Людський капітл як фактор розвитку економіки

Содержание:Зміст   Вступ. 3 Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення поняття людського капіталу як фактору розвитку економіки. 5 1.1. Розвиток теорії людського капіталу в економічній науці 5 1.2. Людський капітал у системі економічних категорій та видовий склад людського капіталу. 11 Розділ 2. Дослідження якості людського капіталу України. 16 2.1. Розкриття економічної ролі людського капіталу в економіці України. 16 2.2. Соціальний капітал як фактор економічної результативності соціальної політики  19 Розділ 3.  Підвищення  ефективності використання людського капіталу в Україні 27 3.1. Підходи щодо оцінки ефективності інвестицій у людський капітал. 27 3.2. Інвестиції в освіту як фактор розвитку людського капіталу. 31 Висновок. 39 Список використаних джерел. 42  

Вступление:Вступ   Актуальність. У наш час людський капітал дедалі більшою мірою стає передумовою сукупного виробництва, а отже, головним джерелом нагромадження національного багатства. У сучасних умовах суспільного виробництва змінилася структура соціально-економічних цінностей суспільства, значення та роль людини та соціальної сфери в динаміці суспільного розвитку. Людина в системі виробництва та економічних відносин посідає центральне місце. Прогрес виробництва залежить більшою мірою від людського капіталу, що є важливим компонентом суспільного багатства, кінцевим результатом економічного функціонування. Тому людський капітал проявляє себе як ціннісна оцінка здібностей і можливостей членів суспільства у здійсненні трудової діяльності. Формування нових наукових ідей ґрунтується на дослідженні поглядів учених минулого та аналізі новітніх економічних концепцій. Кожне наукове твердження стає інформаційною базою для формування нової економічної думки. Основоположниками теорії людського капіталу стали представники класичної школи економічної теорії. Особливого поширення ця концепція набула у 60-х роках ХХ ст. Усе це слугує важливою інформаційною базою для сучасної економічної науки. Саме тому проблема дослідження еволюції теорії людського капіталу набуває особливої актуальності. Вивчали теорію людського капіталу такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як А. Чухно, О. Грішнова, О. Стефанишин, С. Злупко, В. Куценко, І. Каленюк, В. Антонюк, Г. Прошак, О. Бородіна, В. Мандибура, Е. Лібанова, Ф. Волков, С. Дятлова та інші. Однак в економічній науці не достатньо уваги приділено дослідженню еволюції теорії людського капіталу. Безліч аспектів цієї проблеми залишаються дискусійними та потребують подальшого розгляду і доопрацювання. Мета і завдання курсової роботи. Метою курсової роботи є обґрунтування теоретичних і науково-методологічних положень щодо людського капіталу як фактору розвитку економіки та підвищення ефективності використання людського капіталу в Україні. Досягнення поставленої мети курсової роботи передбачає розв’язання таких завдань: – розглянути розвиток теорії людського капіталу в економічній науці; – визначити місце людського капіталу у системі економічних категорій та його видовий склад; – проаналізувати економічну роль людського капіталу в економіці України; – дослідити соціальний капітал як фактор економічної результативності соціальної політики; – визначити основні підходи щодо оцінки ефективності інвестицій у людський капітал; – розкрити значення інвестицій в освіту як фактор розвитку людського капіталу. Об’єкт дослідження – економіка країн, зокрема і України, процеси її формування і розвитку в сучасних умовах фінансової кризи. Предмет дослідження – теоретичні і практичні проблеми становлення людського капіталу як фактору розвитку економіки України умовах фінансової нестабільності. Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даної курсової роботи стали фундаментальні положення зарубіжної та вітчизняної теорії функціонування та розвитку людського капіталу. Для досягнення визначеної мети залежно від складності наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових методів: аналіз і узагальнення, класифікація, оцінювання; системний та порівняльний аналіз.  

