Психологічні особливості у дітей на діабет

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 6 1.1. Психіатричні особливості цукрового діабету 6 1.2. Психофізіологічна адаптація до цукрового діабету 11 1.3. Психічні розлади при цукровому діабеті й методи лікування депресії 15 РОЗДІЛ 2. ПРОВЕДЕННЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ, ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 23 2.1. Психологічні особливості взаємодії батьків і хворих дітей 23 2.2. Методики проведення дослідження 26 2.3. Проведення емпіричного дослідження 33 РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ 39 3.1. Аналіз результатів проведеного дослідження 39 3.2 Формування й підтримка у хворих дітей стійкої мотивації, спрямованої на реалізацію отриманих у ході навчання знань і навичок у повсякденному житті 41 ВИСНОВКИ 46 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51 ДОДАТКИ 54

Вступление:Актуальність дослідження. У наш час проблеми, пов’язані з діабетом, набувають гостроти. Рівень захворюваності підвищується не лише серед дорослих, але й серед дітей та підлітків. Фактично в багатьох частинах світу захворюваність на діабет I типу збільшується на 3-5% щорічно, виводячи діабет на перше місце серед загальних дитячих ендокринних захворювань. Хоча останнім часом з’явилися дуже обнадійливі прогнози щодо вирішення проблем дитячого діабету, сьогодні у підлітків і молоді почали відмічати II тип діабету, чого не було раніше. Багато дітей вимушені вирішувати тяжкі для них проблеми виживання. I тип діабету, як і раніше, залишається класичним дитячим захворюванням. Його симптоми: швидка втрата ваги, часте сечовипускання, велика спрага, сонливість і, у випадках не встановлення діагнозу, смерть від кетоацидозу. У розвинених країнах діабет діагностують рано, тому тяжкий кетоацидоз реєструється менш, ніж в 15% випадків вперше виявленого цукрового діабету. В країнах з низьким рівнем виявлення діабету діти та підлітки гинуть від цього захворювання, але причиною смерті вважають дегідрацію або гастроінтеріт. Діти, хворі на діабет, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, не завжди можуть контролювати своє захворювання, що може призвести до тяжких ускладнень у молодому віці. Цукровий діабет відноситься до однієї з найважливіших медико-соціальних проблем сучасної медицини (Дідов І.І., 2002). Захворюваність дитячого населення даною патологією кожні 10 років збільшується в 2 рази (Петеркова В.А., 2005; Кураєва Т.Л., 2004). Середня тривалість життя хворих цукровим діабетом 1 типу, що захворіли в дитинстві, становить 28,3 роки (Сунцов Ю.І., 2003). Більшість хворих знаходяться у стані тривалої декомпенсації (Осадченко Г.А., 2004). Однією із причин лабільного протікання цукрового діабету є часті респіраторні захворювання, що диктує необхідність вивчення імунного статусу й імунореабілітації цих пацієнтів. Ряд авторів указує на імунокомпремованість хворих цукровим діабетом (Зак К.П., 2002; Mustapha S., 2005). У них розвивається дисімуноглобулінемія, знижується рівень інтерлейкіну-2, гамма-інтерферону, трансформуючого фактора росту, змінюється співвідношення субпопуляцій лімфоцитів (Nicoloff G., 2004; Brusko T.M., 2005; Avanzini MA., 2005; Zhang SW., 2005). Ряд авторів заперечує наявність імунологічного дисбалансу й більш високої частоти інфекційних захворювань у дітей, хворих цукровим діабетом (Liberatore R.Jr., 2005). Крім інфекційних захворювань, важливу роль у декомпенсації захворювання грають психоемоційні стреси. У хворих цукровим діабетом часто розвиваються іпохондричні, тривожно-депресивні й невротичні порушення (Ільєнков С.С., 2003; Серкова Е.В., 2003). У підлітковому віці в переважній більшості випадків формуються акцентуації характеру (Пузікова О.