Порушення пам’яті

Содержание:ВСТУП 3 1. Пам’ять та її розвиток 4 2. Порушення пам’яті 6 3. Методи дослідження порушень пам’яті 13 ВИСНОВКИ 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20

Вступление:Пам’ять є однією з форм відбиття реального світу. При цьому, на відміну від сприйняття, пам’ять є відбиттям того, що діяло на нас раніше, що вже раніше було для нас предметом нашого сприйняття, думки, почуття, і з чим ми вже мали справу у своїй дійсності, у наших діях і вчинках. Пам’ять є основою нагромадження й використання досвіду, збереження знань, що спричиняється можливість більш широкого й глибокого пізнання дійсності, можливість передбачення й творчості. Відбиття світу не є дзеркальний, пасивний процес. Воно нерозривно пов’язане з особливостями особистості людини, здійснюється в активній діяльності людей, залежить від спрямованості й характеру діяльності. Пам’ять - це форма відбиття дійсності, що полягає в закріпленні, збереженні й наступному відтворенні людиною свого досвіду. Завдяки пам’яті людина засвоює суспільний досвід і накопичує свій, індивідуальний, а також здобуває й використовує знання, розум, навички й враження про навколишній світ. Серед багатьох здібностей, якими обдарована кожна нормальна людина, однією з найважливіших функцій є можливість закріплювати, зберігати й відтворювати свій досвід. Ця здатність становить функцію пам’яті. Пам’ять - найважливіша, пізнавальна функція. Вона створює можливість для навчання й розвитку. Пам’ять лежить в основі формування мови, мислення, емоційних реакцій, рухових навичок, творчих процесів. Пам’ять не являє собою щось однорідне: вона має в собі ряд складних процесів. Це запам’ятовування, збереження, відтворення й забування. Особливе місце в дослідженнях пам’яті займають порушення пам’яті. В основі порушення пам’яті можуть лежати різноманітні фактори, що породжують різні види розладів, більшість із яких відноситься до розряду амнезій. Дослідження порушень пам’яті, їх основних видів, клінічних ознак, методів виявлень порушень і буде присвячена дана робота.с

Выводы:Отже, можна зробити наступні висновки і узагальнення: Пам’ять - це форма відбиття дійсності, що полягає в закріпленні, збереженні й наступному відтворенні людиною свого досвіду. Завдяки пам’яті людина засвоює суспільний досвід і накопичує свій, індивідуальний, а також здобуває й використовує знання, розум, навички й враження про навколишній світ. Серед багатьох здібностей, якими обдарована кожна нормальна людина, однією з найважливіших функцій є можливість закріплювати, зберігати й відтворювати свій досвід. Ця здатність становить функцію пам’яті. Особливе місце в дослідженнях пам’яті займають порушення пам’яті. Серед порушень пам’яті можна виділити три основні групи: гіпермнезії, гіпомнезії й парамнезії. В основі порушення пам’яті можуть лежати різноманітні фактори, що породжують різні види розладів, більшість із яких відноситься до розряду амнезій. Амнезія - це порушення пам’яті у вигляді втрати здатності зберігати й відтворювати раніше набуті знання. Термін „амнезія” в клінічному змісті означає нездатність хворого згадати події, що мали місце в минулому, і нездатність запам’ятовувати нову інформацію. Амнезія здебільшого спостерігається в результаті психічних захворювань, а також травм голови, отруєнь, інфекційних хвороб тощо, тобто при хворобливих станах, що супроводяться розладами свідомості. При частковій амнезії з пам’яті випадають лише певні види знань та уявлень. При так званій ретроградній амнезії з пам’яті випадають події певного відрізку часу (години, дні, місяці), що передував захворюванню. При антероградній амнезії втрачається здатність згадувати події, що відбувалися під час гострого розладу свідомості. При прогресуючій амнезії настає поступове спустошення пам’яті; недавно засвоєні знання втрачаються в першу чергу. Симптоматика ділерію звичайно розвивається протягом 2-3 діб. Першими проявами приступу, що насувається, бувають неможливість зосередитися, неспокійна дратівливість, тремтіння, безсоння й поганий апетит. Приблизно в 30% випадків провідними початковими проявами бувають одна або кілька генералізованих судорог. Спокій хворого порушується жахаючими сновидіннями або галюцинаціями. Може виникнути короткочасне порушення адекватного сприйняття навколишнього оточення, що виявляється з випадкових недоречних зауважень. Терміном „деменція” в неврології звичайно визначають клінічний синдром, що характеризується втратою пам’яті й інших функцій мислення й виникаючий при хронічних прогресуючих дегенеративних поразках головного мозку. Синдром деменції характеризується не тільки розладом процесів мислення, але й певним порушенням поведінкових реакцій і змінами особистості хворого. Амнестичний синдром, амнестико-конфабуляторний, або корсаковський синдром - ці терміни використовують для опису єдиного у своєму роді, порушення пізнавальної діяльності людини, що часто зустрічається, при якому, більше, ніж інші компоненти розумової діяльності й поведінки, порушується пам’ять. Відзначають дві характерні риси захворювання, які можуть відрізнятися за ступенем виразності, але завжди присутні: порушення здатності згадувати події й факти, які хворий пам’ятав до початку захворювання (ретроградна амнезія); порушення здатності здобувати нову інформацію, тобто запам’ятовувати, або формувати нові спогади (антероградна амнезія). У меншому ступені порушуються інші пізнавальні функції, що залежать до деякої міри від пам’яті (особливо здатність концентруватися, просторова організація, зорове й слухове абстрагування). Хворий стає безініціативним і несамостійним і, як правило, добросердим. Зберігається здатність повторювати ряди чисел або пропозицій (негайна пам’ять). Найбільше страждає короткочасна пам’ять, виразність її порушення залежить від природи й ваги захворювання. Іноді виникають конфабуляції, тобто хворий вигадує готові відповіді або докладно описує вигадані події. При олігофренії порушена значеннєва й механічна пам’ять. При епілепсії погіршується опосередковане запам’ятовування. При цих захворюваннях у їхніх механізмах провідна роль належить індивідуально-мотиваційним і емоційним розладам. Зниження пам’яті й уваги у хворих з неврозами часто відображає внутрішню тривогу й занепокоєння. Пам’ять досліджується в процесі бесіди й спостереження за хворим. У бесіді можна перевірити збереженість пам’яті на недавні й більш віддалені події особистого й громадського життя, особистий запас знань, відтворення дат, імен навколишніх осіб, а також виявити обмани пам’яті. Тести пам’яті практично завжди включаються у вигляді субтестів у комплексні тестові батареї для дослідження інтелекту. Методи досліджень порушень пам’яті: 1) метод завчання 10 слів; 2) завчання розповідей; 3) метод піктограм; 4) метод опосередкованого запам’ятовування.

Литература:1. Курилова Е. Розвиваємо пам’ять // Психологія, 2004. – №12. – 36 с. 2. Лапп Д. Мистецтво пам’ятати й забувати. – К.: Основи, 2004. – 146 с. 3. Макарова В. Психологія пам’яті. - М.: Діловий світ, 2005. – 344 с. 4. Основи загальної психології / За редакцією Максименка С.Д. – К.: Перспектива, 1998. – 263 с. 5. Психологія. Підручник / За редакцією Ю. Д. Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 282 с. 6. Пугач Ю.К. Розвиток пам’яті. Система прийомів. – К.: Ґенеза, 2006. – 347 с.