Індивідуально-психологічні якості мислення та їх розвиток

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Теоретичне обґрунтування поняття «мислення» 6 1.1. Мислення як пізнавальний процес 6 1.2. Мислення і мозок 7 1.3. Процеси, види та форми мислення 9 1.4. Класифікація теорій мислення 15 Розділ ІІ. Емпіричне дослідження явища мислення 19 2.1. Методики дослідження мислення 19 2.2. Аналіз результатів дослідження 21 Висновки 25 Список використаної літератури: 27 Додатки 28

Вступление:Величезні соціальні перетворення, які відбуваються в нашій країні, бурхливий науково-технічний прогрес вимагають від сучасної людини значного вміння орієнтуватися в навколишньому світі, вимагають нового бачення себе у змінених реаліях буття. Людина в усі часи свого існування завжди прагнула бути творцем свого життя, ініціювати і здійснювати практичні дії, процеси пізнання, спостереження, прогнозування та інші види специфічної людської активності та їх творчого осмислення. Мислення, емоції та поведінка тісно переплітаються між собою, взаємо впливають одне на одне, змінюючи наше життя. Тому наші думки, індивідуальний спосіб сприйняття дійсності, характер мислення іноді допомагають нам, а іноді пригнічують. Усвідомлення значущості впливу власних думок на поведінку, здоров’я та довголітті в кожної людини проявляються по-різному. Перспективною є така модель мислення, в основі якої перспективні емоції, прийняття життя таким, яким воно є, з усім спектром бажаних і небажаних його проявів. Існує й зворотній зв’язок: властиві нам звички багато в чому визначають наше бачення реальності та всі майбутні дії. Кожен зі свого досвіду знає, що роздуми про негативні сторони життя знижують апетит, денормалізують сон, викликають хворобливі реакції, а іноді провокують депресію. Сила, з якою думки людини діють на її фізичний і психічний стан, виявлено давно. Численні факти, такі як смерть від чаклунського закляття, зцілення важкохворих паломників у «святих місця», чудеса гіпнозу, безсумнівно свідчать про силу впливу, з якою мислення формує наше здоров’я. Відомий англійський психолог Чак Фолкен обґрунтовував психологічний ефект «лікування вірою». Він вважає, що хворий у вірі знаходить глибоку емоційну підтримку, переключаючись на інші цінності, і як результат занадто зосереджуватися на симптомах своєї хвороби. Віра у зцілення ніби заміщує в думках хворого постійну тривогу, відволікаючи його від фізичної недуги, вивільнюючи приховані резерви організму, примушуючи працювати захисні сили, сприяє одужанню. [4; 45-46] Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам і інтересам. Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формування її розумових і інших властивостей. Рівень його розвитку визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватися в навколишньому світі, як вона панує над обставинами і над собою. Мислення людини, спрямоване на пізнання закономірностей об'єктивного світу, має суспільну природу. Суспільно-історична зумовленість мислення виявляється в тому, що в кожному акті пізнання дійсності людина спирається на досвід, нагромаджений попередніми поколіннями, оперує тими засобами пізнання, які були створені ними. До таких засобів передусім належать мова як знаряддя вираження, узагальнення та збереження результатів пізнавальної діяльності людей, а також наука і суспільна практика. Широта узагальнень і глибина розкриття сутності явищ також значною мірою зумовлені результатами пізнання дійсності, досягнутими на попередньому етапі історичного розвитку людського суспільства. Як за прибережною хвилею відчувається сила цілого океану, писав Д. І. Писарєв, так і за кожною нашою думкою, якою б новою чи оригінальною вона не здавалась, стоїть досвід багатьох попередніх поколінь. [7; 178] Отже, хоча мислення кожної людини розвивається і формується в процесі її власної активної пізнавальної діяльності, його зміст і характер завжди зумовлені загальним рівнем пізнання, якого досягло суспільство на певному етапі свого розвитку. Це дає підстави розглядати мислення як продукт суспільно-історичного розвитку. Тема даної курсової роботи є актуальною і потребує детального вивчення. Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтування процесу мислення та проведенні психолого-діагностичного дослідження. Об’єкт: учні початкових класів. Предмет дослідження: мислення особистостей. Методи дослідження: використання психодіагностичних методик. Завдання: • розкриття сутності поняття «мислення»; • охарактеризувати види, типи та форми мислення; • обґрунтувати теорії мислення. • дослідити рівень розвитку мислення в учнів 7-х та 8-х класів; • проаналізувати результати проведеного дослідження. Суспільна природа мислення виявляється також і в потребах суспільства, в характері тих пізнавальних завдань, на розв'язання яких воно спрямоване. Предметом мислення людини завжди є найбільш актуальні проблеми, породжені сучасністю. На нинішньому історичному етапі такими є екологічні проблеми, проблеми економічної інтеграції країн за умов ринкових відносин тощо. Поглиблення соціальної сутності мислення зумовлене потребою постійно залучати для розв'язання кожного конкретного завдання досвід, нагромаджений фахівцями в суміжних галузях знання. Завдяки соціально-історичній природі мислення людство забезпечує наступність у передаванні від покоління до покоління своїх інтелектуальних здобутків, створюючи умови для соціального та науково-технічного прогресу.

