Обвинувачений в кримінальному процесі

Содержание:ВСТУП.. 3 Розділ 1. Процесуальне становище обвинуваченого. 5 1.1 Обвинувачений, його права і обовязки. 5 1.2 Конституційні і процесуальні гарантії прав обвинуваченого. 14 Розділ 2. Статус обвинуваченого під час розгляду кримінальної справи. 16 2.1. Показання обвинуваченого. 16 2.1. Забезпечення права на захист обвинуваченому. 18 ВИСНОВКИ.. 24 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 26  

Вступление:В кримінальному процесі обвинувачений є центральною фігурою, навколо якої концентруються процесуальні дії органів дізнання, слідства, прокуратури і суду та інших учасників процесу. Притягнення як обвинуваченого посідає особливе місце в структурі досудового слідства, воно є початковим моментом притягнення до кримінальної відповідальності. Своєчасність, обґрунтованість і законність рішення про притягнення як обвинуваченого є неодмінною умовою виконання завдань кримінального судочинства з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий кримінальному покаранню і жоден невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений. Безпідставне, помилкове притягнення як обвинуваченого може мати несприятливі для особи наслідки, завдати незаслужені моральні страждання, заподіяти матеріальну шкоду. Від обґрунтованого, своєчасного вирішення питання про притягнення особи як обвинуваченого залежить правильне вирішення всієї кримінальної справи. Порушення закону і помилки, що допускаються при притягненні осіб як обвинувачених, призводять до істотного обмеження прав і свобод громадян, викликають обурення та обґрунтовані скарги. Все це зумовлює необхідність рішуче боротися з упередженістю, свавіллям, обвинувальним нахилом, недооцінкою конституційних гарантій недоторканності особи і презумпції невинності, порушенням прав громадян. Притягнення особи як обвинуваченого має важливе процесуальне значення. Після виконання цієї слідчої дії в розслідуванні кримінальної справи настає новий етап, оскільки до процесу вводиться один з його основних учасників — обвинувачений. Згідно зі ст. 43 КПК України обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого. Ця особа набуває процесуальних прав обвинуваченого, якими може скористатися для захисту своїх інтересів. При цьому притягнення як обвинуваченого повинно базуватися не на простій сукупності доказів, а на їх системі, під якою розуміється внутрішня несуперечливість множини взаємопов'язаних доказів. Якщо немає системи доказів, а є лише окремі докази винуватості, які не узгоджуються з іншими, то не можна приймати рішення про притягнення особи як обвинуваченого. Таким чином, притягнення як обвинуваченого не означає, що винуватість обвинуваченого повністю доказано, оскільки для самого слідчого притягнення як обвинуваченого не є кінцевим висновком про винуватість цієї особи.  

