Політична система України, етапи розвитку та шляхи реформування

Содержание:Вступ 3 Розділ 1 10 Основні проблеми дослідження політичної системи 10 1.1 Зміст і сутність політичної системи 10 1.2. Держава – основний політичний інститут суспільства 18 Розділ 2 26 2.1. Політична система України: реальність, моделі 26 Сучасні політичні зміни в Україні 26 2.2. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні 34 Розділ 3 46 Правові проблеми політичної системи сучасної України 46 3.1. Політичні зміни українського суспільства на перехідному етапі 46 3.2.  Правовий аналіз основних структурних елементів політичної системи України 53 Висновки 65 Список літератури 68  

Вступление:Актуальність теми дослідження. Теоретичні дискусії з питань пов’язаних з поняттям політичної системи  України не вщухають багато років. Є точка зору, виразники якої закликають сконцентрувати зусилля на відродженні українського «традиційного суспільства»; інші вважають, що найближче майбутнє України — це капіталізм з властивим йому домінуванням ліберальних цінностей. Є також намагання віднайти можливості модернізації тоталітаризму у вигляді «соціалізму з людським обличчям», оскільки непривабливе обличчя радянської моделі соціалізму втратило історичну перспективу. Політичний спектр України надзвичайно багатоманітний. На сучасному етапі здійснюються лише перші кроки на шляху до політичної структуризації суспільства. Певні політичні інститути зникають, не витримуючи випробування часом, інші — народжуються. Продовжує наростати поляризація політичних поглядів у суспільстві. Різке зіткнення ідеологій зумовлює політичну диференціацію суспільства. Нині майже немає відомих аналітиків і політиків, які б заперечували необхідність проведення реформ, зокрема політичних, в Україні. Існують лише різні підходи до мети, стратегії та тактики їх здійснення. Оскільки виважена стратегія економічних і політичних реформ досі не запропонована, то й процес їх здійснення відбувається суперечливо, з помилками, що негативно позначається на стабільності суспільства, житті людей. До найважливіших змін, що відбулися протягом 1992 – 2009 рр., належать такі: • підірвано монополізм державної власності й розвалено радянську соціалістичну систему влади; • зламано, хоч і не остаточно, адміністративно-командну систему управління економікою, розподілу матеріальних благ; • розпочався процес формування багатоукладної економіки; • здійснюється соціальна і політична переструктуризація суспільства. Разом з тим, зазначені зміни зумовили й виникнення негативних процесів у розвитку суспільства: відбувається прискорена деіндустріалізація економіки; спостерігається бурхливий процес люмпенізації суспільства, зубожіння значної частини населення; деградують наука, освіта, культура; належним чином не розвивається система охорони здоров’я, що є прямою загрозою генофонду України; дедалі загрозливішою стає неефективність функціонування усіх гілок влади. Становлення і функціонування нашої держави об’єктивно залежать від розв’язання проблем, пов’язаних з дослідженням економічних, політико-правових та ідеологічних процесів в Україні: або українське суспільство знайде внутрішні резерви для утвердження державності, або втратить державу. Політичні, правові й ідеологічні аспекти виходять на загальнокультурологічні: яка система бачення національних інтересів України з її поліетнічним, полірелігійним населенням, яка система державного забезпечення загальнонаціональних інтересів України, зрештою, яка політична система формується в Україні? Слід зазначити, що проблемам політичної системи суспільства, його політичної організації присвячено чимало наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Проте вважати, що у цій сфері все достатньо ясно і досліджено, немає підстав. Особливо це стосується сучасної України, яка ще не має сталої політичної системи, досконалих державно-правових і політичних інститутів. Як не дивно, але в Україні практично відсутні наукові праці, присвячені правовим аспектам політичної системи. Сьогодні Україна являє собою специфічне перехідне суспільство, яке поступово трансформується, по суті, від одного до іншого суспільного ладу. Незважаючи на могутній людський, природний, економічний та науковий потенціал, Україна продовжує сповзати в глибоку системну кризу. Належним чином не проведені ні політичні, ні економічні, ні судова, ні правова реформи, а саме суспільство політично не структуроване. Досвід України свідчить, що без розв’язання нагальних політичних проблем, без належної політичної організації суспільства будь-які економічні перетворення приречені на провал. Іншими словами, за правовою та за політологічною науками є великий борг щодо дослідження проблем політичної системи, розроблення рекомендацій, спрямованих на її становлення і розвиток. Становлення політичної системи України – актуальна проблема. Без дослідження реальних політико-правових процесів сучасної України, без створення теорії політичної системи, її конституційно-правових основ подальший