З., 2004). Актуальність даного дослідження пов’язана з тим, що з кожним роком спостерігається ріст числа дітей, хворих цукровим діабетом 1 типу (ЦД). ЦД - це захворювання обміну речовин, що характеризується хронічним підвищенням рівня глюкози в крові, яке виникає в результаті порушення секреції або дії інсуліну або обох факторів одночасно, що поступово приводить до ураження всіх функціональних систем організму. Необхідність дослідження особливостей особистості даної категорії дітей пов’язана з пошуком адекватних заходів щодо попередження соціально-психологічної дезадаптації, корекції порушень у розвитку особистості, урахуванням стану здоров’я в процесі навчання й виховання. Мета даного дослідження полягає у вивченні психологічних особливостей у хворих цукровим діабетом дітей старшого шкільного віку. Зважаючи на мету, нами були поставлені наступні завдання дослідження: - дослідження теоретико-методологічних основ розвитку цукрового діабету; - проведення емпіричного дослідження психологічних особливостей дітей, хворих на цукровий діабет; - аналіз результатів дослідження та та корекційних методик. Об’єкт дослідження – 156 дітей (79 хлопчиків, 77 дівчат) із цукровим діабетом 1 типу у віці 12-17 років. Предмет дослідження – визначення психологічних особливостей дітей, хворих на цукровий діабет. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Таким чином, можна зробити наступні висновки та узагальнення із проведеного дослідження психологічних особливостей хворих на цукровий діабет дітей: На сьогоднішній день цукровий діабет є найпоширенішою гормональною патологією. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, більше 100 мільйонів осіб на нашій планеті страждають цим захворюванням. Але навіть така величезна цифра не відбиває реальне положення речей: адже число людей із цукровим діабетом, що приховано протікає, в 2-3 рази перевищує кількість виявлених хворих. Цукровий діабет відноситься до числа найчастіших і добре відомих захворювань ендокринної системи. За даними ВОЗ, поширеність діагностованих і латентних форм цукрового діабету становить близько 5% серед населення США й країн Європи, тобто вже за цими показниками діабет може вважатися соціальною хворобою. Дані останніх досліджень підтверджують, що в людей, що страждають цукровим діабетом, часто буває ряд психологічних проблем і психічних розладів. Такі порушення не тільки викликають страждання, але також впливають на лікування й результат самого цукрового діабету. Цукровий діабет I-го типу часто називають інсулінозалежним. Він звичайно розвивається в дитячому або підлітковому віці, починається гостро з появи виражених ознак нездужання, стомлюваності, втрати маси тіла, рясного сечовиділення, спраги, інфекційних захворювань, а іноді й коми. Цукровий діабет II-го типу називають інсулинонезалежним. Він має тенденцію розвиватися в осіб з надлишковою масою тіла й людей похилого віку, часто протікає безсимптомно й виявляється при звичайному дослідженні сечі, у той час як страждаючі їм особи звертаються по допомогу із приводу інфекційного захворювання або ускладнень із боку судин. Із всіх хронічних розладів цукровий діабет обґрунтовано вимагає самої активної включеності хворого в процес лікування й здійснення самодопомоги. У наш час прогноз захворювання в дітей визначається, в основному, наявністю хронічних діабетичних ускладнень, що приводять до передчасної інвалідизації й смертності в молодому віці 1,2. Максимум захворюваності цукровим діабетом у дітей відзначається у віці 5 і 11 років, що, імовірно, пов’язане з можливістю впливу різних вірусних захворювань на розвиток діабету. Відповідно до досліджень (Maguire & Haddad, 1996), цукровий діабет поряд з іншими хронічними соматичними захворюваннями створює численні психологічні перешкоди: - невизначеність відносно майбутнього; - втрата контролю; - таємність. При визначенні способу реагування індивіда на діагноз особливо важливими є три фактори. - сприйняття індивіда; - особистісні якості й колишні способи психологічної адаптації; - тип психологічної адаптації. Люди, які страждають цукровим діабетом, можуть пред’являти скарги на психологічні труднощі, що спочатку часто проявляються в зміні поведінки. Здатність упоратися із цукровим діабетом можна підвищити повним співчуттям й розуміючим підходом, пропонуючи поради й ефективне навчання. Для залучення людини в психологічну роботу (а вона може виконувати її з великим небажанням або навіть проявляти ворожість) дуже важливі співчуття й такт, грубуватої конфронтації варто уникати. Під час обстеження варто з’ясовувати значимі психосоціальні фактори й займатися ними. Потім встановлюють зв’язок між періодами погіршення регулювання вмісту глюкози в крові й емоційним дистресом або труднощами соціального характеру. Важлива наполеглива