Юридична відповідальність за порушення трудових прав працівників

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТРУДОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ ТА МЕТОДИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 6 1.1 Поняття, значення та правове регулювання дисципліни праці 6 1.2 Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку 8 1.3 Поняття, підстави, види заохочень і порядок їх застосування 10 РОЗДІЛ ІІ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ТРУДОВИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ 13 2.1 Загальна характеристика та підстави юридичної відповідальності 13 РОЗДІЛ ІІІ. ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ 17 3.1 Дисциплінарна відповідальність за трудовим правом 17 3.2 Підстави та умови матеріальної відповідальності 20 3.3 Адміністративна відповідальність за порушення прав працівників 25 3.4 Кримінальна відповідальність за порушення прав працівників 27 ВИСНОВКИ 30 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Вступление:Конституція України проголосила найвищою соціальною цінністю людину, її права та свободи, а визнання, дотримання і захист прав і свобод людини та громадянина — обов’язком держави. Найважливішими серед соціально-економічних прав і свобод людини та громадянина є трудові права. Гарантування прав і свобод людини, зокрема трудових, у правовій державі забезпечується за трьома основними напрямками: 1) законодавчим закріпленням наданих або визнаних державою прав і свобод людини; 2) встановленням механізму реалізації даних прав і свобод; 3) правовим забезпеченням охорони прав і свобод людини у випадку їх порушення. Об’єктом дослідження за даною роботою є юридична відповідальність в трудовому праві, а предмет дослідження має дещо вужчий характер і полягає у вивчені міжгалузевого інституту юридичної відповідальність за порушення прав працівників. Актуальність даної теми зумовлена наступним. Трудове право є однією із провідних галузей права України, яка поряд з іншими пристосовується до нових умов реформування при переході держави до ринкової економіки. Нинішні економічні відносини спричинили появу підприємств, установ, організацій з різною формою власності, зумовили зміни на ринку праці та привели до прийняття великого масиву нових нормативно-правових актів, які регулюють трудові відносини. У зв’язку із цим перед трудовим правом та іншими галузями права України більш гостро постає питання захисту прав та інтересів працівників від порушень з боку роботодавців. Я вважаю, що юридична відповідальність за порушення прав працівників посідає одне із головних місць як в системі науки трудового права так і в системі законодавства України, загалом, адже пріоритетним завданням трудового права України та законодавства є забезпечення безперешкодної реалізації працівниками своїх трудових прав, свобод і законних інтересів. Дана тема не характеризується високим ступенем дослідження. Зазначена обставина зумовлена тим, що юридична відповідальність за порушення прав працівників регулюється декількома галузями права в Україні, відповідно різні види юридичної відповідальності за порушення прав працівників досліджуються в межах вивчення тієї чи іншої галузі права. В трудовому праві, на жаль, відсутні ґрунтовні дослідження в яких було б систематизовано та згруповано всі види юридичної відповідальності за порушення прав працівників і досліджено їх в єдності та взаємодії як гарантії реалізації трудових прав захисту прав працівника. Систематизовані та ґрунтовні дослідження видів юридичної відповідальності за порушення прав працівника позитивно вплинуть на юридичну науку, загалом, і науку трудового права, зокрема. Дослідження такого роду надають можливість визначити рівень законодавчої урегульованості зазначених відносин та створюють передумови для виявлення прогалин та колізій в регулюванні юридичної відповідальності за порушення прав працівників. Слід зазначити, що шляхи подолання колізій в трудовому праві, в першу чергу, розробляються юридичною наукою. Мета даної роботи полягає в наступному: формуванні досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою в сфері трудового права; напрацюванні досвіду самостійного аналізу положень національних нормативно-правових актів, які регулюють захист прав працівників та встановлюють юридичну відповідальність за порушення вказаних прав; оволодіння навичками порівняльного аналізу різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині щодо юридичної відповідальності за порушення прав працівників. Для досягнення мети даної роботи необхідно вирішити наступні завдання: дослідити поняття «трудової дисципліни» та проаналізувати її нормативно-правове регулювання; вивчити види юридичної відповідальності в трудовому праві; з’ясувати характерні відмінності між видами юридичної відповідальності за порушення прав працівників та визначити коло нормативно-правових актів, які регулюються юридичну відповідальність за порушення прав працівників. При дослідженні даної теми використовувалися загальнонаукові та спеціально - юридичні методи пізнання. Основні джерела інформації, які використовувалися під час написання даної роботи: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Кримінальний кодекс України, Кодексу про адміністративні правопорушення, інші нормативно-правові акти України, науково-практичні коментарі до законодавства, наукова література.