розвиток країни буде гальмуватися. Мета роботи – аналіз загальнометодологічних та теоретичних проблем формування політичної системи на терені України, функціонування її суб’єктів та інститутів у їх співвідношенні та взаємодії, зокрема, в аспекті розбудови правової держави та громадянського суспільства. Спираючись на те, що вже зроблено в цьому напрямі в Україні, та враховуючи світовий досвід політичної організації суспільства, необхідно забезпечити вихід на новий рівень теоретичного осмислення і узагальнення цих проблем, виробити рекомендації як політичного, так і правового характеру. З цією метою у роботі досліджуються такі проблеми: - поняття, зміст та основні ознаки політичної системи; - визначення типів політичних систем взагалі та основних ознак політичної системи сучасної України; - визначення та аналіз суб’єктів та інститутів (структури) політичної системи, їх особливостей в сучасній Україні з можливими прогностичними оцінками; - політико-правова трансформація українського суспільства на перехідному етапі; - конституційно-правова основа політичної системи України тощо. Методологічною і теоретичною основою дослідження є загальнотеоретичні та спеціальні праці вчених – правознавців, філософів, політологів, а також відповідна законодавчо-нормативна база та практика її застосування. У роботі застосовується комплексний підхід до вивчення проблем формування політичної системи України, її політичної організації. Крім цього в роботі розкриті такі питання: • загально-методологічні та теоретико-правові проблеми політичної системи; поняття, зміст, структура та правові аспекти політичної системи; • особливості формування політичної системи України в умовах перехідного періоду; • правовий аналіз співвідношення понять «політична система», «політична організація» та «політичний режим»; • політична основа правової держави та громадянського суспільства; • аналіз конституційно-правових основ політичної системи України; • особливості формування і функціонування політичного режиму на конституційних засадах політичної системи України. З прийняттям Декларації про державний суверенітет України (липень 1990 року) почався процес розбудови законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні, заснований на демократичних засадах з урахуванням досвіду зарубіжного конституціоналізму. Вектор державотворення був спрямований на утвердження президентсько-парламентської республіки і незалежності гілок державної влади. Основою демократичної незалежної держави є конституційний принцип розподілу влади, який передбачає наявність чіткого організаційно-політичного механізму розмежування сфер компетенції та повноважень між державними інституціями і систему стримувань та противаг. Тому процеси подальшого державотворення в Україні, що відбуваються в складних умовах переходу держави до ринкової економіки та жорсткого протиборства політичних сил, потребують вдосконалення форми правління та зміни статусу органів державної влади, форм і методів діяльності та взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади. Зазначена мета конкретизується наступними завданнями: - з’ясувати проблеми державотворення в Україні, розкрити позитивні і негативні чинники в процесі становлення політичної системи України; - проаналізувати основні передумови реформування державного устрою, законодавчої та виконавчої гілок влади в умовах незалежності України; - висвітлити процес зміни статусу та структури Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, місцевих органів державної влади відповідно до принципів ринкової економіки, демократії, народовладдя; - дослідити загальноконцептуальні засади діяльності Верховної Ради України, описати статус, особливості формування організаційної структури (фракцій, комітетів), заходи та форми їх функціонування на відповідних етапах розвитку; - охарактеризувати місце і роль органів центральної виконавчої влади, механізм їх формування та методи функціонування; - проаналізувати зміни статусу Кабінету Міністрів України, висвітлити напрями і форми його діяльності; - розкрити специфіку організаційної структури, повноважень та взаємовідносин органів державної влади та органів місцевого самоврядування; - обґрунтувати об’єктивні умови необхідності зміни статусу, структури, повноважень законодавчої і виконавчої гілок влади, а  також органів місцевого самоврядування; - визначити найбільш актуальні проблеми процесу подальшого вдосконалення системи державної влади в Україні. В роботі на основі аналізу опрацьованих джерел, матеріалів періодичної преси та опублікованих даних у виданнях органів державної влади та місцевого самоврядування було: • досліджено сучасний стан політичної системи України; • систематизовано законодавчо-нормативні основи та політико-правові засади державотворення в Україні після набуття нею статусу незалежної держави; • охарактеризовані правові засади функціонування Верховної Ради України, показано еволюцію особливостей формування її складу та структури, форми та методи законодавчо-контрольної