Еволюція сучасної людини

Содержание:ВСТУП  3 1. Харакетристика сучасної людини    4 2. Наукові підходи до еволюції людини            7 3. Еволюція сучасної людини  13 ВИСНОВКИ        19 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ      23  

Вступление:Людина розумна (Homo Sapiens) – вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому щаблі розвитку і зайняв його в результаті довгого і складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу). У зоологічній системі вид людина розумна належить до підтипу хребетних, класу ссавців, ряду приматів, родини гомінід. Найближче споріднені з людиною (за даними порівняльної анатомії, фізіології, молекулярної біології, імуногенетики, патології і ін.) людиноподібні мавпи, особливо африканські шимпанзе і горила. З ними людину зближують такі анатомічні особливості, як відносно великий головний мозок, п’ятипала хапальна кисть з плоскими нігтями і великим пальцем, що протиставляється, і ін. Відмінності ж між людиною і рештою приматів стосуються переважно будови рухового апарату і розмірів, борознуватості кори та загального та розвитку головного мозку. Серед людиноподібних істот людина вирізняється найвищим ступенем розвитку психіки і влаштованістю суспільного життя; людина єдина володіє розвиненою культурою і здатна до її створення. Вирізняючою особливістю людини є свідомість, що сформувалася на основі суспільно-трудової діяльності.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Людина розумна (Homo Sapiens) – вид живих організмів, що на сучасному етапі існування живого перебуває на найвищому щаблі розвитку і зайняв його в результаті довгого і складного процесу історико-еволюційного прогресу (антропогенезу).  Для людини характерні. -              Абсолютно і відносно дуже великий головний мозок (в середньому за масою він в 3-4 рази перевищує мозок шимпанзе і горил); -              прогресивна диференціація ділянок мозку, позв’язаних, наприклад, з розвитком членороздільної мови (лобова, нижньотім’яна, скронева долі); -              анатомічні особливості периферичного апарату голосотворення (наприклад, наявність особливого голосового м’яза гортані); -              відносне збільшення мозкового відділу черепа і ослаблення лицьового (у зв’язку з прогресивною редукцією щелепного апарату і жувальної мускулатури); -              редукція волосяного покриву і ін. Проблема походження людини цікавила людство в усі часи. Навколо питання про становлення людини здавна точилася ідеологічна боротьба. Ідея про природне походження людини могла виникнути тільки на ґрунті матеріалістичного світогляду, який бере початок ще з античності. Думка про належність людини до тваринного світу з'явилася і в середньовіччі, проте пануючий тоді ідеалістичний світогляд не дав змоги розвинутися цій ідеї. Засновник першої класифікації тваринного світу К.Лінней стояв, як відомо, на позиціях незмінності видів. Він поділяв ідею надприродного створення людини. Проте, К. Лінней помістив людину в ряд Приматів, який був виділений у клас Ссавців. До цього ж ряду він відніс також мавп і напівмавп. Саме за пропозицією К Ліннея людина дістала родову і видову назву – Homo sapiens- людина розумна. Автор першої теорії еволюції Ж.Б. Ламарк був водночас і автором першої в історії наукової гіпотези походження людини від мавпи. Ламарк вважав, що предками людини була порода деревних мавп, які здійснили перехід до двоногого ходіння. Чи продовжується сьогодні біологічна еволюція людини? Ще донедавна серед вітчизняних філософів і науковців домінувала думка, що зі становленням людини й суспільства, коли наші предки  від пристосування своєї тілесної природи до кожної суттєвої зміни довкілля перейшли до перетворення навколишнього світу шляхом застосування засобів виробництва, їх біологічна еволюція припинилась.  Нині такі висновки вже не настільки категоричні. Скоріш за все в якихось формах біологічна природа людини змінюється. Вчені вбачають еволюцію людини в таких напрямках:      -              удосконалення мозку (зростання стресостійкості, збільшення швидкості реакцій); -              брахікефалізація, або розширення голови (збільшення випадків появи людей з сферичним черепом, що однак не стосується зміни лиця); -              граціалізація  (стоншення черепної коробки). Ці напрямки еволюції стосуються мозку й безпосередньо залежать від зростання інформаційного потенціалу суспільства, а значить і його тиску на людину. Вказують також на швидку еволюцію морфології зубної системи, починаючи від тої, яка й так склалась досить пізно, десь 10-8 тис. років тому. З’ясовується особлива роль у сучасній еволюції людини бактеріально-вірусної та іншої флори у внутрішніх середовищах організму, в клітинах, генетичних структурах, змінюються адаптивні механізми.  Можливо йдуть і інші змінні процеси, особливо за рахунок мутацій, за рахунок екологічних факторів, що впливають на здоров’я людей (забруднення ґрунту й атмосфери, погіршення стану рослинного й тваринного світу, теплове й радіаційне забруднення, електромагнітне випромінювання, шум, вібрація тощо). Однак повну панораму еволюції сучасної людини можна скласти після довготривалих, масштабних і ретельних досліджень. Немає сумнівів в існуванні мутацій, що не є ні смертельно небезпечними, ні явно корисними; їхня присутність практично непомітна для індивіда, але може бути виявлена в популяціях. Спостережувані в даний час очевидні зрушення в опірності захворюванням, з одного боку, і зниження поширеності деяких порушень фізіологічних функцій - з іншого - можуть бути наслідком не тільки досягнень медицини, але й дії мутацій та інших еволюційних процесів. Що стосується природного добору, то донедавна широко існувала думка, відповідно до якої з розвитком культури вплив цієї потужної сили в біологічній еволюції повністю усунутий. Однак дані експериментів і спостережень вимагали перегляду цієї точки зору. Наприклад, популяційні дослідження показали, що спостережуваний сучасний розподіл генів, що визначають групи крові, склався в основному під дією механізмів природного добору. Інший механізм еволюції, відомий як міграція, пояснює поширення генетичних ознак, що сформувалися в локальній популяції, на більш широку популяцію. Вивчення копалин гомінід показує, що корисні локальні зміни дуже швидко поширювалися на сусідні популяції, а потім і на більш віддалені. Імовірно, це було результатом схрещування, а не знищення й заміщення однієї популяції іншою. На користь цієї думки говорить відносна звичайність ситуації, особливо наприкінці плейстоцена, коли в чисто локальної популяції виникала надзвичайно широка розмаїтість ознак. Темпи міграції зростають у міру розвитку комунікацій. При цьому соціальна й культурна ворожість ускладнює, але не запобігає й не усуває схрещування, як це видно навіть на прикладі сучасних політичних утворень. Останній з головних механізмів еволюційних змін - дрейф генів - теж, очевидно, має місце в сучасних популяціях людини. Однак, оскільки дрейф є по суті статистичною концепцією, даних, що описують викликані ним зміни в людських популяціях, усе ще недостатньо, хоча й виявлено кілька важливих і, мабуть, загальнолюдських тенденцій. Так, форма черепа перетерплює поступову зміну від доліхоцефалії до брахіцефалії, але повного пояснення функціональних причин цього процесу дотепер не отримано.  

