Світовий досвід побудови служб банківського нагляду

Содержание:Вступ 3 1. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання у Великобританії 4 2. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання у Франції 5 3. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання у США 6 4. Особливості організації банківського нагляду, контролю та регулювання у Німеччині 7 Висновок 10 Список використаної літератури 13

Вступление:Як засвідчує світовий досвід, для забезпечення економічного розвитку країни, ефективного функціонування банківської системи загалом та діяльності окремих банків велике значення відіграють спеціальні інститути з питань нагляду, контролю та регулювання діяльності банків. Питання банківського нагляду та регулювання в країнах з розвинутою економікою значно актуалізувалось впродовж останніх 15-20 років. На сьогодні майже кожна з економічно розвинутих країн має свою специфіку організації та підпорядкування наглядового органу. Розглядаючи особливості організації органів банківського нагляду за кордоном, слід насамперед розрізняти різні структурні форми такого нагляду, виходячи з місця й ролі центрального банку в його діяльності, а саме: – наглядова діяльність здійснюється безпосередньо центральним банком; – наглядова діяльність здійснюється центральним банком разом з іншими контролюючими органами; – наглядова діяльність здійснюється іншими органами (без участі центрального банку). При цьому органами, що здійснюють банківський нагляд, відповідно до наведеної вище класифікації, є: – структурні підрозділи центрального банку; – незалежний контролюючий орган, комісія, агентство або декілька паралельно діючих органів; – відділи при міністерствах, переважно при міністерстві фінансів. Органи банківського нагляду, контролю і регулювання можуть бути різними за статусом, але майже завжди вони є державними. Організація системи банківського нагляду, контролю і регулювання в окремих країнах залежить від особливостей економічного, політичного та соціального розвитку держави. Відтак, у кожній державі існує своя система нормативно-правових актів, що регламентують діяльність цих органів.

Выводы:Розглянувши наявні моделі організації банківського нагляду в економічно розвинутих країн, слід зазначити, що жодна із них не є ідеальною і не гарантує абсолютної надійності банківських установ і банківської системи загалом. Самі органи банківського нагляду в жодній з країн не визнають свій банківський нагляд ідеальним. Це цілком закономірно, адже розвиток банківських систем, нових банківських інструментів та технологій вимагає постійного розвитку та вдосконалення системи банківського нагляду. Економічні зміни, що відбуваються в нашій державі від часу здобуття нею незалежності, значною мірою впливають на розвиток банківської системи та діяльності фінансово-кредитних установ. Найбільш істотний вплив мають процеси лібералізації і дерегуляції ринків капіталів, грошей та фінансових потоків. Контроль за банківською діяльністю з боку держави потребує постійного розвитку нових підходів, зокрема вдосконалення органів банківського нагляду, контролю та регулювання. На сучасному етапі державотворення завдання щодо забезпечення ефективної системи діяльності банківського нагляду та регулювання лягає на структурні підрозділи Національного банку України. Першочерговим у його виконанні є вивчення досить багатого світового досвіду організації нагляду, контролю та регулювання банківської діяльності. Зараз окремі складові такого досвіду, на наш погляд, успішно використовуються. Так, впродовж останніх років в Україні здійснено низку заходів щодо вдосконалення роботи банків та системи банківського нагляду та регулювання, зокрема: – підвищення значення керівництва та власників банків у частині посилення їх відповідальності за забезпечення надійності та стабільності роботи банків; – забезпечено відкритість банківської звітності, чим підвищено прозорість та стабільність банківської діяльності, а відтак і зростання довіри до банків з боку населення; – поступово запроваджуються міжнародні стандарти ефективного банківського нагляду, прийняті Базельським комітетом. Подальші кроки формування ефективного банківського нагляду пов'язані насамперед з широким використанням зарубіжних підходів щодо організації банківського нагляду, з обов'язковим врахуванням специфіки діяльності вітчизняної банківської системи, чинного законодавства та наявної економічної ситуації. Сьогодні діюча система банківського нагляду в Україні має істотні відмінності порівняно з системами нагляду та контролю за кордоном через: – відсутність форвардних ринків і відповідно ризиків щодо деривативів, яким на сьогодні органи банківського нагляду розвинутих країн приділяють значну увагу; – наявність у вітчизняних банках значної долі активів в іноземній валюті, що є не притаманним для країн зі стабільною валютою, і спричиняє в діяльності банківських установ зростання валютного та ринкового ризиків. Враховуючи зарубіжний досвід, дуже важливо, щоб органи банківського нагляду співпрацювали з суб'єктами зовнішнього аудиту, насамперед із зарубіжними компаніями. Для цього потрібно створити відповідне нормативно – правове поле, заложивши в ньому необхідні механізми співпраці. На сьогодні у системі банківського нагляду України актуальним є питання публічного підтвердження звітності банківських установ за результатами інспекційних перевірок, що забезпечить прозорість діяльності та стабільність роботи банків, підвищить до них довіру вкладників. Як показує світовий досвід, публічне підтвердження органами банківського нагляду звітності банківських установ стає дедалі актуальнішим. Виїзним інспектуванням в обов'язковому порядку охоплюються питання оцінки достовірності фінансової звітності банківських установ. Окрім цього, важливими складовими реформування банківського нагляду в України, на наш погляд, мають бути: – розширення практики використання міжнародних стандартів та вимог щодо організації та прозорості банківського нагляду; – поліпшення умов роботи, забезпечення правового захисту працівників банківського нагляду, зокрема підвищення рівня оплати праці з метою запобігання їх переходу до банківських установ, де вимагається подібна кваліфікація; – надання функції банківського нагляду громадським організаціям, асоціаціям, зокрема Асоціації українських банків; – підвищити державне фінансування органів банківського нагляду та/або впровадити часткове їх фінансування за рахунок банківських установ; – поліпшити технічну інфраструктуру наявних служб банківського нагляду, поліпшити фінансування програмного забезпечення їх діяльності.

Литература:1. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське / за ред. П.Д. Біленчук: навч. посібник. – К.: Атіка, 1999. – 400 с. 2. Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів А.М. Банківський нагляд : навч. посібник. – Львів : Новий світ–2000, 2005. – 472 с. 3. Жарковская Е., Арендс И. Банковское дело: курс лекций. – М. : ИКФ Омега-Л. – 2002. – 399 с. 4. Кришталь Г.О. Система банківського нагляду в зарубіжних країнах // Фінанси України. – 2005. – № 6. – С. 122-127. 5. Лаптєв С.М., Денисенко М.П., Кабанов В.Г., Лобунь О.С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід): навч. посібник. – К. : ВД "Професіонал". – 2004. – 320 с. 6. Степаненко А.І. Банківський нагляд в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01. – К., 2004. – 182 с. 7. Яценюк А.П. Організація системи банківського нагляду і регулювання в Україні: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.04.01. – С., 2004. – 206 с. 8. Банк Франции: История, структура, роль. – Банк Франции: Ин-т проф. подготовки, 1995. – 76 с.