діяльності; • розкрито закономірності, позитивні та негативні аспекти у формуванні інституцій законодавчої та виконавчої гілок державної влади; • проаналізовані причини протистояння органів законодавчої та виконавчої гілок державної влади; • визначені етапи становлення і розвитку, зміни статусу і повноважень інституцій центральних та місцевих органів виконавчої влади; • викладені основні принципи конституційної реформи, підкреслена важливість її проведення для поглиблення демократії в незалежній українській державі; • сформульовані рекомендації щодо подальшої реорганізації форм і методів функціонування законодавчої та виконавчої гілок державної влади, їх ефективної співпраці. Методологічну основу роботи становлять наукові принципи та методи пізнання, які спираються на здобутки вітчизняної та світової науки, об’єктивне висвітлення процесів і тенденцій предмету дослідження, орієнтації на загальнолюдські цивілізаційні цінності, історико-критичний підхід в поєднанні минулого із сучасним, що дають можливість виявити діалектику взаємодії структурних елементів системи суспільного розвитку, а також застосування законів і правил логіки. При написанні роботи враховувалися дві важливі умови, дотримання яких передбачає принцип історизму. По-перше, розгляд державних інституцій як багатогранного явища з точки зору їх виникнення та розкриття закономірностей і тенденцій розвитку. По-друге, аналіз функціонування державних інституцій з урахуванням змін суспільно-політичного та суспільно-економічного розвитку незалежної України. Комплексне використання різноманітних архівних матеріалів, чинної нормативно-правової бази та значної кількості фактологічної інформації і статистичних даних дало можливість прослідкувати динаміку становлення і розвитку органів державної влади в незалежній Україні в процесі державотворення як основи політичної системи. Об’єктом дослідження є політична система України. Предметом дослідження є процес формування, функціонування та трансформування політичної системи українського суспільства в епоху становлення сучасної української державності. Наукова та практична значущість даної роботи полягає у тому, що проаналізована і виявлена специфіка трансформації політичної системи України. Доведено, що Україна має певний соціально-політичний порядок, сукупність політичної влади, основних акторів політичного життя, політичних відносин і політичної культури, що дозволяє стверджувати факт існування політичної системи українського суспільства. З’ясовано, що політична система українського суспільства функціонує на рівні інституціональної, нормативно-правової, ідеологічної та культурної підсистем. Виявлено, що особливості трансформації політичної системи зумовлені тим, що її формування відбувається на перехідному етапі від комуністичної до національної ідей. В своїй структурі робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Выводы:Узагальнюючи основні результати дипломного дослідження, пропозиції щодо вдосконалення всіх інститутів політичної системи українського суспільства, створення відповідної правової бази необхідно відмітити наступне: • політична система суспільства, його політична організація представляють собою певну модель правого облаштування суспільства, яка має офіційно-публічну, інституціонально-законодавчу форму; • спосіб здобуття політичної влади, характер відносин, які складаються між суб`єктами політичної системи з приводу реалізації влади характеризує політичний режим конкретного суспільства; • політична структурованість (неструктурованість) безпосередньо впливає на функціонування політичної системи, на характер політичного режиму; • легалізована політична система є завжди державно-правовим поняттям, яке охоплює сукупність відповідних інститутів, що мають певний правовий статус; • політична система є компонентом більш загальної соціальної системи, якою є саме суспільство як більш багате і складне явище; щодо суспільства його політична система виконує певні політико-правові функції; • держава є основним інститутом політичної системи суспільства, виступає як його політична організація; • тип і форма держави, форма правління, характер державно-територіального устрою, розвиненість місцевого самоврядування зумовлюють основні характеристики і особливості політичної системи суспільства, його політичної організації; • поки що в Україні існує певна перехідна модель авторитарно-демократичного режиму, зумовлена особливостями легалізованої конституційно-інституціональної політичної системи; ця модель може дати крен у будь-який бік через слабкість нових державних і недержавних інститутів, тупцювання на місці з проведенням економічних реформ, нерозвиненість інститутів громадянського суспільства, затягування з проведенням адміністративної та судової реформ і, зрештою, через загострення соціально-економічної ситуації в країні; • в цілому в українському суспільстві відбувається певна суспільна та політико-правова трансформація (переструктуризація), коли на базі зміни соціальної