Особливості психологічних розладів при ендокринних захворюваннях

Содержание:1.Специфіка психічних розладів 3 2.Загальні особливості психологічних розладів при ендокринних захворюваннях 6 3.Психічні розлади при конкретних ендокринних захворюваннях 8 ВИСНОВОК 15 ЛІТЕРАТУРА 17

Выводы:Психічні розлади при ендокринних захворюваннях обумовлені порушеннями гуморальної регуляції, виникають при розладі функції залоз внутрішньої секреції й відрізняються поліморфізмом клінічних проявів. Механізм виникнення психічних розладів при цих захворюваннях пов'язаний з безпосереднім впливом гормональних змін і обумовлених ними обмінних, судинних і інших розладів. Морфологічним субстратом є енцефалопатія різній інтенсивності й поширеності. У патогенезі прикордонних психічних порушень відзначається тісний зв'язок із впливом психотравмуючих факторів. Особливості розладу психіки при ендокринних захворюваннях залежать від стадії розвитку й важкості основного захворювання. У цьому полягає закономірність зв'язку між психічними розладами й порушеннями функцій ендокринних залоз, що має винятково важливе значення для діагностики. Так, у початковому періоді ендокринного захворювання спостерігається психопатоподібний синдром (по М. Блейлеру, «ендокринний психосиндром»), для якого характерне зниження психічної активності в різному ступені виразності (від астенії з підвищеною стомлюваністю й пасивністю до стану, близького до апатико-абулічного синдрому). Спостерігається посилення або зниження потягів і інстинктів (статевого, харчового й т.д.), нестійкий настрій. При подальшому розвитку й наростанні ваги захворювання психопатоподібний синдром трансформується в психоорганічний, при якому спостерігається мнестико-інтелектуальні розлади, нерідко із грубими порушеннями осмислювання й критики, емоційною млявістю й тупістю. Для всіх ендокринних захворювань характерний астенічний синдром, що є фоном для розвитку й зміни інших синдромів. На цьому фоні в будь-який період розвитку захворювання можуть виникати гострі психози, які звичайно розвиваються при ускладненні стану хворого й при прогресуючій декомпенсації функції ендокринних залоз. Іноді вони виникають без видимих причин. Ці психози виражаються частіше синдромами з потьмаренням свідомості (аменція, делірій). Можуть спостерігатися психози з домінуванням депресивного, депрессивно-параноїдного синдромів, а також із шизофреноподібною симптоматикою. Плин цих психозів нерідко стає затяжним. Згодом психотичні стани можуть повторюватися. Психози при ендокринних захворюваннях можуть проявлятися практично всіма психопатологічними синдромами. Часто психози при ендокринних захворюваннях здобувають картину явно органічного процесу, хоча на окремих етапах свого розвитку вони мають подібність із шизофренією. Відмінністю в цих випадках є збереження емоційності у хворих з ендокринними захворюваннями. Значну роль у лікуванні й профілактиці хворих може зіграти сполучене застосування психотропних засобів, психотерапії й гормональній терапії. Ефективність медичної й соціально-трудової реабілітації хворих, перенісших психічні розлади при ендокринних захворюваннях, визначається своєчасністю проведення комплексу заходів: патогенетичне лікування, спрямоване на відновлення й компенсацію порушених функцій, дотримання необхідних строків тимчасової непрацездатності, трудовий пристрій за висновком лікарсько-консультативної комісії. Соціальний і клінічний прогноз при соматогенних психозах і психозах при ендокринних захворюваннях не може ґрунтуватися тільки на наявності психопатологічних синдромів. Працездатність таких хворих визначається рядом медичних і соціальних факторів: нозологічною формою, важкістю хвороби, характером психотичного синдрому, ступенем змін особистості, ефективністю лікування, динамікою клінічних розладів. Сполучення всіх факторів, індивідуальних для кожного хворого, є підставою для судження про соціально-трудову адаптацію хворого й експертний висновок про його працездатність.

Литература:1. Загальна психологія: Учеб. для студентів пед. ин-тов / Під ред. А. В. Петровского. - 3-е изд., перераб. і доп. - М.: Освіта, 1986. 2. Клінічна психохологія // За ред. Хечника А.В.. – К., 1999. 3. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. 4. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. 5. Психиатрия // Под ред. Мазеник Б.Б.. – М., 2002. 6. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 7. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003.