем захисту прав споживачів присвячено наукові праці багатьох учених, серед яких В.Вершинін, А.Алексєєв, В. Богдан, Є.Суханов,В.Грибанов та ін. Дослідженню питань, пов’язаних із регулюванням відносин за участю споживача, присвячено ряд дисертаційних досліджень. Так, розгляду питань захисту прав споживачів в Україні за договором купівлі-продажу присвячено роботу С.А. Косінова, дослідженню організаційно-правових питань, пов’язаних із забезпеченням захисту прав споживачів в сфері якості товарів присвячена робота Т.О. Кагала, Л.М.Іваненко, питання кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників аналізується у праці І.Салімонова, питанням цивільно-правового захисту прав споживачів за законодавством України приділено належну увагу у роботі Г.А. Осетинської. Дослідженню правовідносин, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), присвятила свою роботу О.П. Письменна. Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають внаслідок порушення прав споживачів. Предметом дослідження є норми чинного законодавства про захист прав споживачів, юридична доктрина, практика застосування норм про захист прав споживачів, у тому числі й судова, аналіз захисту таких прав. Метою даної роботи є визначення основних теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів, а також надання рекомендацій щодо вдосконалення законодавства із захисту прав споживачів, приведення нормативних актів до взаємоузгодженості між собою та у відповідність із вимогами міжнародних правових актів. Зазначена мета зумовлює розв’язання комплексу таких завдань: — проаналізувати чинне законодавство, що регулює відносини щодо забезпечення прав споживачів, та визначити його місце в системі законодавства України; — визначити та проаналізувати систему, правовий статус та місце державних та недержавних структур, що забезпечують захист прав споживача; —  розкрити механізм взаємодії системи норм, правових інститутів, галузей права, різних методів правового регулювання та організаційних заходів, що використовуються при забезпеченні прав споживачів в обраній для дослідження сфері; — узагальнити та проаналізувати практику застосування законодавства державними органами, підприємницькими структурами та громадськими організаціями, яке покликане забезпечувати захист прав та законних інтересів споживачів; — сформулювати на основі дослідження висновки та розробити пропозиції щодо удосконалення системи органів, їх правового статусу, а також чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання правових, соціально-економічних, політичних процесів і явищ. Це дало можливість розглядати процеси і явища у статичному стані, в їх розвитку і взаємозв’язку, аналізувати ефективність правових норм, які регулюють відносини у сфері, що досліджується. Автором також застосовувалися окремі наукові методи пізнання: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, структурно-функціональний та деякі інші.

Выводы:Організація захисту прав споживачів побудована на загальноцивільних принципах. Однак через правову нерівність учасників споживчого ринку регулювання відносин, що виникають між продавцями та покупцями, здійснюється  в основному за допомогою імперативних норм, що забезпечують пріоритет інтересів останнього. Проблема захисту прав споживачів давно набула міжнародного значення. Незаперечним фактом є і необхідність особливої і адекватного захисту українського споживача, тому державна національна політика в даній сфері зайняла міцні позиції в соціально-економічні перетворення, що відбуваються в країні. Це зумовило наявність у законодавстві особливих регулятивних та охоронних норм, спрямованих на захист державою законних інтересів споживачів, створення додаткових гарантій охорони їх прав. Аналіз законодавства, міжнародно-правових актів, практики застосування правових норм, вивчення наукової літератури, порівняльний аналіз спірних точок зору вчених з проблем захисту прав споживачів дозволили зробити певні висновки про наступне: — законодавство щодо забезпечення прав споживачів є невід'ємною частиною національного законодавства і являє собою міжгалузевий комплексний інститут законодавства України; —  державне управління в даній сфері здійснюється не лише на основі спеціальних, але й загальних принципів державного управління в цілому; — органи державного управління,  до компетенції яких відносяться питання забезпечення прав споживачів є своєрідною системою, а державне управління в цій сфері - складовою частиною системи державного управління економікою України; — в Україні є широкі можливості щодо вирішення питань в досліджуваній сфері, але ще недостатня  координація діяльності державних органів та недержавних структур негативно відбивається на реальному забезпеченні захисту прав споживачів. — не завершено формування нормативного масиву, що регулює дану сферу відносин; — недостатні заходи, що вживаються державою, для забезпечення захисту споживачів від проникнення на ринок небезпечних товарів, робіт і послуг; — в країні відсутні система всеосяжної споживчої освіти, незалежна експертиза товарів — у судів під час вирішення спорів щодо порушення прав споживачів відсутня  єдина судова