Роль Мустафи Камеля в розбудові світської Туреччини

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТУРЕЧЧИНА В ПЕРІОД 1918 – 1937 РР. 5 1.1. Національно-визвольна війна 1919-1923 р. 5 1.2. Історія республіканського періоду Туреччини 10 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ  РОЛЬ МУСТАФИ КЕМАЛЯ В РОЗБУДОВІ СВІТСЬКОЇ ТУРЕЧЧИНИ 13 2.1. Короткий нарис біографії Мустафи Кемаля - першого президента Туреччини 13 2.2. «Турецька модель» перебудови суспільства від Мустафи Кемаля 15 2.3. Визначна роль Мустафи Кемаля в розбудові світської Туреччини 20 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29 ДОДАТКИ 33

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Роль особистості в історії, її вплив на долю держав і націй – тема багатьох досліджень та дискусій. Однією з історичних постатей, якій вдалося докорінно змінити долю свого народу, був Мустафа Кемаль Ататюрк, перший президент Туреччини у 20–30-ті роки минулого століття. Недавні революційні зміни в Україні, подальші її цивілізаційні перспективи викликають певні асоціації з поверненням із небуття історії турецької національної ідеї. Народ України з честю пройшов напружений і драматичний період обрання нового Президента та зміни системи влади. Але як модернізувати країну після багатьох років стагнації? Історія інколи повторюється. Події 80-річної давнини в Туреччині сколихнули весь світ і подали приклад для розвитку багатьом країнам протягом усього ХХ ст. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз ролі Мустафи Камеля в розбудові світської Туреччини. Об’єктом дослідження є особистість Мустафи Камеля, предметом дослідження є роль Мустафи Камеля в розбудові світської Туреччини. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути національно-визвольну війну 1919-1923 р.; - охарактеризувати історію республіканського періоду Туреччини; - здійснити короткий нарис біографії Мустафи Кемаля - першого президента Туреччини; - дослідити «турецьку модель» перебудови суспільства від Мустафи Кемаля; - обґрунтувати визначну роль Мустафи Кемаля в розбудові світської Туреччини. Теоретичною основою даного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної науки в галузі  країнознавства. Інформаційну базу дослідження склали підручники, наукові публікації з обраної тематики, звітні матеріали об’єкту дослідження, публікації у пресі, матеріали науково-практичних конференцій, власні спостереження. Методи дослідження. Курсова робота ґрунтується на використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У ході написання роботи використовувалися метод порівняння, системного підходу й аналізу. Структура роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження. Вирішення основних завдань дослідження, визначених їх метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у двох розділах. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Національно-визвольна війна турецького народу почалася 15 травня 1919 року з першої кулі, випущеної в грецьких окупантів в Ізмирі. 10 серпня 1920 року країни-переможниці в Першій світовій війні підписали Севрський договір і фактично поділили між собою Османську імперію. Війна проти цих країн, що окупували Османську імперію, на першій стадії велася з використанням партизанських сил. ВНЗТ забезпечило створення регулярної армії, а слідом за цим об’єднало регулярну армію із силами Кува-І Миллие, що дозволило нашій країні домогтися перемоги у війні. Після перемоги при Сакарьє ВНЗТ подарувало Мустафі Кемалю звання маршала й героя війни. Національно-визвольна війна підійшла до кінця 24 липня 1923 року з підписанням Лозанського договору. У такий спосіб не залишилося ніяких перешкод для створення нової турецької держави, що ґрунтується на національній єдності. Ця держава створювалася на землях, роздроблених Севрським договором, відповідно до якого туркам як нова батьківщина виділялося лише 5-6 із всіх округів, на території яких сьогодні розкинулася Республіка Туреччина. 23 квітня 1920 року відкриття Великих Національних Зборів Туреччини стало провісником створення Турецької республіки. Блискуче керівництво ВНЗТ у Національно-визвольній війні турецького народу прискорило створення Республіки Туреччина. 