й послідовна робота, що вимагає тісного зв’язку між фахівцями психіатричної й терапевтичної бригад. Труднощі в співвладанні із цукровим діабетом можуть вносити свій внесок у виникнення психічних розладів, але часто такі розлади мають той же ряд причин, які спостерігаються в людей, що не страждають цукровим діабетом: генетичні фактори ризику, життєві події, не пов’язані із захворюванням і довгостроково існуючі труднощі соціального характеру. Психологічні труднощі існують у континуумі, що починається з легких і закінчується вираженими, а точпка «відліку» для психічних розладів є умовною. При легких депресивних синдромах людям, що страждають на цукровий діабет, і членам їхніх родин на початку лікування дають поради, пропонують інформацію, пояснення й практичну підтримку (Popkin et al, 1985). У більш складних випадках захворювання можна застосовувати специфічні методи психотерапії, наприклад, терапію, націлену на рішення проблем, когнітивно-біхевіоральну терапію або психотерапію, яка застосовується при порушеннях міжособистісних відносин (хоча відсутність опублікованих досліджень застосування психотерапії при депресії у хворих цукровим діабетом означає, що даних про цей метод лікування недостатньо). Важливо відзначити, що наявність симптомів і ознак великого депресивного розладу має точно таке ж значення у хворого цукровим діабетом, яке вони мали б і в соматично здорової людини. Оцінка поведінки, пов’язаної з діабетом, проводиться за наступними показниками: наявність “щоденника діабету” з відповідними записами, регулярність самоконтролю, зміни дози інсуліну й пероральних цукрознижуючих препаратів, наявність у хворого при собі легкоусвояемих вуглеводів і т.д. 4. Аналіз економічної ефективності програми лікування й навчання проводиться за спеціальними методиками і дозволяє порівняти витрати й економію засобів при різних методах лікування будь-якої патології. Правильно організована система навчання дозволяє запобігти розвитку ускладнень цукрового діабету, що є причиною інвалідизації й ранньої смертності хворих. Багато проблем є не настільки значними й можуть бути вирішені за допомогою практичної поради, співчуття й розуміння з боку медичного персоналу. Інші проблеми, однак, є більш серйозними, впливають на життя й благополуччя родини й вимагають регулярної допомоги психологів. Психологічні й психіатричні розлади досить широко поширені серед хворих цукровим діабетом, включаючи дітей і підлітків, у зв’язку із чим у деяких випадках потрібно офіційне психіатричне лікування й/або психотерапія із залученням членів родини хворого. Тому дуже важливе залучення дитячих психологів і соціальних працівників у діабетологічну службу, а також тісне співробітництво з дитячою психіатричною службою. Психоемоційний статус дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, характеризується ускладненнями у встановленні міжособистісних контактів, тривожністю, потребою в увазі й допомозі з боку інших людей, зниженням розумової працездатності, підвищенням непродуктивної нервово-психічної напруженості. У дітей, хворих на цукровий діабет 1 типу, низький особистісний самоконтроль і висока емоційна чутливість є факторами ризику хронічної декомпенсації вуглеводного обміну. Таким чином, наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що діти молодшого шкільного віку, що страждають ЦД 1 типу, мають особливості емоційної сфери й поведінки, що впливають на соціально-психологічну адаптацію, у порівнянні зі здоровими однолітками. Психологічне неблагополуччя виражається в замкнутості, високій тривожності, порушенні соціалізації. Діагностика особистості дітей з діабетом, урахування їхніх психологічних особливостей, виявлення емоційних і поведінкових порушень або передумов їхнього розвитку дозволить вчасно надати психокорекційну допомогу й запобігти аномальному розвитку особистості дитини, що страждає на цукровий діабет 1 типу. Таким чином, світло- і кольоротерапія з використанням поляризованого поліхроматичного некогерентного світла по програмі «Діабет» у комплексі реабілітаційних заходів у дітей із цукровим діабетом 1 типу сприяє поліпшенню глікемічного контролю, емоційного статусу хворих, їхнього самопочуття, активності й настрою, зниженню рівня непродуктивної нервово-психічної напруженості.

