Выводы:Отже, облік виробничих витрат залежить насамперед від вибору об’єктів обліку, які визначені цілями управління. Номенклатура об’єктів обліку витрат може включати: види продукції, місця виникнення витрат, види витрат.
Методи обліку витрат повинні сприяти відображенню самого процесу формування їх в конкретних умовах виробництва.
Відокремлення об’єктів обліку витрат та калькулювання, вибір методів обліку витрат і калькулювання, калькуляційних одиниць згідно з чинним законодавством є компетенцією підприємств, що потребує допомоги з цих питань з боку державних , галузевих органів та наукових установ.
Розрахунок собівартості виду продукції й окремої його одиниці – основна і кінцева мета виробничого обліку. Собівартість об’єктів калькулювання може визначатися залежно від особливостей організації діяльності підприємства, а також методів калькулювання з урахуванням різних систем виробничого обліку.
Облік виробничих витрат дасть змогу удосконалити управління і контроль за витрачанням сировини і матеріалів на виробництво продукції, вчасно усувати відхилення від норм, що виникають, та з більшою вірогідністю калькулювати собівартість продукції і визначити її рентабельність.
За результатами написання курсової робити можна зробити наступні висновки:
1. В рамках динаміки сучасного виробничого процесу особливу увагу слід приділяти обліку витрат та калькулювання собівартості продукції за нормативним методом, оскільки сутність даного методу обліку полягає в тому, що витрати на виробництво здійснюються за діючими нормами з одночасним обліком змін і відхилень від норм. Його застосування дозволяє оперативно (за зміну, добу) виявити відхилення від норм, вжити конкретних заходів до їхнього усунення і тим самим активно впливати на зниження витрат виробництва. Таким чином, бухгалтер-аналітик має змогу оперативно усувати понаднормові відхилення, що наближає собівартість продукції до планової.
2. Нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції передбачає створення системи діючих прогресивних норм і нормативів, яка складатиметься з науково обґрунтованих норм та нормативів витрачання окремих видів матеріалів та праці на кожній ділянці виробництва, центрі відповідальності, стадії виготовлення продукту, і на її основі калькуляції нормативної собівартості, виявлення й облік витрат, пов'язаних з відхиленнями від діючих норм і нормативів, обчислення фактичної собівартості продукції (робіт) на основі попередньо складених калькуляцій нормативної собівартості.
3. Система діючих прогресивних норм та нормативів має бути створена в рамках науково-практичних досліджень з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду, умов економічної системи та носити фундаментальний характер.
4. Нормативний метод обліку витрат та калькулювання продукції має галузеву та виробничу специфіку застосування на підприємстві, а саме ефективне застосування нормативного методу обліку витрат можливе на підприємствах, діяльність яких складається з ряду однакових чи повторюваних технологічних операцій по виготовленню одиниці продукції.
5. При нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулюванні собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. Основою для складання нормативних калькуляцій собівартості окремих видів виробів та напівфабрикатів є розроблені нормативи витрат. Строк дії норм і нормативів витрат виробництва в сучасних економічних умовах на підприємствах має встановлюватися самостійно.
6. Фактична собівартість продукції (однорідних груп або видів виробів) при нормативному методі обліку обчислюється як алгебраїчна сума нормативних витрат, змін норм і відхилень від норм, що можна виразити формулою: Ф=Σ(Н±В±3), де Н - поточні витрати за встановленими нормами плану, В - відхилення від діючих норм витрат, З - зміни діючих норм витрат
7. Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, які випускає підприємство, послідовно на деталі, вузли і вироби в цілому або, тільки на вироби в цілому. Калькуляція на деталі та вузли складається тільки за статтями основних витрат. При цьому в калькуляціях на виріб в цілому додаються витрати на обслуговування виробництва і управління, а витрати на матеріали розшифровуються по окремих групах матеріалів, що дає змогу визначити відхилення по окремій групі матеріалів та по конкретному найменуванню виробничих запасів.
8. На підприємствах, які використовують нормативний метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, запропоновано розширити посадові обов’язки бухгалтера-аналітика та забезпечити його відповідним інформаційним забезпеченням, що надасть змогу оперативно опрацьовувати інформацію, аналізувати різні варіанти виробництва на основі побудованих складних економічних моделей, точно визначати відхилення за їх причинами виникнення, центрами відповідальності, стадіями технологічного процесу.