1 листопада 1922 року халіфат і султанат були відділені друг від друга, султанат був скасований. Це стало й розривом всіх зв’язків з керівництвом Османської імперії. 13 жовтня 1923 року була введена республіканська система правління. 30 жовтня 1923 року був створений перший республіканський уряд на чолі з Ісметом Іненю. Республіка Туреччина почала рости й розвиватися на принципах «Суверенітет безумовно й беззастережно належить народу» і «Мир у країні - мир в усьому світі». У жовтні 1923 року в Туреччині відбулися революційні зміни, які привели до влади рішучого і прогресивного генерала Османської імперії – Мустафи Кемаля Ататюрка. Туреччину було проголошено Республікою, а Мустафу Кемаля її президентом. За конституцією Ататюрк мав абсолютну владу, яку він використовував для залучення турецької нації до суспільних перетворень – у політиці, науці, техніці, культурі. Ататюрк ще в далекі два передвоєнні десятиліття послідовно спрямовував розвиток своєї країни по європейському шляху. Він був упевнений, що розвинуті країни Заходу зважатимуть лише на таку Туреччину. Протягом шести років після проголошення республіки були проведені дуже складні як для тогочасної Туреччини реформи. Здійснювалися такі важкі в ментальному плані кроки, як обов’язкова зміна прізвищ усіх громадян. Доти в імперії використовувалися лише імена та прізвиська, що, як правило, пов’язувалися з професією чи іншими характерними особливостями людини, і не передавалися їхнім дітям. Першим дістав прізвище президент Мустафа Кемаль, яке йому присвоїв парламент. Він був названий «Ататюрком», що у перекладі означало «Батько турків». Водночас були скасовані всі титули старого режиму і замінені звертаннями «пан» або «пані». Ще один закон зобов’язав ввести нову систему відліку часу, нову систему одиниць вимірювання та календар за міжнародними стандартами. Економічні перетворення у перше десятиліття після проголошення республіки базувалися на активному державному стимулюванні та регулюванні економіки. Чималі преференції від уряду дістав національний капітал. На початку 30-х років активи країни передусім спрямовувалися в промисловість, але через їх обмеженість ця політика виявилася недостатньо ефективною. Ататюрк покладався на приватну ініціативу, незважаючи на те, що в країні був відсутній клас підприємців, і майже всі торговельні операції проводилися іноземцями 11. Уряд почав залучати інвестиції, добудовувати національну залізницю, модернізував промислові об’єкти; із метою зменшення залежності Туреччини від зарубіжних фінансових установ створив національну банківську систему. Розпочалося масове будівництво заводів, шахт й електростанцій. Незабаром були запрошені й іноземні інвестори. Вже у середині 30-х років Туреччина зайняла третє місце у світі за темпами промислового розвитку. Отже, почалася масштабна відбудова промисловості в країні; поліпшувалися міжгалузеві зв’язки в усіх сферах економіки шляхом відбудови залізниць та шляхів. Стимулюючи розвиток промисловості, Мустафа Кемаль Ататюрк давав зрозуміти, що саме у цьому він бачив потужний фундамент економічного розвитку Туреччини. Особливість раннього післяреспубліканського періоду полягала в тому, що Туреччина проводила засновану на положеннях Національного пакту миролюбну зовнішню політику. Завдяки успіхам дипломатії, протоки Босфор і Дарданелли по Конвенції Монтре від 1936 р. були включені в систему національної оборони Туреччини. Політика дружби у відносинах з усіма сусідніми країнами була в основі Балканського пакту, підписаного в 1934 р. і Садабадського - в 1937 р. «Турецька модель» перебудови суспільства сьогодні високо цінується і до певної міри застосовується при підготовці стратегій розвитку таких середньоазіатських держав, як Узбекистан, Казахстан та Таджикистан. Але жодній з цих країн ще не вдалося досягти таких глобальних і масштабних перетворень, як Туреччині за влади Ататюрка у 20–30-х роках минулого століття. Найбільш значущим досягненням першого турецького президента було втілення в життя національної, державницької за суттю ідеї. «Турецька модель» від Ататюрка є цікавим прикладом для модернізації українського суспільства.