практика та однакове правозастосування норм діючого законодавства. Підбивши підсумок по даній роботі, можна зробити висновок про те, що робота із захисту прав споживачів і в подальшому буде збільшуватися наростаючими темпами, причому не стільки в кількісних характеристиках, скільки в розширенні і якісному наповненні напрямків споживчої політики. Серед них визначені наступні основні напрямки: 1. Оновлення споживчого законодавства та розширення діючого законодавства вимагають: - Розширення і розвитку системи превентивних, у тому числі програмних, заходів у сфері захисту прав споживачів; - Посилення координації роботи з вироблення єдиних позицій в реалізації законодавства про захист прав споживачів на основі масштабної правової практики;органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, судовою системою та громадськими організаціями споживачів; 2. Створення необхідних умов для розвитку та зміцнення системи державного і громадського захисту прав споживачів з урахуванням посилення ролі органів місцевого самоврядування в цій області для забезпечення доступності її для широких верств населення. 3. З метою накопичення практики застосування оновленого цивільного та споживчого законодавства потрібно продовжувати проведення моніторингу в різних секторах споживчого ринку у вигляді великих комплексних обстежень з питань дотримання законних прав споживачів. 4. Підвищення мір відповідальності за порушення законодавства про захист прав споживачів. Внесення змін щодо порядку перевірки суб’єктів господарювання контролюючими органами. Потребує законодавчого регулювання порядок врегулювання спорів з приводу захисту прав споживачів. Так, судова практика свідчить при можливій альтернативі вибору відповідача більшість позовів пред'являється до продавців і лише потім уже - до підприємств, що виконує їх функції, і виробників, що створює їх нерівноправність перед споживачем, хоча найбільш часто причиною несправності товару є саме брак виробника. Законодавче закріплення необхідності звертатися (при рівні можливості для споживача і встановлення причиною неякісності товару провину виробника) в першу чергу до виробника позбавить суди згодом від великої кількості регресних позовів ремонтних майстерень до магазинів, магазинів - до посередників, і так далі - до виробника;створить додатковий важіль боротьби за якість виготовлених ним товарів, тому що фактично гарантує притягнення його до відповідальності за кожну одиницю товару, претензія споживача за якістю якого, напевно, дійде до виробника, а не загубиться на шляху пред'явлення від одного посередника до іншого. На останок слід зазначити наступне. Щоб уникнути можливості використання норм закону недобросовісними споживачами для досягнення своїх непорядних цілей,  необхідно права споживачів врівноважити їх обов'язками.

Литература:1. Конституція України:  Закон  від 28.06.1996  № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1996.-№ 30.-  ст. 141. 2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року //Відомості Верховної Ради. – 2003.- № 18, № 19-20, № 21-22.- ст.144. 3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. - №№ 40-44.- ст.356. 4. Кодекс України про адміністративні правопорушення  вiд 07.12.1984  № 8073-X //Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР)   1984, додаток до N 51, ст.1122 5. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001  № 2341-III  //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131 6. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,  коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закон  вiд 19.12.1995  № 481/95-ВР//Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 46, ст. 345 7. Про захист прав споживачів: Закон України зі змінами від 01.12.2005 року № 3161-IV// Відомості  Верховної  Ради України,  1994 р.,  N 1, ст. 1;  1995 р.,  N 14,  ст.  90,  N 23,  ст.  182; 1999 р., N 34, ст. 274 8. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – ст.170. 9. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 року № 586-XIV// Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №20-21. – ст.190. 10. Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України: затверджено Постановою КМУ від 19 серпня 2002 року № 1218//Офіційний вісник України. -2002. - №34. – ст.1613. 11. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 27. – Ст. 289. 12. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення” від 08.04.1993р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№ 23. - Ст.247. 13. Положення про управління у справах  захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі: затв.наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229// Офіційний вісник України. – 2009. - № 55. – ст.1928. 14. Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики: затверджено Указом Президента України від 18 березня 2003 року № 225/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 12. – ст.529. 15. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. // Юридичний вісник України. – 2001. - № 33. 16. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Издательство БЕК, - 1994. – 224с. 17. Богдан В.В.