Выводы:Отже, пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймання. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших образів. Проте такої інформації про об'єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, що вимагає глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про внутрішні, невідчутні властивості та ознаки предметів дійсності, безпосередньо не відображену у відчуттях і сприйманні сутність людина одержує за допомогою мислення - вищої, абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності. Таким чином, мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях. Отже, в даній роботі ми розкрили сутність поняття «мислення» та охарактеризували види, типи та форми мислення. Також, здійснили дослідження серед учнів 7-х та 8-х класів з метою визначення рівня розвитку їх мислення. Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки. У слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина при потребі використовує. Узагальнюючи в слові свої знання про предмети і явища дійсності, вона виходить за межі того, що дається їй безпосередньо у відчуттях і сприйманні, значно розширює свої пізнавальні можливості, вдосконалює своє мислення. Мислення органічно пов'язане з практикою. Практика - джерело мисленнєвої діяльності. Мислення породжується потребами людської практики і розвивається в процесі пошуку шляхів їх задоволення. Навіть наукові теоретичні проблеми пізнання, не пов'язані безпосередньо з потребами практики, мають її своїм віддаленим джерелом. У свою чергу, практична діяльність неможлива без мислення, вона стимулює його постійний розвиток, сприяючи впровадженню досягнень людської думки в різні сфери життя суспільства. Отже, мислення – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду. Інакше кажучи, це узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної і теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує саме за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності. Мислення, емоції та поведінка тісно переплітаються між собою, взаємо впливають одне на одне, змінюючи наше життя. Тому наші думки, індивідуальний спосіб сприйняття дійсності, характер мислення іноді допомагають нам, а іноді пригнічують. Перспективною є така модель мислення, в основі якої перспективні емоції, прийняття життя таким, яким воно є, з усім спектром бажаних і небажаних його проявів.

Литература:1. Абрамова И.Т. Являются ли несловесные акты мышлением? //Вопросы философии. - 2001 2. Акимова М.К. Теоретические подходы к диагностике практического мышления // Вопросы психологии. - 1999 3. Бабаева Ю.Л. Эмоции и проблемы классификации видов мышления // Вестник Московского университета. - 1999 4. Гайдаржи Г. Развитие логического мышления //Начальная школа. - 2003 5. Дослідження аналітичності мислення: Тест //Персонал. - 2005 6. Немов Р. С. Психология: Словарь-справочник: в 2 ч., - М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004 7. Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология / Учебное пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов. – М., 2003. 8. Практикум із загальної психології /За ред. Т.І.Пашукової. – К., 2000. 9. Практикум по общей экспериментальной и прикладной психологии /Под общей редакцией А.А.Крылова, С.А.Маничева. – СПб, 2000.