Выводы:Всебічно розглянувши інфляційних процесів, що відбуваються на теренах української економіки, слід відмітити наступне. Сучасній інфляції притаманний ряд особливостей до яких слід віднести – всеохоплюючий характери, хронічний характери, інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, а й не грошових факторів. Фактори інфляції діють як при зміні обсягів виробництва і реалізації товарів, так і при зміні маси і швидкості обігу грошей. Інфляція попиту спостерігається тоді, коли зростання рівня цін відбувається під впливом загального збільшення сукупного попиту. Проявом інфляції є підвищення цін, що виникає в зв'язку з тривалою нерівновагою на більшості ринків на користь попиту, тобто це дисбаланс між сукупним попитом та сукупною пропозицією. Однак варто знати, що ріст цін може бути зв'язаний з відсутністю рівноваги між попитом та пропозицією на окремому ринку і такий ріст цін на якомусь окремому товарному ринку — це не інфляція. Інфляція проявляється в підвищенні загального рівня цін у країні. Отже, не всякий ріст цін викликаний інфляційними процесами. Так, ріст цін, зв'язаний із сезонними коливаннями кон'юнктури ринку, не можна вважати інфляційним. Стихійні лиха не можуть вважатися причиною інфляційного росту цін. Якщо в результаті землетрусу зруйновані вдома, то спостерігатемиться підйом цін на будматеріали, і це буде стимулювати виробника будматеріалів розширювати пропозицію своєї продукції, але в міру насичення ринку ціни стануть знижуватися. Таким чином, інфляція — це складне багатофакторне явище, що характеризує порушення відтворювального процесу, є результатом макроекономічної нестабільності, визначеного дисбалансу між сукупним попитом та сукупною пропозицією і властива економікою, що використовує паперово-грошове звертання. Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Мета антиінфляційної політики держави полягає в тому, щоб встановити контроль над інфляцією і досягти прийнятних її темпів для народного господарства. Важливим завданням в боротьбі з інфляцією є подолання економічного спаду, кризи неплатежів, зниження інвестиційної активності, формування стабільної ринкової інфраструктури. Оздоровлення економіки пов'язане з підтримкою пріоритетних галузей народного господарства, стимулюванням експорту продукції, виваженою протекціоністською політикою і валютною політикою, що сприяє вирішенню питань конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Інфляційні процеси в Україні, Росії та інших країнах СНД передбачають спеціальні підходи до здійснення ефективної антиінфляційної політики. В зв'язку з цим необхідно здійснювати: ? розробку та втілення в життя комплексних державних програм розвитку економіки, в першу чергу галузей і підприємств, які сприяють становленню конкурентного, високотехнологічного та наукомісткого виробництва; ? проведення послідовної антимонопольної політики та створення широкої мережі економічної інформації для підприємств; ? посилення стимулів виробничого накопичення, включаючи субсидії, що здатні підтримати процес накопичення коштів у підприємців та населення; ? зміну структури виробничих фондів з метою розширення виробництва товарів народного споживання, тобто створення умов для переливу капіталу з однієї до іншої галузі суспільного виробництва; ? стимулювання кредитної та інвестиційної діяльності банків та обмеження покриття дефіциту коштів за рахунок банківського кредиту; ? вдосконалення податкової системи; особливу увагу приділяють регулюючій ролі податків; ? створення умов для припинення імпорту інфляції. З цією метою забезпечити перетворення закордонних доларових запасів у товари виробничого призначення, які, потрапивши у нашу країну, були б в змозі пожвавити інвестиційний процес; ? підвищення ефективності грошово-кредитної політики, яка повинна забезпечити тісний взаємозв'язок усіх елементів ринкового механізму товарно-грошових відносин.