Самозащита права как способ защиты прав потребителей в сфере торговли // Юрист. – 2003. - №2. – С.25-27. 18. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде. Дис.в виде науч.докл…д-ра юрид.наук. – Спб, 1998. – 56с. 19. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одисей», 2004. – 848 с. 20. Грень Т. Деякі питання вдосконалення адміністративно-господарських санкцій у сфері захисту прав споживачів // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 1.– С.57-61. 21. Гражданское право/ Под ред.Е.А.Суханова. – Т.1. – М., 1998. – 816с. 22. Гражданское право/ Под ред.А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М., 1998. – 632с. 23. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., 2001. – 411с. 24. Захист прав споживачів фінансових послуг // Цінні папери України. – 2008. -  № 2 (494). -  від 17 січня. 25. Демянець С. Правове врегулювання захисту прав споживачів // Юридичний журнал. – 2006. - № 11. 26. Дослідження ринку товарів і послуг. – Полтава, 1999. – 195 с. 27. Дудла І.О. Захист прав споживачів:Навчальний посібник. -К.: Центр учбової літератури, 2007. -448 с. 28. Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект / під ред. Л.В. Ніколаєвої. – К. : КНТЕУ, 2002. – 311 с. 29. Зверева Е.В. Гармонизация законодательства Украины как необходимая предпосылка гармонизации с законодательством Европейского Союза //Материалы II Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні наукові дослідження – 2006”. Том 4. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. 30. Іваненко Л. Практика захисту прав споживачів на отримання послуг належної якості // Юридичний журнал. – 2005. - №4. 31. Іваненко Л. М. Цивільно- правове забезпечення прав споживачів на належну якість товару: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — К., 1998. — 20 с. 32. Іваненко Л., Язвинская Е. Защита прав потребителей  — дело международное // Юридическая практика. – 2002. – №12 (222). – от 20 марта. 33. Іваненко Л. Реалізація права споживачів на придбання товару належної якості / Л. Іваненко, О. Язвінська // Право України. – 2003. – № 8. – С.73-77. – С.74. 34. Ківалов С.В. Актуальні проблеми судового захисту прав людини в Україні і міжнародні стандарти // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – № 13; 14. – С. 5-9. 35. Керівні принципи захисту інтересів споживачів: ухвалено Генеральною Асамблеєю ООН як резолюція № 39/248 від 9 квітня 1985 року// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - № 6. - 1999. – Червень. 36. Коссак В.М. Здійснення та захист цивільних прав// Цивільне право України. – К., 2002. – Кн.1. 37. Клейнман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданського процесуального права. – М., 1967. 38. Кривицька Ю. Новий погляд на права споживачів крізь призму Європейського права// Юридичний журнал. – 2005. - № 10. 39. Левшина Т. Л. Основы законодательства о защите прав потребителей: Курс лекций. - М.: "Юридическая литература", 1994. – 160 с. 40. Левчук Л. Потребительский штраф // Юридическая практика. -2005. - №37 (403). – от 14 сентября. 41. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студ. юридич. спец. ВНЗ.- К.: Ділова Україна, 1996.- 352 с. 42. Молчанов Р. Квазіспоживач і квазіпозивач Деякі міркування про проблеми захисту прав споживачів в Україні // Юридичний журнал. – 2003. - № 4. 43. Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. -К., 2006. -20 с. 44. Осетинська Г.А. Проблеми визначення елементів механізму захисту прав та законних інтересів споживачів у сфері надання послуг // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 1.– С.265-269. 45. О сфере действия законодательства о защите прав потребителей// Юридическая практика. -  2009. - №8(583). –от 24 февраля. 46. Підприємницьке право: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / Київський національний торговельно-економічний ун-т / О.В.Старцев (ред.). — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Істина, 2005. 47. Письменна О.П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. -К., 2006. -21 с. 48. Потапенко В. Чи відшкодовується шкода споживачу? // Юридичний журнал. – 2003. - №6. 49. Ровный В.В. О категории «правовой модус» и ее содержании // Государство и право. -1998. -№ 4. -С.87-89. 50. Родионов А.А. Понятие способов защиты прав при исполнения договорных обязательств // Юрист. – 2001. - №9. – С.35-38. 51. Ромовська З.В.Защита в советском семейном праве. – Львов, 1985. 52. Салімонов Іван Миколайович. Кримінальна відповідальність за обман покупців та замовників: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004. 53. Селянин А.В. Защита прав потребителей: Учебное пособие для вузов. - ЗАО Юстицинформ, 2006 г. – 103 с. 54. Толстой Ю.К. Еще раз о хозяйственном законодательстве // Правоведение.- 1990. - № 3. – С.29. 55. Удалов Т.Г. Конкурентне право. – К.: Шкруга, 2004. 56. Шевченко Д.Суд як єдина надія ошуканого споживача // Правовий тиждень. -2008. - № 26(99). – від 24 червня 57. Шерстобитов А.Е. Гражданско-правовые вопросы охраны прав потребителей. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 144с 58. Щербина В.С. Попередження господарських правопорушень. - К.: “Либiдь”, 1993. - 132 с.