Выводы:Висновок На підставі власних досліджень еволюції теорії людського капіталу ми можемо стверджувати, що її витоки сягають праць стародавніх мислителів. Однак, оформлення цієї концепції в окрему теорію відбулося лише у 60-х роках ХХ ст. Представники усіх шкіл і напрямів в економічній науці сходяться на думці, що знання і здібності людини є одним з найважливіших джерел багатства нації, а інвестиції в науку визнавали найперспективнішими та найприбутковішими. Усі ці доробки слугують важливою інформаційною базою для сучасної економічної науки та визначають перспективи подальших досліджень у цьому напрямі. Процес формування національної політики соціально-економічного розвитку потребує обов'язкового врахування важливого параметру сучасного демократичного суспільства – рівня розвитку соціального капіталу. Соціальний капітал як комплекс суспільних мереж є особливим суспільним ресурсом (капіталом), який в контексті політичних, інституційних і регуляторних умов, впливає на сталий і динамічний економічний ріст. Суспільство з розвинутим соціальним капіталом реалізує цілеспрямовані заходи для зменшення різного роду соціальних дискримінацій, звуження небезпечних розривів в майновій диференціації, залучення до вирішення актуальних соціальних проблем  всіх категорій людей. Таким чином, теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім’ї, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на збільшення доходів (заробітків) його власника. Отже, слід звернути увагу на кілька принципових моментів, що випливають з дослідження категорії «людський капітал»: по–перше, людський капітал – це не просто сукупність зазначених характеристик, а саме сформований або розвинений в результаті інвестицій і накопичений певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій; по–друге, це такий запас здоров’я, знань, навичок, здібностей, мотивації, який доцільно використовувати для одержання корисного результату і сприяння зростанню продуктивності праці; по–третє, використання людського капіталу закономірно приводить до зростання доходів його власника; по-четверте, зростання доходів стимулює по-дальші інвестиції в людський капітал, що приводить до подальшого накопичення капіталу. Крім того, вимірювати ефективність людського потенціалу не тільки можливо, але й необхідно для утримання позиції на ринку праці. Важливим є створення такого спектру показників, що у цілому відображають додану вартість роботи професіоналів інтелектуальної праці. Ця вартість утримується не у вихідних даних саміх по собі, а у їх впливі на поліпшення результатів організацій–замовників робочої сили. Персонал може підвищувати свій внесок у досягнення мети підприємства за рахунок кращого використання свого людського капіталу. Слід зауважити, що на сучасному етапі більшість методів економіко-статистичного та техніко-економічного аналізу вкладень у людський капітал стосується виміру ефективності освіти та підготовки кадрів. Основна маса досліджень повинна припадати на сферу економіки освіти, що народилася у ході розвитку концепції людського капіталу. В нашій країні дослідження знаходяться у початковій стадії і потребують подальшого удосконалення. Інвестиції в освіту не тільки важливий спосіб нарощування людського капіталу країни й поліпшення перспектив економічного росту. Вони мають і власну цінність, оскільки освіта розширює кругозір людей, забезпечує їм можливість самореалізації, сприяє їхньому матеріальному благополуччю й здоровому способу життя. Саме тому фахівці вважають, що дані про грамотність і рівень освіти людини є одними з найважливіших показників якості життя в країні. Проведений аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що виникнення теорії людського капіталу є відповіддю на зміни макроекономічних тенденцій, таких як технічний прогрес, галузева перебудова, посилення конкуренції. Ці зміни, у свою чергу, вплинули на господарську діяльність підприємств у виробничій, технічній і соціально-економічній сферах і визначили необхідність кардинальних змін у теорії й практиці управління людьми в організаціях. Управління людьми стає фактором, який визначає успіх або невдачу підприємства. Співробітники організації перетворюються в конкурентне багатство, капітал підприємства, в якому необхідно розміщати, який треба розвивати й мотивувати для досягнення необхідних цілей підприємства.  

