Выводы:В результаті аналізу структурних особливостей та досвіду формування дохідної частини бюджетів місцевого рівня в країнах Європи можна виділити такі можливі напрямки реформування фінансового забезпечення місцевого самоврядування в Україні, як підвищення фіскальної ролі місцевих податків та зборів; перенесення акценту в місцевому оподаткуванні на податки з доходів та майна; введення податку на нерухомість та включення його до місцевих податків та зборів; надання більшої свободи органам місцевого самоврядування щодо місцевого оподаткування; розвиток місцевих податків та зборів, які відображають політику органів місцевої влади в галузі забезпечення зайнятості, соціального захисту населення території, охорони навколишнього середовища.
Одним з найважливіших напрямків реформування системи місцевих податків та зборів має стати розширення переліку податків та зборів, які платник буде сприймати як плату за певні послуги місцевих органів влади. Тобто склад місцевих податків повинен змінюватися в сторону підвищення значення соціального партнерства між платниками податків та органами місцевого самоврядування.
Аналіз операцій із землею також показав, що значне недоотримання бюджетом фінансових ресурсів обумовлене відсутністю відповідного обліку у частині нарахування орендної плати за землю у розрізі орендарів, а також інформації щодо повноти та своєчасності сплати ними орендної плати як у органах самоврядування, так і у відділах земельних ресурсів. Це зумовлене недостатнім рівнем взаємодії між зазначеними структурами та міськими податковими органами, фактичним підґрунтям якого явилися певні прогалини у діючому законодавстві, в результаті чого заборгованість з орендної плати усупереч вимогам пункту 9 статті 78 та пункту 2 статті 56 Бюджетного кодексу не знаходить відображення у звіті про бюджетну заборгованість місцевих бюджетів.
Отже, враховуючи бюджетний ефект від надання міжбюджетних трансфертів, можна по-різному оцінити доцільність розширення чи скорочення обсягів міжбюджетних трансфертів. Так, з одного боку високий рівень трансфертів як у системі бюджетних доходів, так і в системі бюджетних видатків знижує рівень фінансової самостійності органів місцевого самоврядування, відповідно посилює фінансову залежність від перерозподілу бюджетних ресурсів через центр.
Тому, відповідно, бюджетне реформування в сфері міжбюджетних відносин має здійснюватись на засадах зміцнення фінансової бази органів місцевого самоврядування через розширення обсягів власних доходів, забезпечення фінансової автономії та скорочення обсягів трансфертних надходжень.
З іншого боку, враховуючи нерівномірність розвитку різних територій України та необхідність їх фінансового вирівнювання, міжбюджетні трансферти є об’єктивно необхідними для фінансового вирівнювання територіального розвитку, оскільки розрив в економічному та соціальному розвитку територій є загрозливим як в економічному, так і політичному розумінні, тому що може викликати напруженість у відносинах між регіонами, пробуджує сепаратистські настрої, прагнення до автономії та міграційні процеси.
Тому, на нашу думку, доцільно законодавчо закріпити на довгостроковій основі за бюджетами місцевого самоврядування вагомі бюджетоутворюючі загальнодержавні податки та збори, що б дозволило оптимізувати обсяги трансфертних надходжень, забезпечити їх скорочення, а не повну ліквідацію, оскільки за державою має залишатись право часткового регулювання соціально-економічних процесів у державі.