Україна в умовах сталінського тоталітарного режиму

Содержание:ВСТУП 3 1. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні у 30-х роках 20 ст. 4 2. Методи воєнно-комуністичного штурму в проведенні колективізації 6 3. Експропріація заможного прошарку селянства 9 4. Руйнування розвинутої системи сільськогосподарської кооперації 12 5. Причини голодомору 1932-33 рр., його масштаб 15 6. "Діяльність" надзвичайної комісії В.М. Молотова по реалізації сталінської політики геноциду щодо українського селянства 19 ВИСНОВКИ 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

Вступление:Глибокі соціальні зрушення у житті робітничого класу, селянства, "колективізація" праці, насильство» страх, знищення кращих працівників призвели до загрози виродження українського народу як нації. Побут, традиції і звичаї українського села були значною мірою зруйновані. Розширення адміністративного апарату - опори сталінського режиму - вело до зростання чисельності службовців, їхня кількість збільшилася з 1928-го по 1940 р. майже у 4 рази. Голодомор 1932–1933 років (англ. Famine Genocide, Ukrainian Genocide) – голод в сільських районах СРСР, зокрема України, викликаний організованими заходами керівників УРСР і СРСР. Він викликав масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці У деяких дослідженнях (Джеймс Мейс, Роберт Конквест та інші) автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. Голодомор як геноцид українського народу сталінським режимом у 1932–1933 р. офіційно визнаний урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Латвії, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії та Колумбії. Голод 1932-1933 років - велетенська катастрофа українського народу, інспірована вищим керівництвом СРСР, упродовж понад півстоліття, залишався найбільш табуїзованою сторінкою радянської історії. Замовчування голоду як явища, заборона будь-якої інформації про нього були складовою офіційної політики правлячої партії. Це наклало негативний відбиток на документальну фіксацію фактів нестачі продовольства, голодування, смертності, спротиву тощо.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Насильницька форсована колективізація, здійснювана за директивами Й. Сталіна через партійно-державні постанови ЦК ВКП(б) та Раднаркому СРСР, розкуркулювання з виселенням сімей трударів-хліборобів до Сибіру, конфіскаційні хлібозаготівлі, вилучення в селян під час подвірних обходів й обшуків усіх продуктів харчування, вивіз зерна з України на початку 30-х років спричинили масовий голодомор з вимиранням хліборобських сімей, хуторів, сіл. Політика “ліквідації куркульства як класу” стимулювала процес колективізації як економічно, так і психологічно. Селяни подавали заяви про вступ до колгоспу не тому, що впевнилися в перевагах колгоспного ладу або, принаймні, мали оптимістичні сподівання на краще життя, а робили це під загрозою “розкуркулення”. Лейтмотивом їхніх настроїв у той час був вираз: “Пропали ми, женуть нас у комуну”. Таким чином, карально-репресивні методи хлібозаготівель, які спочатку були спрямовані лише проти "куркулів", в період масової колективізації набули інших форм і масштабів. Тоталітарний режим вдався до масового упокорення населення, запровадивши закони про позбавлення сіл і колгоспів, навіть цілих районів, продуктів харчування. Здійснення цих законів надало тогочасній політиці держави характеру геноциду проти селян. Послідовне і свідоме впровадження цієї політики в життя мало своїм наслідком голодомор 1932-1933 рр. Фізичне винищення українських селян штучним голодомором упродовж 1932–1933 років – свідома і цілеспрямована акція комуністичного тоталітарного режиму в Україні. Дискримінаційна і водночас злочинна класова ідеологія більшовизму, що призвела до громадянської війни, масового терору, депортацій великих етнонаціональних груп населення, спричинила жахливу катастрофу ХХ століття – геноцид в українському селі. Основними причинами голодомору стали – масова колективізація селянських господарств, грабіжницька і людиноненависницька політика розкуркулення та хлібозаготівель посталінському. Упродовж 1928–1933 років радянський уряд прийняв і запровадив десятки указів, постанов, законів, якими позбавляв мільйони селян засобів до існування. Голодомор значною мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений. Це означає, що був зруйнований потенціал дітонародження, що в майбутньому призвело до зменшення кількості населення. Соціально-демографічні та морально-психологічні наслідки Голоду 1932-1933 років актуальні й до сьогодні. Тоді на довгі десятиліття було підірвано матеріальну базу українського села, зруйновано його виробничу та товарну інфраструктуру, фізично знищено підприємницькі та ініціативні елементи, залякано цілі покоління українців, причому, не лише селян, зламано волю усього Українського народу до опору тоталітарній системі, до національного відродження.

Литература:1. Алексєєв Ю.М., Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. - К., 2002. 2. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. - К., 2003. 3. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX століття. — К., 1998. 4. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. Навчальний посібник. - К., 2002. 5. Мельник Л.Г. Історія України: Курс лекцій у двох книгах. - К., 1991. - Кн. 1. 6. Рибалка І.К. Історія України. Дорадянський період. - К., 1991. 7. Стеблій Ф.І. Західноукраїнські землі під владою Австрії (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) // Історія України: Курс лекцій у двох книгах.-К., 1991. - Кн. 1. 8. Субтельпий О. Україна. Історія. - К., 1993.