Выводы:Одним із основних суб’єктів трудових правовідносин є працівник. Працівник – це фізична особа, яка працює за трудовим договором чи контрактом на підприємстві, установі, організації або у фізичної особи – роботодавця. З моменту, коли фізична особа уклала трудовий договір і приступила до виконання своєї трудової функції, вона стає працівником, який згідно трудового законодавства наділяється рядом прав та обов’язків. Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна як право категорія має двосторонній характер, оскільки включає в себе обов’язки як працівників, так і власника (уповноваженого ним органу). В першому розділі було детально розглянуто поняття «трудової дисципліни» та методи її забезпечення. Трудова дисципліна фактично виступає об’єктом ряду правопорушень, за які може наступати юридична відповідальність різних видів - адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, матеріальна. Трудове право у своїй структурі передбачає два види відповідальності: дисциплінарну і матеріальну. Відповідальність за трудовим правом - окремий вид юридичної відповідальності, яка полягає у передбаченому нормами трудового права обов’язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції. Підставою такої відповідальності є трудове правопорушення - винне протиправне діяння, яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов’язків працівником. Трудове правопорушення складається з двох різновидів: дисциплінарного проступку і трудового майнового правопорушення. Дисциплінарна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності за трудовим правом. Вона полягає в обов’язку працівника нести відповідальність за вчинене ним порушення трудової дисципліни перед роботодавцем і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Виділяють 2 види дисциплінарної відповідальності: 1) загальну (санкції такої відповідальності застосовуються до всіх без винятку працівників); 2) спеціальну (застосовується на підставі окремих нормативно-правових актів: статутів, положень, законів і поширюється лише на визначене коло працівників). Загальна дисциплінарна відповідальність визначає 2 види дисциплінарних стягнень: догана та звільнення. Перелік дисциплінарних стягнень загального характеру є вичерпним. Досить поширеним в трудовому прав видом відповідальності є матеріальна. Закон встановлює обов’язок працівника дбайливо ставитися до майна підприємства. Звідси випливає, що працівники мають нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Матеріальна відповідальність працівника полягає в необхідності відшкодувати в порядку, встановленому законом, шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, з якими працівники знаходяться в трудових відносинах. Роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівниками, за заподіяну у зв’язку з виконанням ними трудових обов’язків у випадках, передбачених законодавством, та за умовами трудового договору чи контракту. Це один із основних засобів захисту прав працівників. Права працівників окрім норм трудового законодавства охороняються нормами адміністративного та кримінального законодавства. В Кодексі про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за наступні адміністративні проступки: порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю; порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; ухилення осіб, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, представників трудових колективів від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору; порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору; ненадання представниками трудових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод. В Кримінальному кодексі України передбачено кримінальну відповідальність за наступні злочини, які порушують права працівників: незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю; грубе порушення угоди про працю; примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку; безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати; перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій; перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Здійснивши дослідження за даною роботою можна зробити наступні висновки щодо вдосконалення правового регулювання міжгалузевого інституту юридичної відповідальності за порушення прав працівників. По-перше, враховуючи, що юридична відповідальність за порушення прав працівників передбачена різними галузями права, я вважаю, що як в науці трудового права так і в навчальній дисципліні необхідно узагальнити всі види юридичної відповідальності за порушення прав працівників та розглянути їх в єдності та взаємодії як одну із основних гарантій прав працівників. По-друге, я вважаю, що не має об’єктивної необхідності вносити зміни до Кодексу законів про працю України шляхом створення окремого розділу присвяченого видам юридичної відповідальності за порушення прав працівників, адже такі норми права вже містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України. По-третє, ряд норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, які регулюють відповідальність за порушення прав працівників містять бланкетний характер, відповідно вищим загальним та спеціалізованим судам України необхідно надати роз’яснення застосування зазначених відсильних норм у взаємозв’язку із нормами Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, які закріплюють права працівників. По-четверте, при кваліфікації того чи іншого діяння як адміністративний проступок чи злочин виникають проблеми у зв’язку з тим, що ряд норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України носять оціночний характер, наприклад, «грубе порушення законодавства про працю». Тому я вважаю, що в зазначених нормах необхідно чітко розкривати зміст таких понять, як «грубе порушення права». На даний момент, зміст оціночних норм доцільно розкрити шляхом внесення до законодавства відповідних змін. По-п’яте, аналіз судової практики по трудових спорах свідчить, що більшість порушень прав працівників відбуваються через незнання працівниками своїх трудових прав, тому я вважаю, що в нашій держав необхідно посилити ідеологічний вплив на правосвідомість у напрямі формування поваги до прав працівників, настанов на правомірну поведінку, стимулювання правомірної поведінки та вживати заходи спрямовані на підвищення правової культури працівників.

Литература:1. Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. за № 13494/2000 //Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, додаток до № 50, ст. 375. 3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. за № 2341-III //Відомості Верховної Ради України - № 25-26, 29.06.2001, ст. 131. 4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. за № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122. 5. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р. за № 2887-XII// Голос України, 1993, 01, 29.01.93 № 17. 6. Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. за № 551-XIV// Урядовий кур’єр - 18.05.1999 р., № 90. 7. Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» від 06.09.2005 р. за № 2805-IV// Голос України - 29.09.2005 р., № 183. 8. Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. за № 2862-XII //Голос України - 10.02.1993 р., № 25. 9. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій затверджені постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань за узгодженням з ВЦСПС № 213 від 20.07.1984 р. 10. Наказ Міністерства освіти України «Про Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів» від 20.12.1993 р. за № 455. 11. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар за ред.. О.О. Погрібного, М.І. Іншина, І.М. Шопіної. – К.: Правова єдність, 2009 – 450 с. 12. Кодекс законів про працю України: науково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003, 832 с. 13. І.Б. Усенко. Основи правознавства: Проб. Підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. – К.,І.: ВТФ «Перун». 1997. – 416 с. 14. Павликівський Віталій Іванович. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю, не пов’язані з посяганням на життя та здоров’я: дис. канд. юрид. наук: Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2004. 15. Ромашов Р.А., Пархоменко Н.М., Легуша С.М. Теорія держави і права: Навчальний посібник – К.: КНТ, 2007. – 216 с. 16. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: Підручник. – К.: Алеута; КНТ; ЦУЛ, 2009, 520 с., С.67. 17. Трудове право України. Дмитренко Ю.П.. – К.: Юрінком Інтер, 2009 – 624 с. 18. Грузінов Л. П., Короткін В. Г.Трудове право Укрїни: Нвч. посіб. Ч. 1 - К.: МАУП, 2003 р., 128 с. 19. Трудове право України: Підручник .За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. — 2-ге вид., стер. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. - 559 с 20. Кримінальне право України. Особлива частина. За ре. Сташиса В.В., Тація В.Я. – К.: Юрінком Інтер, 2007 р., 622 с. 21. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. – К.: «Юрисконсульт», 2006 – 355 с.