Выводы:З огляду на вищезазначене, можна зробити наступні висновки.
1. Існують різноманітні механізми регулювання суспільних відносин, існують і різноманітні види відповідальності: моральна; громадська; юридична. Юридична відповідальність, у свою чергу, поділяється на види, які відомі з курсу теорії держави та права (цивільно-правова, адміністративно-правова, кримінально-правова і т. ін.). Кримінальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що становить собою вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також визначених вироком суду позбавлень і обмежень особистого, майнового чи іншого характеру.
2. Перша і визначальна суттєва ознака кримінальної відповідальності, про що вже йшлося, полягає в тому, що вона є обмеженням прав і свобод людини, яке здійснюється за допомогою передбачених законом заходів кримінальної відповідальності. Друга суттєва ознака кримінальної відповідальності полягає в тому, що вона є обмеженням прав і свобод за вчинення злочину. Третьою суттєвою ознакою такої відповідальності є те, що ці обмеження прав і свобод за вчинення злочину передбачаються законом.
3. Традиційно в науковій літературі виділяють три форми кримінальної відповідальності: а) засудження винної особи, виражене в обвинувальному вироку суду, не пов’язане з призначенням йому кримінального покарання; б) засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється; в) відбування призначеного винній особі судом покарання (наприклад, відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк).
4. Поняття підстави кримінальної відповідальності сформульоване в статті 2 КК України, яка має таку ж назву і в частині першій, визначає, що «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». Підстава кримінальної відповідальності має місце з моменту вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину. Останній, з точки зору логіки, ні що інше як зміст (основний) злочину. У радянській літературі висловлювалася думка, що підставою кримінальної відповідальності є не склад злочину, а вина, винуватість, особливі властивості злочинця тощо. Ця позиція не узгоджується з захистом прав і свобод людини і громадянина, ставить визнання підстави кримінальної відповідальності в повну залежність від розсуду правоохоронних органів і суду, ігнорує те, що підстава кримінальної відповідальності за одні й ті самі юридично однакові діяння має бути визначена у законі і бути єдиною в усіх випадках застосування даного закону. Інша справа, що наявність складу
5. Крім правової підстави, кримінальна відповідальність, як й інші види юридичної відповідальності фізичних осіб, має і загальнотеоретичну підставу, яка далеко виходить за межі кримінального права і права взагалі і пов’язана з розв’язанням суто філософських проблем причинності, детермінізму, свободи волі тощо.
6. Відомо, що законність притягнення особи до кримінальної відповідальності завжди залежить від наявності складу злочину. Кримінально-правові засоби протидії злочинності, в першу чергу, полягають у покладанні на винну особу обов’язку нести кримінальну відповідальність за вчинене діяння. Проте бувають випадки, коли скоєне хоча і має формальні ознаки злочину, але за певних обставин передбачених чинним законодавством особа, що його скоїла звільняється від кримінальної відповідальності і до неї, відповідно, не застосовується кримінальне покарання та інститут судимості. Звільнення від кримінальної відповідальності є результатом раціонального обмеження інтенсивності застосування кримінальної репресії та ефективного досягнення реалізації завдань кримінального судочинства. Прийняття КК України 5 квітня 2001 року сприяло виокремленню в самостійний розділ Загальної частини КК України інститут звільнення від кримінальної відповідальності. Проте це не вичерпало повністю проблем