Державний сектор економіки як інструмент ДРЕ

Содержание:ВСТУП 3 1. Необхідність, сутність та роль державного сектора економіки 4 2. Використання державного сектора економіки в регулюванні соціально-економічних процесів 10 3. Необхідність ринкової трансформації власності в Україні та роль держави в цьому процесі 15 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26

Вступление:Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бюджетного, фіскального, грошово-кредитного, структурного, інвестиційного, цінового, соціального, зовнішньоекономічного та інших напрямів соціально-економічної політики. З’ясування ролі держави в економіці є предметом багатьох економічних наук. Для визначення цієї ролі в економічній літературі використовуються різні терміни: «державне втручання в економіку», «державна економічна політика», «державне управління економікою», «державна регуляторна політика», «державне регулювання економіки» та ін. Державне регулювання економіки (ДРЕ) є складовою процесу відтворення. Об’єктивна необхідність його пояснюється потребою подолання вад ринкового саморегулювання та виконання економічних функцій держави. З цього погляду ДРЕ є чистим суспільним товаром. Попит на ДРЕ формують громадяни, домашні господарства, суб’єкти господарювання, громадські організації тощо. Пропозицію формує держава. Ціною цього чистого суспільного товару є частка видатків державних органів на здійснення регулювальних функцій.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Як метод управління економікою ДРЕ можна розглядати з теоретичного і практичного погляду. За теоретичного погляду державне регулювання економіки – це система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів і засобів впливу держави на перебіг соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. Стратегія соціально-економічного розвитку формується через макроекономічне прогнозування (передбачення можливого стану об’єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку), макроекономічне планування (визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей) і державне програмно-цільове планування (визначення найактуальніших соціально-економічних проблем і заходів для розв’язання цих проблем). Найважливішими засобами формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також ДРЕ є прогнозування, макроекономічне планування та державне програмування. Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають: спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва; соціальну структуру суспільства, його поділ на класи; характер використання та споживання створеного в процесі виробництва продукту; специфіку обміну та розподілу створюваного продукту; мету виробництва та характер управління економічними процесами. Для України, на сьогоднішній день, визначальною досить стає приватна форма власності, але при цьому аж ніяк не зменшується роль державної та колективної форми власності, хоча остання зазнає радикальних змін.

Литература:1. Головатий С.Ф. Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2003. – 528 с. 2. Зюнькін А.Г. Державне регулювання економіки: конспект лекцій. – К.: МАУП, 2005. – 112 с.  3. Іванов В.М. Державне регулювання економіки. – К.: МАУП, 1999. – 230 с. 4. Ковальчук І.В. Економіка. – К.: ВІПОЛ, 2006. – 335 с. 5. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. – К.: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, 2006. – Вип. 11(79). – С. 5–97. 6. Статистичний щорічник України – 2009. – К.: Держкомстат України, 2005. 7. Тарасенко Н.В. Економічна політика України. –  К.: Алеута, 2004. – 285 с.