Управління трудовими відносинами.

Содержание:ВСТУП           3 1. Принципи та фактори формування та розвитку трудових відносин 4 2. Система трудових відносин        6 3. Управління трудовими відносинами     11 ВИСНОВКИ  21 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ    22  

Вступление:Вивчення соціології праці та управління має неабияку значущість. Адже праця у соціологічному розумінні є визначальним чинником у становленні людини як особистості, основою соціальної диференціації суспільства, формування соціальних процесів та явищ, засобом створення матеріальних і моральних благ. А в розвитку сучасного суспільства, в умовах перебудови державного апарату, нових вимог до якостей і навичок державних службовців та керівників різних рангів, необхідності підготовки нових кадрів для сфери управління надзвичайно важливою стає управлінська праця. На етапі переходу до соціально-орієнтованої ринкової економіки зростає роль і значення перебудови соціально-трудових відносин, оскільки праця є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та добробуту населення. За таких умов важливим є системний підхід до визначення суті соціально-трудових відносин, методів їх регулювання та оптимізації як на макроекономічному, так і регіональному рівнях функціонування ринку праці. Соціально-трудові відносини в Україні набувають нових, характерних для ринкової економіки ознак, що посилюються невизначеністю в законодавчо-правовому полі, відсутністю налагодженої системи організаційних, соціально-економічних інститутів, моделей, механізмів і методів регулювання, які впливають на процеси їх становлення як у країні, так і на рівні окремого регіону. Учасники трудових відносин на сьогодні не є рівноправними партнерами і через те, оптимальним має стати упереджене розв’язання соціально-трудових конфліктів. Ґрунтуючись на сучасній парадигмі соціально-трудових відносин і концепції усунення колективних трудових спорів (конфліктів) з метою зменшення непрогнозованих втрат для виробничих систем і суспільства в цілому, виникає об’єктивна необхідність своєчасної оцінки соціально-трудових відносин на ринку праці, розробки і застосування оптимальних моделей їх розвитку та методів регулювання.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Соціально-трудові відносини – це об’єктивна існуюча взаємодія суб’єктів відносин у процесі праці. Вони спрямовані на підвищення якості трудового життя. Соціально-трудові відносини є провідною складовою всієї системи відносин суспільства, утворюючи своєрідне «ядро» соціально-економічного розвитку. Методи регулювання трудових відносин на сучасному етапі розвитку ринкових перетворень обумовлені різноманітністю суб’єктів господарювання на ринку праці, які покликані забезпечувати соціально-справедливий розподіл доходів виробництва, максимальну зайнятість населення з урахуванням вільного, соціального і конкурентного середовища у трудовій сфері. Правовою основою регулювання системи трудових відносин є закон України «Про колективні договори і угоди». На державному рівні управління Указом Президента України створена тристороння комісія з регулювання суспільно-трудових відносин, завданням якої є підписання генеральної угоди, розгляд галузевих тарифних угод і регулювання трудових спорів. Методи регулювання соціально-трудових відносин в організації здійснюється двома способами – на договірній та адміністративній основах. На договірній основі – через систему колективних договорів, консультацій, переговорів та індивідуальних трудових угод чи контрактів. Адміністративна основа – через систему управлінських рішень і методів управління. Хоча трудові конфлікти є невід’ємною частиною будь-якої системи соціально-трудових відносин, все ж таки в Україні вони мають досить хронічний характер.  

Литература:1.         Закон України «Про колективні договори та угоди». 2.         Закон України «Про об’єднання громадян». 3.         Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». 4.         Закон України «Про організації роботодавців». 5.         Акопова Е.С. Планирование в управлении персоналом. – Ростов-на-Дону: РГУ, 2001. – 57 с. 6.         Базаров Т.Ю., Єремин Б.Л. Управление персоналом. – М.: Академия, 2005. – 216 с. 7.         Веснін   В.Р. Практичний   менеджмент   персоналу.   Допомога   з кадрової роботи. – К.: Основи, 2004. – 244 с. 8.         Гордов А.І. Планування розвитку соціально-трудових відносин на основі нормативів // Вісник Технологічного університету Поділля. – 2002. – №5. – С. 26-28. 9.         Грішнова    О.А.    Економіка    праці    та    соціально-трудові    відносини: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с. Глава VІІІ, с.214-236. 10.       Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. проф. Качана Є. П. - Тернопіль: ТДЕУ, 2006. - 373 с. 11.       Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2004. – 272 с: 12.       Єгошин   А.П. Управління   персоналом.  –  Н: Березень, 2003. –   237 с. 13.       Єсінова  Н.І.   Економіка  праці  та  соціально-трудові   відносини:   Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432 с. - Розділ ІІ, Глава ІV, с. 74-83.