Литература:1. Алексєєв Ю. М., Наулко В. І., Руденко Н. В.. Країнознавство: Навч. посіб. / Київський славістичний ун-т. – К. : КСУ, 2002. – 255с. 2. Вольский Дмитрий Антонович. Турция: партнер знакомый и незнакомый: Политика. Бизнес. Культура. Туризм. – М. : Республика, 1994. – 111с. 3. Воробьева Т. А.. Страны Азии между двумя мировыми войнами 1918-1939 гг. (Турция, Китай, Иран): Метод. материалы / Вятский гос. педагогический ун-т. – Киров : Издательство ВГПУ, 2001. – 75 с. 4. Гасанлы Джамиль П.. СССР - Турция: от нейтралитета к холодной войне 1939-1953: монография / Алла Алексеевна Язькова (науч.ред.). – М. : Центр Пропаганды, 2008. – 662с. 5. Гев’юк Андрій Миколайович. Країнознавство: навч.-метод. комплекс / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : Рута, 2008. – 47с. 6. Гольц Томас, Барчард Дэвид, Крис Нур Бильге, Халман Талат, Гюрдилека Решита. Турция: Путеводитель / Лидия Захарова (отв.ред.), Ханс... Хефер (подгот.), Алексей Божко (пер.). – М. : АРА, 1997. – 373с. 7. Дорошко Микола Савович. Країнознавство. Країни СНД і Балтії: навч. посіб.. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2008. – 308с. 8. Клець Віктор Кирилович. Країнознавство: Курс лекцій:В 2 ч. Ч. 1 / Дніпропетровський держ. ун-т. – Д. : Арт-Прес, 1998. – 190с. 9. Клець Віктор Кирилович. Країнознавство: Курс лекцій:В 2 ч. Ч. 2 / Дніпропетровський держ. ун-т. – Д. : Арт-Прес, 1998. – 192с. 10. Країнознавство. Політична карта світу: Текст лекції:Завдання для самост. роботи студ. спец. 6.030403 "Міжнародні економічні відносини", 6.050108 "Маркетинг", 6.050302 "Товарознавство та експертиза в митній справі" / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / І.С. Скоропад (склала) – Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2005. – 60с. 11. Країнознавство. Систематизація країн світу: Текст лекції і завдання для практ. і семінар. занять, самост., індивід. та дослід. роботи студ. 6.030403 "Міжнародні економічні відносини", 6.050108 "Маркетинг", 6.050302 "Товарознавство та експертиза в митній справі" / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / І.С. Скоропад (уклад.) – Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 60с. 12. Країнознавство. Соціально-економічна карта світу: Текст лекції і завд. для практ. і семінар. занять, самост., індивід. та дослід. роботи студ. спец. 6.030403 "Міжнародні економічні відносини", 6.050108 "Маркетинг", 6.050302 "Товарознавство та експертиза в митній справі" / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / І.С. Скоропад (уклад.) – Л. : Видавництво ЛКА, 2006. – 42с. 13. Країнознавство: Навч. посібник у тестах для студ. спец. напрямів "Економіка і підприємництво", "Міжнародні відносини" і "Торгівля" / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / Ірина Станіславівна Скоропад. (уклад.). – Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 214с. 14. Країнознавство: навч. посібник:у 4-х ч. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича / Наталія Петрівна арх фх Аніпко (уклад.). – Чернівці : ЧНУ, 2009. – 47с. 15. Масляк Петро Олексійович. Країнознавство: Підручник. – К. : Знання, 2007. – 292с. 16. Мірошник Ганна Олександрівна. Країнознавство: Розробки уроків до спецкурсу, практ. матеріали:Посібник – Х. : Видавнича група "Основа", 2006. – 251с. 17. Никитина Марина Геннадьевна, Гриваков Константин Анатольевич. Турция: Формирование геоэкономического пространства: монография / Таврический национальный ун-т им. В.И.Вернадского. – Симф. : ДиАйПи, 2008. – 168c. 18. Патійчук Віктор Олексійович. Актуальні проблеми зовнішньої політики країн/регіонів (Європи і світу): робоча навч. програма курсу освітньо-професійної програми спец. 8.030405 "Країнознавство" / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Факультет міжнародних відносин. Кафедра міжнародної інформації. – Луцьк : РВВ "Вежа" ВДУ ім. Л.Українки, 2007. – 88с. 19. Патійчук Віктор Олексійович. Культурні та духовні традиції країн світу: робоча навч. прогр. спец. 6.030400 "Країнознавство" / Волинський національний ун-т ім. Лесі Українки. Факультет міжнародних відносин. Кафедра міжнародної інформації. – Луцьк : Вежа, 2008. – 32с. 20. Пророченко Н. О.. Туреччина: Історія, культура, географія:Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. – К. : Світ знань, 2005. – 230с. 21. Родионов Алексей Алексеевич. Турция - перекресток судеб: воспоминания посла. – М. : Международные отношения, 2006. – 279 с. 22. Скоропад Ірина Станіславівна. Країнознавство: навч. посіб. для студ. спец. напрямів "Економіка і підприємництво", "Міжнародні відносини" і "Торгівля" / Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. – 356с. 23. Україна - Туреччина: минуле, сучасне та майбутнє: Зб. наук. праць / Посольство Туреччини в Україні ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Центр українознавства. Інститут міжнародних відносин ; Інститут археографії та джерелознавства ім. Михайла Грушевського НАН України / Ф.Г. Туранли (упоряд.). – К. : Денеб, 2004. – 632с. 24. Шеремет Виталий Иванович. Босфор. Россия и Турция в эпоху первой мировой войны: По материалам рус. воен. разведки. – М. : Технолог. шк. бизнеса, 1995. – 288с. 25. Эволюция политических систем на Востоке (Иран, Пакистан, Турция: традиции и демократизация) / Институт востоковедения РАН; Институт изучения Израиля и Ближнего Востока / В.И. Данилов (ред.). – М. : ИВ РАН, 1999. – 246с.