Литература:1. Бахурина Е. С. Методические рекомендации по использованию 8-ми цветового теста Люшера. – Балашиха: МОЦПО, 1995. – 79 с. 2. Бережнова И.А., Романова С.А. Внутренние болезни. Диагностический справочник. – М.: Астрель, 2005. – 608 с. 3. Брусенская И.В. Настольная книга больных диабетом. – Ростов-на Дону: Феникс, 2005. – 315 с. 4. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А., Мирошников М.П., Шарай В.Б. Опросник САН. Тест дифференцированной самооценки функционального состояния // Вопросы психологии. – 1973. –№ 6. – С. 141-145. 5. Зак К.П., Малиновская Т.Н., Тронько Н.Д. Иммунитет у детей, больных сахарным диабетом. – К.: Книга плюс, 2002. – 112 с. 6. Здоровое питание. Здоровый образ жизни. – М.: Астрель, 2005. – 237 с. 7. Злобина Е.Н., Дедов И.И. Современные концепции иммунопатогенеза инсулинозависимого сахарного диабета // Проблемы эндокринологии. –№9. – 2003. – С. 51-58. 8. Ковалев Д. Последние открытия мировой науки из первых рук // Популярная медицина. – №3. – 2004. – С. 14-19. 9. Кузин М.И., Данилов М.В., Благовидов Д.Ф. Хронический панкреатит. – М.: Медицина, 2005. – 368 с. 10. Мазовецкий А.Г., Великов В.К. Сахарный диабет. – М.: Медицина, 1997. – 286 с. 11. Мараховский Ю.Х. Хронический панкреатит // Русский медицинский журнал. Т. 4 – №3. – 1996. – С. 156-160. 12. Мулюкова О.Р. Эффективность светотерапии полихроматическим поляризованным светом в реабилитации детей с сахарным диабетом 1 типа /О.Р.Мулюкова, Е.Е.Титова, Н.Р.Усманова // Вопросы теоретической и практической медицины: матер. 71-й итоговой научной конференции студентов и молодых ученых с междунар. участием. – Уфа, 2006. – С.255-256. 13. Николаева В.В. Психосоматика // Большой психологический словарь / Под ред. Мещерякова Б.Г., Зинченко В.П. – М.: Олма-Пресс, 2003. – 214 с. 14. Николаева В.В., Арина Г.А. Клинико-психологические проблемы психологии телесности // Психологический журнал. – 2003. – №1. – С. 119-126. 15. Один В.И. Аутоиммунный сахарный диабет (под ред. проф. А.А. Новика). – СПб: ВМедА. 2003. – 344 с. 16. Романова Е.А., Чапова О.И. Сахарный диабет. Полный справочник. – М.: Эксмо, 2005. – 448 с. 17. Сахарный диабет: от эпидемического заболевания к глобальной эпидемии // Здоровье Украины. – №1/2. –2004. – С. 8-9. 18. Сидоренко Г.И., Ицкова А.И. Никель. Гигиенические аспекты охраны окружающей среды. – М.: Медицина, 1990. – 176 с. 19. Скальный А.В., Рудаков И.А. Биоэлементы в медицине. – М.: Мир, 2004. – 272 с. 20. Скуя Н.А. Заболевания поджелудочной железы. – М.: Медицина. 1986. – 240 с. 21. Соколова Е.Т., Николаева В.В. Особенности личности при пограничных расстройствах и соматических заболеваниях. – М.: SvR-Аргус. – 2005. – 360 с. 22. Титова Е.Е. Личностные особенности детей и подростков с сахарным диабетом 1 типа / Е.Е.Титова, О.Р.Мулюкова, Н.Р.Усманова // Вопросы теоретической и практической медицины: матер. 71-й итоговой научной конференции студентов и молодых ученых с междунар. участием. – Уфа, 2006. – С.247-248. 23. Тхостов А.Ш. Психология телесности. – М.: Смысл, 2002. – 216 с. 24. Усманова Н.Р. Влияние светотерапии на эмоциональный статус детей с сахарным диабетом 1 типа / Н.Р.Усманова, О.А.Малиевский // Новые медицинские технологии в охране здоровья здоровых, в диагностике, лечении и реабилитации больных: матер. IV Междунар.научн-практ.конф. – Пенза, 2006. –С.92-94. 25. Фанталова Е.Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта. – С.: Издательский дом Бахрах-М, 2000. – 128 с. 26. Шудин В.В. Никель и аутоиммунная патология // Окулист. – №7/8. – 2004. – С. 10-12. 27. Шудин В.В. Триггерная роль никеля в этиологии возросших аутоиммунных заболеваний // Врач–аспирант. – №4(13). – 2006. – С. 306-319. http://www.psyton.ru – Профессиональные психодиагностические методики.