Вступление:ВСТУП
Світовою економічною наукою та практикою накопичено великий досвід у стратегічному управлінні. Розроблені загальні принципи і рекомендації поведінки підприємства у складному та нестабільному зовнішньому середовищі, а також інструментарій прийняття стратегічних управлінських рішень. Стратегічний менеджмент виступає методологічним інструментом, що дозволяє підприємству більш повно використовувати свій потенціал та успішно долати можливі кризи.
Проблемами стратегічного управління і його застосуванням в управлінні діяльністю компаніями займалися вчені та практики зарубіжжя: І. Ансофф, Р. Акофф, К. Боумен, Б. Карлоф, У. Кінг, Д. Кліланд, Г. Кунц, М. Портер, А. Стрікленд, А. Томпсон, О. Віханський, М. Круглов, А Градов, Ю. Черняка та інші. Розв’язання проблем стратегічного управління знайшло відображення в роботах українських науковців – О. Алимова, В. Герасимчука, Є. Панченко, Г. Дмитренка, М. Мартиненка, М. Мізюка, В. Пастухової, Г. Савіної, Ф. Хміля, З. Шершньової.
Для економіки України трансформаційні процеси посилюються кризами неплатежів, стагнацією промислового виробництва, високим рівнем політизації процесів прийняття рішень в сфері регулювання економічних взаємовідносин.
Аналіз вітчизняного ринку свідчить про те, що переважна більшість українських підприємств визнають необхідність розробки господарської стратегії та прагнуть до розширення масштабів своєї діяльності. Використання методології стратегічного планування у практиці роботи підприємств дозволить забезпечити обґрунтованість стратегічних рішень щодо напрямків їх розвитку, а також створити ефективну систему розробки, організації виконання стратегії та поточного контролю за цим процесом.