Выводы:Підставою для притягнення до відповідальності особи як обвинуваченого відповідно до ст. 131 КПК є наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення саме цією особою злочину, в якому вона обвинувачується. Обвинуваченим фізична особа може стати лише після порушення кримінальної справи і з моменту винесення слідчим або прокурором постанови про притягнення до відповідальності цієї особи як обвинуваченого. З часу винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого вона (особа) наділяється процесуальними правами, а також на неї покладаються процесуальні обов'язки. Обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують. Право обвинуваченого знати, в чому його обвинувачують, гарантується: присутністю при пред'явленні обвинувачення захисника (ч. 1 ст. 140, ст. 144 КПК); складанням слідчим протоколу про пред'явлення обвинувачення, який підписується також обвинуваченим і його захисником (ч. 3 ст. 140, ст. 145 КПК); окремим зазначенням у постанові про пред'явлення обвинувачення, ствердженим підписом обвинуваченого, про роз'яснення йому його прав (ч. 2 ст. 142 КПК); порядком подальшої зміни і доповнення обвинувачення (ст. 141 КПК). Обвинувачений має право давати показання з приводу пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання. Обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Органи, що ведуть процес, зобов'язані самі вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Обвинувачений має право мати захисника і йому забезпечується побачення з ним до першого допиту. Дане право є однією з важливих гарантій забезпечення презумпції невинності ( ст. 62 Конституції України) та реалізації конституційного права громадян на захист від обвинувачення (ст. 59, п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції України). Обвинувачений, щодо якого вжито запобіжний захід - взяття під варту, має право на побачення зі своїм захисником до першого допиту як обвинуваченого. Обвинувачений має право подавати докази у встановленому законом процесуальному порядку слідчому чи іншим органам, які ведуть процес, докази щодо обставин, які охоплюються предметом доказування у даній справі (ст. 64 КПК). Обвинувачений вправі заявляти органам, що ведуть процес, різного роду клопотання як в усній, так і в письмовій формі.  Право обвинуваченого знайомитися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи та робити з них виписки має своєю метою, насамперед, забезпечити йому належний захист від пред'явленого обвинувачення. Оскарження дій і рішень слідчого, прокурора, судді та суду - невід'ємне право обвинуваченого, яке надається йому Конституцією України (ст. 40). Об'єм прав обвинуваченого, перелічених в статті 43 КПК, далеко не вичерпний. Вони закріплені не лише Конституцією України, цим Кримінально-процесуальним кодексом, але й іншими Законами України, зокрема: "Про попереднє ув'язнення" від 30 червня 1993 р. (ст. 9); "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р. (ст. 2); "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 р. (ст. 8), а також міжнародно-правовими актами, зокрема: Конвенцією про захист прав людини та основних свобод (ст. 6); Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (ст. 14) та ін. Обвинувачений вправі давати показання по пред'явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.  

Литература:1.     Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Голос України, 1996, 07, 13.07.96 № 128. 2.     Кримінально-процесуальний кодекс України // Кодекси України: в 3-х кн.- К.: Юрінком Інтер.-1998.- кн.3. 3.     Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" № 8 від 24.10.2003р.  // Юридична газета, 2004, 01, № 1. 4.     Наказ Генеральна прокуратура "Про організацію участі прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ та підтримання державного обвинувачення" від 2005.09.19 № 5гн // liga.net.ua/. 5.     Азаров Ю. І., Заїка С. О., Терещук О. В., Штанько О. Ф. Кримінально-процесуальне право України. Загальна частина. — К., 2003. — 104с. 6.     Будников В. Л., Головчанский В. М. О признательньх показаниях обвиняемого // Предварительное следствие в условиях правовой реформы. — Волгоград, 1991. — С. 92. 7.     Коментар судової практики з кримінальних справ. — Київ, 1997. — С 114 - 115. 8.     Коваленко Є.С. Кримінальний процес в Україні: навчальний посібник. – К. – Юрінком Інтер. – 2004р. 9.     Кучинська О. П., Кучинська О. А. Кримінальний процес України. — К.: «Прецедент», 2005. — 204 с. 10.  Льовкін В. Зізнання обвинуваченого у вчиненні злочину і спрощений порядок судового розгляду // Бюлетень Міністерства юстиції України.– 2004.– № 6.–С. 84-92. 11.  Льовкін В. Поняття і види показань обвинуваченого в кримінальному процесі України // Право України.–2005.– № 7.– С. 112-115. 12.  Михеєнко М. М. Кримінальний процес України: Підручник / М. М. Михеєнко, В. Т. Hop, В. П. Шибіко.— К.: Либідь. 1992. — 431 с. 13.  Назаров В. В., Руденко М. М. Кримінальний процес України. Загальна частина. — К.: Текст, 2004. — 208 с. 14.  Ніколенко М. Деякі питання презумпції невинуватості і права особи на захист в кримінальному процесі // Право України. — 1999. — № 4. — С. 39. 15.  «Світло» і «тіні» захисту обвинуваченого в кримінальному процесі // Юридична газета, № 6 (18) 24 березня 2004 року. 16.  Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. — К., Юрінком Інтер, 2004. — С. 20—27. 17.  Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України. — К., 1999. — С. 389. 18.  Хахуцяк О. Ю. Захист прав неповнолітніх обвинувачених у кримінальному процесі України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2006. 19.  Яновська О. Г. Кримінально-процесуальне право України. — К.: КНЕУ,  2003. — 207 с.