структури змінюється політичний спектр України, реформуються владні структури, формується нова політична еліта, тобто обличчя нової політичної системи; • з подальшим політичним структуруванням суспільства, підвищенням рівня політичної культури і свідомості, з новою системою парламентських виборів в Україні сформується раціональний партійний уклад з декількох впливових політичних партій, добросовісна конкуренція між якими сприятиме вдосконаленню політичної системи на демократичних засадах; • сьогодні основним (поряд з реформуванням економіки) завданням є створення цілісної, дійової та авторитетної системи влади, яка була б здатна здійснити послідовне реформування суспільства, вивести Україну на реальний шлях побудови правової держави і формування громадянського суспільства. Необхідною умовою початку реформування політичної системи України було послаблення впливу тих механізмів (насамперед в сфері реалізації державної влади), які забезпечували непохитність політичної системи державного соціалізму. Однак згодом ситуація докорінно змінилася: для того аби не відбулася реставрація колишніх тоталітарно-бюрократичних порядків, а, навпаки, продовжувався процес формування, посилення та розвитку інститутів, які забезпечують збереження демократичної політичної системи стало вкрай важливим відновлення нормального рівня державності (з тією лише умовою, що ця нова держава і нова політична система мають формуватися на відповідній демократичній основі). Серйозною вадою в процесі становлення ефективно функціонуючої політичної системи в Україні є практика змішання суто політичних функцій та функцій управління, виконання, яких покладається на окремі спеціальні структурні елементи системи. Особливо шкідливою ця практика виявляється в сфері реалізації державної влади. Тому становлення демократичної політичної системи в контексті віднайдення оптимального співвідношення між функціями реалізації політичної влади та функціями управління політичною системою передбачає реалізацію мір спрямованих на подолання авторитаризму та бюрократизму. Серед яких слід назвати такі як: помірна децентралізація; ліквідація протиріч та неузгодженостей у правовому регулюванні політичної діяльності, державної служби та місцевого самоврядування; раціоналізація та демократизація технологій прийняття політичних та управлінських рішень; введення в політико-правову практику орієнтованого на результат, чітко скоординованого систематичного контролю; підзвітність вищих ланок в системі політичної влади. Окрім інституційно-правових ознак, які характеризують саму політичну систему, ми маємо завжди пам’ятати про те, що демократизм політичної системи, це ще й її зв’язок з суспільством. Тому, об’єктивно, є всі підстави для того, аби визначити демократичну політичну систему як організацію легальної, заснованої на законах і підконтрольної суспільству влади, яка діє на основі зрозумілих та визнаних суспільством правових принципів, має прозорі цілі і здатна діяти для реалізації загальних інтересів.  

Литература:1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. 2. Андрусяк Т.Г. Теорія держави та права. - Львів: Фонд Право для України, 2008. – 594 с. 3. Артюшин Л. М., Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії воєнної безпеки суспільства і держави: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 176 с. 4. Бабкін В. Сучасна Україна: проблеми становлення та розвитку політичної системи // Віче. – 1998. – №12. – С. 144 – 149. 5. Бабкіна О.В., Горбатенко В.П. Політологія. - К.: Академія, 2003. – 457 с. 6. Барков В. Ю. Украина сегодня: политические, социальные и национальные детерминанты развития. – К.: Стилос, 1998. – 220 с. 7. Бідзюра І. П. Філософія системних реформ в Україні на рубежі століть (політологічний аналіз): Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2006; 8. Білий О. Ідея суверенітету і стратегії урядування //Демони миру та боги війни: соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К.: Політ. думка, 1997. – С. 373 – 389 9. Бойко О. Д. Україна 1991-1995 рр.:Тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії). – К.: «Магістр – S», 1996. – 208 с.; Бойко О. Д. Україна в 1985-1991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку: Монографія. – К.: ІПіЕНД, 2002. –306 с. 10. Видрін Д. Г., Табачник Д. В.Україна на порозі ХХІ ст.: Політичний аспект. – К.: Либідь, 1995. – 294 с. 11. Ворона В., Головаха Є. Соціологія і політика у суспільстві, що трансформується // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – № 1 – 2. – С. 9 – 17.; 12. Гаєвський Б. А. Філософія політики. – К. : Вища школа, 2005. – 158 с. 13. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі? – К.: Українські пропілеї, 1996. – 160 с.; 14. Головаха Є. І. Стратегія соціально-політичного розвитку України (досвід перших років незалежності та нові орієнтири). – К.: Абрис, 1994. – 63 с.; 15. Горбатенко В. П. Модернізація українського суспільства у контексті сучасних цивілізаційних процесів: Дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 1999; 16.  