Вступление:Перехід від планової до ринкової економіки вимагає селекційного процесу, в якому підприємства, що не можуть пристосуватись до нових економічних реалій, змушені пройти процедуру банкрутства. У країнах з розвинутою ринковою економікою не всі підприємства виживають у часи економічної кризи, а ліквідація неплатоспроможних підприємств виконує функцію перерозподілу активів з метою їх більш ефективного використання. Банкрутство є невід’ємним елементом ринкової економіки, за допомогою якого має здійснюватися перерозподіл матеріальних благ в економічній системі між суб’єктами господарювання на користь більш успішних, конкурентноздатних.
Діяльність підприємств в конкурентному ринковому середовищі, в умовах реформування економічної системи, формування нових економічних і фінансових відносин в державі зумовлює появу реальної загрози банкрутства майже для кожного підприємства незалежно від його фінансового стану і положення серед конкурентів.
Але беручи до уваги те, що економічна ситуація в Україні тільки починає стабілізуватися, масове банкрутство і ліквідація підприємств може зруйнувати новостворені господарські відносини, що призведе до дестабілізації економіки. В зв’язку з цим набуває актуальності проблема санації як системи заходів по виведенню господарюючого суб’єкта з фінансової кризи. Недостатність і методологічна незавершеність законодавчої і нормативної бази з питань санації, а також відсутність єдиного узгодженого методологічного підходу щодо її фінансово-економічного змісту і механізму застосування стримують впровадження санації на українських підприємствах.
Визначаючи важливість і практичне значення напрацювань у теоретико-методологічній базі з проблеми санації підприємства, слід зазначити, що окремі теоретичні, методичні та практичні аспекти залишаються недостатньо розробленими. Зокрема, відсутнє єдине узгоджене визначення санації, існують розбіжності у визначенні методів, форм, інструментів санації. Потребують удосконалення способи оцінки санаційної спроможності підприємства. Низький відсоток застосування санації на практиці вимагає аналізу її нормативно-правового забезпечення, а також розробки відповідного фінансового механізму.
Об’єктом дослідження є ЖКГ ТОВ «Броварський ЗАВОДОБІВЕЛЬНИЙ комбінат».
Необхідність систематизації і узгодження існуючих наукових праць, присвячених санації підприємства, та розроблення структури і інструментарію фінансового механізму підприємства зумовили вибір теми дослідження та її актуальність.
В процесі розробки плану фінансового оздоровлення підприємства використовуються наступні методи:
- монографічний – аналіз поставленої проблеми в працях науковців;
- логічні: індукції, дедукції, узагальнення – при формулюванні висновків щодо вивченої інформації;
- порівняння, аналізу і синтезу – в ході виявлення спільних та відмінних рис різних наукових підходів до методик фінансового оздоровлення підприємства;
- діалектичний – при розгляді системи фінансового оздоровлення підприємства як динамічної та прогнозованої.