Литература:Список використаних джерел   1.     "Профспілкові Вісті" № 27 (231) від 9 липня 2004 р. 2.     Аквинский Ф. Антология мировой философии. – В 4-х т. / Ф. Аквинский. – М. : Изд-во "Мысль", 1969. – Т. 1. – 936 с. – Ч. 1 и Ч. 2. 3.     Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку / В. П. Антонюк. — Донецьк : НАН України. Ін-т економіки пром-сті, 2007. — 348 с.   4.     Аристотель. Метафизика / Аристотель : соч. – В 4-х т. – М. : Изд-во "Наука", 1980. – Т. 1. – С. 119. 5.     Беккер Г.С. Человеческое поведение. Экономический подход. Избранные труды по экономической теории: Пер. с англ., науч. ред. послесловия Р.И. Капелюшников, предисловия М.И. Левин. – М.: ГУВШЭ, 2003. – 614 с.   6.     Бова А. А. Тінізація суспільних відносин: механізм, передумови, тенденції // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. Міжвідомчий науковий збірник, т. 25. К., 2000.        7.     Бова А. Соціальний кпітал в Україні: досвід емпіричного дослідження // Економічний Часопис-XXI. – 2003. – № 5.        8.     Витрати і ресурси домогосподарств України у 2005 році: Стат. зб. / Частина І.. — К. : Держкомстат України, 2006. — 417 с.      9.     Всемирная история экономической мысли. – В 6 т. / МГУ им. М.В. Ломоносова. Гл. редкоЛ. : В.Н. Черковец. – М. : Изд-во "Мысль", 1987. – Т. 1. – 606 с. 10. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272 с. 11. Грішнова О. А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 347 с. 12. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2001. – 254 с.   13. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Знання, КОО, 2001. – 254с.   14. Демкiв О. Соціальний капітал: теоретичні засади дослідження та операціональні параметри // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2004. -№4, с. 99 – 111. 15. Доган М. Эрозия доверия в развитых демократиях // Мировая экономика и международные отношения. – 1999. –  № 5.    16. Згуровський М. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку // «Дзеркало тижня». – 2006. – № 19.         17. Капелюшников Р. И. Современные буржуазные концепции формирования рабочей силы / Р. И. Капелюшников. — М.: Наука, 1981. — 287 с. 18. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. - М.: Прогресс, 2008. - 275 с. 19. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения / Ф. Кенэ : пер. с франц. – М. : Изд-во "Соцэкгиз", 1960. – 551 с.   20. Коулман Дж. Экономическая социология с точки зрения теории рационального выбора // Западная экономическая социология: Хрестоматия современной классики / Сост. и науч. ред. В.В. Радаев. – М.: РОССПЭН, 2004. – С. 159-181. 21. Кремінь В. Освіта як соціальний капітал // «День». – 2008 – № 8.   22. Куценко В.І., Євтушенко Г.І. Людський капітал як фактор соціального захисту населення: проблеми зміцнення// Зайнятість і рийок праці: Міжнар. наук. зб. – 1999, № 10. – С. 78-89. 23. Лапшина І.А. Розвиток людського капіталу в процесі євро інтеграції. – Львів: НІСД. – 2008. – 332 с.   24. Лист Ф. Национальная система политической экономии / Ф. Лист. : пер. с нем. К. Трубникова. – С.-Пб., 1891. – С. 190-191.  25. Лукашевич В. В. Эффективность инвестиций в человеческий капитал / В. В. Лукашевич // Полиграфист и Издатель. — 2002. — № 6. — С. 54–61. 26. Малтус Томас Р. Дослідження закону народонаселення / Малтус Томас Р.: пер. з англ. – К. : Вид-во "Основи", 1998. – 535 с.   27. Манків Н.Г. Макроекономіка : підручник для України : пер. з англ. / наук. ред. перекл. С. Панчишина. – К.: Вид-во "Основи", 2000. – 588 с.  28. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии: Процесс производства капитала / К. Маркс. – М.: Изд-во "Политиздат", 1983. – VІ. – 905 с. – С. 539.   29. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – 2-е вид. – В 30 т. / Маркс К., Енгельс Ф.: пер. з 2-го рос. вид. – К. : Держполітвидав УРСР, 1963. – Т. 23. – 847 с.  30. Маршалл А. Принципы экономической науки. – В 3-х т. / А. Маршалл : пер. с англ. – М. : Изд-во "Прогресс", 1993. – Т. 1. – 414 с.   31. Момот Т.В. Вартісно-орієнтоване корпоративне управління: від теорії до практичного впровадження: Монографія. – Х.: ХНАМГ, 2006. – 380 с. 32. Морозов О.Ф. Ціна думки – інтелектуальний капітал. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2005. – Розділ 5. “Складові інноваційного розвитку”. -С. 249-306.   33. Небава М. І. Еволюція поглядів на систематизацію соціального капіталу // Монографія. – К.: Вид-во "Основи", 2007. – 124 с. 34. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. Посібник. – К.: Академвидав, 2007. - 376 с.    35. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2007/08 н. р.: Статистичний бюлетень. — К., 2008. — 197 с.    . 36. Патнем Р. Гра в кеглі наодинці: занепад соціального капіталу Америки // – 2001. – № 21. – с. 18-29 37. Патнем Р. Д, Леонарді Р., Нанетті Р. Й. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії. К., 2001.         38. Петти В. Экономические и статистические работы. – В 2 т. / В. Пети. – М.: Изд-во "Соцэкгиз", 1940, Т. 1-2. – ХХVІІІ. – 324 с. – С. 157.   39. Платон. Держава / Платон: пер. з давньогрецької та коментарі Д. Коваль. – К. : Вид-во "Основи", 2000. – 355 с. 40. Праця України 2007: Стат. зб. / Держкомстат України. — К., 2008. — 406с.         41. Прукінська Е.В., Переверзєва А.В. Походження, сутність і розвиток людського капіталу в умовах сучасних ринкових перетворень// Актуальні проблеми економіки. – 2008, № 1. – С. 196-202.   42. Семів Л.К. Регіональна політика: людський вимір: Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 392 с. 43. Смидт А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1956. – 490 с. 44. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Смит А.: пер. с англ. / отв. ред. Л.И. Абалкин. Рос. АН, Ин-т экономики. – М. : Изд-во "Наука", 1983. – Кн. 1-3. – 569 с.   45. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – В 3 кн. / Смит А. – М. : Изд-во "Наука", 1993. – 572 с, Т. 1, 572 с.   46. Фонд "Інформаційне суспільство України"// Л.В. Березовець. Розвиток соціального капіталу. 47. Фукуяма Ф. Що таке соціальний капітал? // «День». – 2006. – № 177.   48. Чухно А.А. Сучасні економічні теорії : підручник / А.А. Чухно, П.І. Юхименко, П.М. Леоненко / за ред. А.А. Чухна. – К. : Вид-во "Знання", 2007. – 878 с.   49. Шевчук Л.Т. Втрати людського капіталу в Україні: понятійно-категорійний апарат і концептуальні положення/ Л.Т. Шевчук// Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів: ІРД НАН України. – 2007, вип. 3 (65). – С. 9-27.  50. Що таке соціальний капітал? Київська лекція Френсіса Фукуями // День. – 2006. – 17 жовт. -№ 177. – С. 4.    51. Экономический лабиринт, №11(40) ноябрь 2001 г. 52. Becker G. S. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis / G. S. Becker. — N. Y., 1964. — 162 р.      53. Becker G.S. Human Capital: Theoretical and Empirical Analysis / G.S. Becker. – N.-Y., 1964. – 356 р.   54. Dagtye Ina. Lithuanian women in science: management facets// Business: Theory and Practice (2008), v.9, no.1, p. 65-72. 55. Denison E. The Sources of Economic Growth in the United States and the Alternatives before us / E. Denison. — N. Y., 1962. 56. Denison E.F. The source of economic growth in the United States and the alternatives before us. – N.Y., 1962.   57. Putman Robert. The prosperous community – Social Capital and Public Life // The American Prospect. – 2000. – № 13. – P.35– 42.          58. Raiser M., Haerpfer C., Nowotny T., Wallace C. Social capital in transition: a first look at the evidence // European Bank for Reconstruction and Development. Working Paper. 2001. – № 61.      59. Shultz N. Human Capital: Policy Issues and Research Opportunities. In: Human Resources / N. Shultz. — N. Y., 1975. — (Fiftieth Anniversary Colloquium VI). 60. Shultz T. Investment in Human Capital / T. Shultz. – N.-Y., L., 1971. – 272 p.   61. Taubman P. The Relative Influence of Inheritable and Environmental Factors and the Importance of Intelligence in Earnings Functions. In: Personal Income Distribution / P. Taubman. — Amsterdam, 1978. — P. 393. 62. Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні: за даними Організації Об’єднаних Націй в Україні. — Режим доступу : http: //www.un.org.ua. 63. Сюрина Т. С. Инвестиции и человеческий капитал / Т. С. Сюрина. — Режим доступа к журн.: http: //www.mstu.edu.ru/ publish/conf/11ntk/section11/section11_16.html.          64. Наука и техника. Лауреаты Нобелевской премии. Шульц Т.//http://www.n-t.org/nl/ek/schultz.htm 65. Дробноход М. Державний лабіринт для українського народу: чи знайдемо вихід?. Електронний ресурс. – Доступний з http://www.zn.kiev.ua. 66. Інвестування соціального капіталу сприяє формуванню громадянського суспільства Електронний ресурс // Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді. – листопад. – 2008. – Режим доступу до журн.: http:// www.socialpolicy.in.ua.          67. Виды инвестиций в человеческий капитал и их эффективность. — Режим доступа к журн. : http: //www.infochel.ru.