Литература:1.            Бажора Ю. И., Шевеленкова А. В., Живац З. Н., Белоус О. Б., Чеснокова М. М. Клиническая генетика: Учеб. пособие к практ. занятиям – О. : Одесский медуниверситет, 2001. – 145с. 2.            Бакай Анатолий Владимирович, Кочиш Иван Иванович, Скрипниченко Георгий Григорьевич. Генетика: учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. 310700 "Зоотехния". – М. : КолосС, 2006. – 447с. 3.            Бердышев Г.Д., Криворучко И.Ф. Генетика человека с основами медицинской генетики. Киев: Вища школа, 1979.-448с. 4.            Богатирьова Раєса Василівна. Медична генетика: Навч. посібник для студ. вищих мед. навч. закл.. – К. : Арт-Освіта, 2005. – 224с. 5.            Генетика в современном обществе: Конференция, посвященная 70-летию кафедры генетики и цитологии Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина, 14-15 октября 2004 г., Харьков:Тезисы / Харьковский национальный ун-т им. В.Н.Каразина. – Х., 2004. – 54с. 6.            Генетика и селекция на рубеже XXI века: Сб. работ молодых ученых По материалам III Республиканской конференции молодых ученых (22-24 ноября 1999 г.) / Отделение биологических наук НАН Беларуси; Институт генетики и цитологии {Минск} / Н.А. Картель (ред.). – Минск, 1999. – 212с. 7.            Генетика: Методичні вказівки по вивченню дисципліни і завдання для контрольних робіт:Для студ.-заочників агроеономічних спец. / Національний аграрний ун-т / Валерій Сергійович... Набока (упоряд.). – К. : Товариство "Знання" України, 2001. – 28 с. 8.            Гречаніна Олена Яківна, Хоффманн Георг, Богатирьова Раїса Василівна, Волосовець Олександр Петрович, Мосієнко Р. О. Медична генетика: підруч. для студ. вищ. (фарм.) навч. закл. III-IV рівнів акредитації / Олена Яківна... Гречаніна (ред.). – К. : Медицина, 2007. – 536c. 9.            Гуттман Бартон, Гриффитс Энтони, Сузуки Дэвид, Куллис Тара. Генетика / О. Перфильев (пер.с англ.). – М. : Фаир-Пресс, 2004. – 443с. 10.          Дженкинс Мортон. 101 ключевая идея: Генетика / О. Перфильев (пер.с англ.). – М. : Издательский дом "Фаир Пресс", 2002. – 238с. 11.          Эволюция homo sapiens. Традиционные механизмы и новые факторы/ / Человек. – 1997. – №6. – С.86-97.