Людина та екологія

Содержание:Вступ 3 1. Еволюція взаємовідносин людини і природного середовища 4 2. Відношення людина-довкілля 7 Висновки 11 Список використаної літератури 12

Вступление:Одним з найважливіших завдань екології є оптимізація взаємин між людиною, з одного боку, окремими видами та популяціями, екосистемами — з другого. При проведенні досліджень та реалізації практичних заходів у цьому напрямку важливим є врахування екологічної значущості та реальної господарської важливості кожного виду, популяції та екосистеми. У зв'язку з цим збереження всіх видів, популяцій та екосистем на нашій планеті вважається екологічно та економічно доцільним, а концепція альтернативно корисних та шкідливих (видів живих істот, популяцій, екосистем) і: хибною. Оптимізація співіснування людини з природою повинна супроводжуватися мінімальними втратами врожаю, мінімальними збитками, що завдаються живим організмам та неживій природі, спорудам та пам'ятникам культури, недопущенням зникнення окремих видів тваринного та рослинного світу, запобіганням дискомфорту урбанізованого середовища та зростання захворюваності населення. Це може бути досягнуто екологічною регламентацією господарської діяльності людини, для здійснення котрої необхідні екологічні знання, переконаність у необхідності рішучих дій у галузі охорони природи та екологічне виховання всього населення. Виникнення на планеті локальних екологічних катастроф зумовлює необхідність розроблення дієвих заходів щодо зниження викидів шкідливих речовин в навколишнє середовище та його забруднення, створення екологічно ощадних, маловідходних і безвідходних технологій, економії ресурсів. Характерною рисою екології є те, що вона не належить до наукових дисциплін з простою лінійною структурою, оскільки вона є міждисциплінарною. Водночас дуже важливим є вивчення основних екологічних законів якомога раніше. У процесі свого розвитку та освоєння людиною нових дисциплін екологічні знання потрібно безперервно поповнювати.

Выводы:Отже, можемо зробити висновки, що еволюція відносин людини та природи проходила у декілька стадій. Перша стадія взаємодії суспільства та природи незамкнена соціоекосистема — тривала близько 2-3 млн. років від появи на Землі перших людей примітивного виду до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду. Ця стадія відзначалася органічним входженням людей у природу. Друга стадія взаємодії суспільства та природи тривала близько 40 тис. років від початку палеоліту і до кінця другої світової війни, тобто до середини XX століття. На цій стадії інтенсивно розвивалося землеробство, скотарство, виникали ремесла, розширювалося будівництво сіл, міст, фортець. Розуміння людини як біосоціальної істоти дозволяє акцентувати на таких важливих в екологічному смислі висновках: 1. Сучасна екологічна ситуація не є результатом протистояння людини, що вийшла з природи, і самої природи. 2. Навпаки, сучасна екологічна ситуація є яскравим свідоцтвом того, що людина не може вийти з природи 3. Соціокультурне середовище - "друга природа" - не має суперечити природі "першій". Тобто, штучне середовище, що є результатом соціокультурного і цивілізаційного розвитку людини, який мав зробити її незалежною від природи, ще більш посилює цю залежність і робить її все більш різноманітною.

Литература:1. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. – 309 с. 2. Запольський А.К. Основи екології:Підручник для студентів техніко-технолог. спеціал. вищих навч. закладів / А.К. Запольський, А.І. Салюк; За ред ак. К.М.Ситника. - К.: Вища школа, 2003. - 358 с. 3. Сидоренко Л.І. Сучасна екологія: наукові етичні та філософські ракурси. Навчальний посібник, Київ, 2002.