Горбатенко В. П. Політичне прогнозування: теорія, методологія, практика / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Генеза, 2006. – 395 с. 17. Горбатенко В. П., Бутовська І. О. Політичне прогнозування / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. : МАУП, 2005. – 152 с. 18. Дашутін Г. П., Михальченко М. І. Український експеримент на терезах гуманізму. – К. : Парламентське вид-во, 2001. – 335с.; 19. Дергачов О. Геополітичні параметри моделей розвитку // Політична думка. – 1998. – № 3/4. – С. 3–12; 20. Дергачов О. Геополітичні суперечності та національна безпека // Демони миру та боги війни: соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К.: Політ. думка, 1991. – С. 441 – 469; 21. Дергачов О., Полохало В. Метаморфози посткомуністичної влади // Політична думка. – 1996. – №1. – С. 3 – 11; 22. Дещиця А. Б. Трансформація тоталітарного режиму в Україні: теорія і практика: Дис...канд. політ. наук: 23.00.01 / Львівський ун-т ім. Ів. Франка. – Л., 1995. 23. Кремень В. Г., Табачник Д .В., Ткаченко В .М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К.: «ARC-UKRAINE», 1996. – 793 с.; 24. Кремень В., Ткаченко В. Україна: Шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. – К.: Видавничий центр «ДрУк», 1998.– 448 с.; 25. Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: (Етнополітологічний аналіз). – К.: Вища шк., 1998. – 392 с.; 26. Кудряченко А. І., Калінічева Г. І., Костиря А. А. Політична історія України ХХ століття – К.: МАУП, 2006. – 696 с. 27. Кузик П. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах: Монографія / Редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 220 с.; 28. Медведчук В. В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. – К.: Україна, 1996.-148 с.; 29. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / НАН Украины; Институт социологии {Киев}; АПН Украины; Институт высшей школы {Киев}. – К., 2009. – 440с.; 30. Михальченко Н. И., Андрущенко В. П. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991 – 1995. – К.: Укр. центр духовной культуры, 1996. – 536 с.; 31. Томенко М.Самоозначення України: від історії до політики. – К.: Заповіт, 1998. – 271 с.; 32. Політичні структури та процеси в сучасній Україні. Політологічний аналіз / Ф. М. Рудич, В. Б. Безверхий. – К.: Наукова думка, 1995. – 266 с.; 33. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / Кер. авт. кол. В.Полохало. – К.: Політична думка, 1995. – 368 с. 34. Полохало В. Інтелектуали та влада в посткомуністичних суспільствах // Демони миру та боги війни: соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К: Політ. думка, 1997. – С. 205 – 233; 35. Полохало В. Политология посткоммунистических обществ в Украине и в России // Политические исследования. – 1998. – № 3. – С. 7-15; 36. Римаренко Ю. І. Національний розвій України: проблеми і перспективи. – К.: Юрінком. – 1995. – 272 с.; 37. Рудич Ф. М. Чи багато влади потрібно владі?: (Україна в контексті трансформації політичних структур у країнах СНД і Балтії, Центральної і Східної Європи): Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Довіра, 1998. – 142 с.; 38. Рудич Ф. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні: Політологічний контекст // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 11-21.; 39. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. 2-е вид. – К.: Тандем, 1996. – 240 с.; 40. Селіванов В. М. До питань методології аналізу демократичної трансформації українського суспільства // Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. – К.: НТУУ КПІ, 2007. – С. 167 – 171.; 41. Суспільство на порозі ХХІ століття: філософське осмислення плинного світу. Навчальний посібник // Відп. ред. В. С. Пазенок. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1999. – 272 с.; 42. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 750 с.; 43. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: (Кол. моногр.) / За ред. Ф. М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.; 44. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. – К.: МАУП, 2000. – 384 с. 45. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки / За ред. А. С. Гальчинського. – К.: НІСД, 2003. – 328 с. 46. Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / За ред. М. О. Шульги. – К.: ІС НАН України, 1999. – 337 с.; 47. Цвєтков В. В., Горбатенко В. П. Демократія – Управління – Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства. – К., 2001. – 348 с.; 48. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів: Кальварія, 2003. – 544 с.; 49. Черниш Н., Романюк А. Львів – Донецьк: Регіональні відмінності в оцінці політичних процесів // Студії політологічного Центру «Генеза». – 1995. – № 1. – С. 26-34; 50. Шамрай В.В. Преобразование общества: пределы возможного. – К.: Наукова думка, 1994. – 176 с.; 51. Ющик О. І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні. – К., 1997.-192 с.; 52. Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. – 1995. – № 9. – С. 129-133.