Формування попиту споживачів на продукцію і послуги

Содержание:Вступ 3 1. Функції торговельних посередників 6 2. Завдання вивчення попиту 7 3. Методи вивчення попиту 10 4. Визначення загального обсягу попиту споживачів 11 Висновки 15 Література 16

Вступление:Існує два основних способа доведення товару або послуги до споживача: можна продавати його безпосередньо споживачу або реалізувати його через посередників. Сьогодні практично жоден виробник не обходиться без допомоги останніх. Реалізація через посередника звільняє виробника від необхідності йому самому знаходити покупців і здійснювати продаж. Для того щоб виробництво товарів розвивалося відповідно до потреб суспільства, необхідна тісна взаємодія торгівлі з промисловістю і планування виробництва товарів на основі систематичного, всебічного вивчення й прогнозування попиту населення. Як відомо, попит є форма прояву потреби, забезпеченої грошовими коштами. Попит населення, відображаючи рівень розвитку виробничих сил і виробничих відносин, формується і змінюється під впливом багатьох чинників. Найсильніше на формування попиту впливають такі чинники, як величина і розподіл національного доходу, ступінь матеріального добробуту і культурний рівень населення, ціни на товари, географічні і кліматичні умови життя, національні та історичні традиції тощо. Саме тому з метою впливу на промисловість щодо постійного розширення виробництва товарів, удосконалення асортименту й поліпшення якості товарів відповідно з попитом населення перед працівниками торгівлі стоїть завдання систематичного вивчення і прогнозування попиту населення. Вивчаючи попит населення, працівники торгівлі також активно спрямовують його в бік дальшого розширення потреб, підвищення культурного рівня споживання й оптимізації його структури. Таким чином, вивчення попиту — це збір, обробка й аналіз інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень щодо розвитку виробництва товарів народного споживання і комерційних рішень щодо закупівлі й продажу товарів. Сутність торгового посередництва у нас, нажаль, трактується вузько і не зовсім правильно. Це поняття зводиться до здійснення угод суб’єктами від імені і за рахунок третьої особи. Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг. При цьому посередники здійснюють угоди як від імені і за рахунок замовника , так і від свого імені. Торговельно-посередницька діяльність має ряд особливостей: представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так і фактичні дії; посередники не тільки здійснюють угоди, а часто і фінансують їх, надають послуги , беруть на себе ризик; посередники здійснюють угоди і представляють інтереси замовника; угоди здійснюються на договірній основі. Таким чином, торговельне посередництво виступає особливим видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг. Державний класифікатор України також відносить торговельне посередництво до окремих видів економічної діяльності у сфері обігу, яка має виражений підприємницький характер. Торговельне посередництво — обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками— банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.

Выводы:Проміжну позицію між виробником та споживачем займають посередники. Інформація про процеси формування і розвитку попиту необхідна всім комерційним працівникам, оскільки на її основі приймається більшість комерційних рішень щодо виробництва і купівлі-продажу товарів. Тому робота з вивчення попиту — це організація зворотного зв'язку між попитом і пропозицією, а в кінцевому рахунку — між виробництвом і споживанням. Вивчення загального обсягу попиту має на меті встановлення правильних пропорцій між виробництвом і споживанням, обсягів виробництва конкретних видів товарів. Вивчення загального обсягу попиту пов'язано з аналізом виробництва товарів, купівельним фондами населення та їх динамікою, рівня структури споживання (сімейних бюджетів) різних категорій населення, закономірностей і тенденцій розвитку товарообігу і товарних ринків. На основі інформації про основні чинники, що формують попит, розробляються прогнози його розвитку. Ці прогнози є основою для прийняття стратегічних рішень у сфері виробництва товарів. Однак вони не можуть повною мірою віддзеркалити вплив складної системи чинників, що формують попит і, природно, виявляються не ідеально точними. У ході реалізації стратегічних рішень (планів розвитку виробництва і постачання товарів) виникає необхідність вносити корективи в ці рішення, тобто приймати тактичні рішення щодо регулювання постачання і виробництва в ході виконання планів на основі інформації, що надходить по каналах зворотного зв'язку. Розрізняють поточний облік попиту і вивчення попиту з метою його короткострокового прогнозування. Попит населення на товари характеризується обсягом і структурою.

Литература:1. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000. 2. Закон України "Про підприємництво" від 07.02.91. 3. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91. 4. Армстронг Г., Котлер Ф. Маркетинг. Загальний курс. Діалектика. — М.; СПб.; К., 2001. 5. Балабанов И. Т. Электронная коммерция. — СПб.; X.; Минск: Питер, 2001. 6. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФМБ, 1997. 7. Бланк И. А. Торгово-посредническое предпринимательство. — К., 1992. 8. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование. — М.: ИНФРА-М, 2000. 9. Вовчак І. С Інформаційні системи та комп'ютерні технології в менеджменті. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. 10. Воротіна Л. І. та ін. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2001. 11. Гаркавенко С. С Маркетинг. — К.: Либра, 2001. 12. Голубков Е. 77. Маркетинговые исследования.— М.: Финппесс. 1998. 13. Гордон М. П., Карнаухов СБ. Логистика товародвижения.— М., 1998. 14. Дашков Л. 77. Комерційний договір. — К.: Капрал, 1998. і5. Есипов В. и др. Оценка бизнеса. — СПб.; М; X.; Минск: Питер, 2001. 16. Завадсъкий Й. С. Менеджмент. — К: УФМБ. 1998. 17. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование. — К.: МАУП, 1998. 18. Остова Л. В., Синяева И. М. Основы коммерческой деятельности.—М.: ЮНИТИ, 2000.