Выводы:В першому розділі робот було проведено дослідження теоретичних засад обліку і аудиту розрахунків з підзвітними особами. Актуальність теми пов’язана із необхідністю видачі з каси готівки працівникам під звіт у процесі господарської діяльності на господарські витрати та службові відрядження. У цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами. Підзвітна особа - довірена особа підприємства, якій підприємство надало такий статус (статус (лат. status) - правове становище, стан). Підзвітна особа – це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства. Статус підзвітної особи - сукупність прав і обов’язків фізичної особи, що перебуває в певних відносинах з підприємством - працівника цього підприємства, посадової особи, власника підприємства. У поняття статусу входять права і обов’язки особи, передбачені для учасника трудових, адміністративно-правових відносин. Виконання обов’язків підзвітної особи передбачає здійснення таких операцій: - отримання завдання; - отримання грошового авансу для оплати витрат, пов’язаних з виконанням отриманого завдання. Підзвітній особі також можуть бути видані розрахункова чекова книжка для розрахунків з партнерами і довіреність на отримання цінностей; - скерування на інше (інші) підприємство для виконання завдання (одержання цінностей, послуг, робіт і, при потребі, їх оплата) в тому ж населеному пункті, в якому розташоване підприємство, місце основної праці підзвітної особи, або поза місцем основної роботи, тобто під час службового відрядження; - оформлення документів на отримання цінностей, послуг, робіт і їх оплату, з позначенням у документах реквізитів підприємства, яке скерувало (відрядило) підзвітну особу; - передача цінностей матеріально відповідальній особі свого підприємства, а документів на їх отримання і оплату - в бухгалтерію. Якщо працівник був відряджений, то в цьому випадку в бухгалтерію здаються документи, які підтверджують його витрати на відрядження (квитки, квитанції та ін.); - складання звіту про використання одержаних грошових коштів і врегулювання грошових відносин, що виникли (повернення залишку невикористаних за призначенням готівкових коштів, отримання додаткових готівкових коштів на покриття визнаної обґрунтованою перевитрати та ін.). Щодо визначення терміну „підзвітна особа” слід зазначити наступне. Нормативно-правові акти не дають однозначного визначення цьому терміну. Більше уваги приділено тлумаченню сутності відряджень. Визначення поняття відрядження, а точніше службового відрядження, дано в Інструкції № 59. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом України №322-VIII від 10.12.71 р. надає гарантії і компенсації при службових відрядженнях. Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. Дослідження організації обліку розрахунків з підзвітними особами у другому розділі роботи проводилось на матеріалах підприємства ТОВ „ЛіС”. Основними завданнями організації бухгалтерського обліку розрахунків з підзвітними особами є: - чітке документування розрахунків; - своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах; - правдиве відображення інформації щодо зобов'язань в звітності та примітках до неї. Об’єкт обліку — грошові кошти, які видані фізичній особі для здійснення оперативно-господарських витрат (купівлі предмета, використання під час службового відрядження тощо). Аналітичний облік — будується за кожною фізичною особою окремо за такими характеристиками: прізвище, ім’я та по батькові, призначення грошей, термін, на який видані гроші. Підзвітній особі видаються гроші на основі її письмової заяви з дозволу керівника підприємства ТОВ „ЛіС” за наявності довідки бухгалтерії про те, що за даною особою немає заборгованості по раніше виданих авансах. Після повернення з відрядження або виконання доручення підзвітна особа має протягом трьох днів подати авансовий звіт про використання у зв’язку з відрядженням виданих йому сум. До авансового звіту додається: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності, тощо. Авансовий звіт бухгалтерія перевіряє як з погляду правильності його оформлення і арифметичних підрахунків, так і по суті, тобто правильності і законності витрати кожної суми, зазначеної у звіті. Про перевірку робиться запис на бланку авансового звіту, після чого останній затверджує керівник підприємства. Залишок невикористаних сум підзвітна особа повертає до каси підприємства. Для обліку підзвітних сум бухгалтером ТОВ „ЛіС” застосовується рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами». На дебеті цього рахунка групують суми, що видаються у підзвіт, і відображають заборгованість осіб. Скерування працівника у відрядження супроводжується на ТОВ „ЛіС” оформленням таких первинних документів: - завдання на відрядження; - наказу (розпорядження) керівника підприємства про скерування працівника у відрядження; - попереднього кошторису витрат на відрядження; - посвідчення про відрядження і запису в Журналі реєстрації посвідчень; - документів про зв'язок відрядження з діяльністю підприємства. Підставою для наказу про відрядження є обґрунтування про скерування працівника в службове відрядження. На ТОВ „ЛіС” з багатоланковою структурою управління обґрунтування (клопотання, завдання) підписує керівник структурного підрозділу (начальник цеху, служби, відділу тощо), від якого співробітник їде у відрядження. Якщо величина виданих і витрачених коштів збігається, на підставі авансового звіту встановлюється відсутність заборгованості підзвітної особи перед підприємством. Суми залишку або перевитрати грошових коштів за цього варіанту не виникає. Якщо величина фактично затрачених коштів перевищує суму отриманого авансу, відбувається перевитрата підзвітною особою отриманого грошового авансу. Якщо фактично витрачені кошти підприємством визнаються обґрунтованими, отже, підзвітна особа для виконання завдання затратила власні гроші, виникла заборгованість підприємства перед підзвітною особою. При виявленні факту перевищення затрачених грошових коштів над сумою отриманого грошового авансу підзвітна особа повинна в письмовому вигляді подати пояснення щодо перевитрати. На службовій (доповідній) записці підзвітної особи ставиться відповідна резолюція керівника. Остаточна сума прийнятих до обліку грошових коштів підтверджується підписом керівника на авансовому звіті. Службова записка з резолюцією керівника додається до авансового звіту працівника. Різниця (борг підприємства) повинна бути відшкодована працівнику без його заяви з каси підприємства. Зазвичай грошові кошти, що відповідають сумі перевитрати, погашаються шляхом видачі готівкових коштів з каси і заповненням видаткового касового ордера. У разі якщо підзвітна особа витратила меншу суму, ніж одержані кошти, встановлена різниця показується в авансовому звіті як надлишок готівкових коштів і оформляється як заборгованість підзвітної особи перед підприємством. Сума такої заборгованості фіксується в авансовому звіті як залишок коштів. Такий залишок коштів визнається підприємством як невикористаний залишок готівкових грошових коштів і підлягає поверненню у встановлені терміни. На досліджуваному підприємстві робочі місця адміністративного та управлінського персоналу оснащені комп'ютерною технікою. Облік активів, капіталу та зобов'язань ведеться в автоматизованій сітьовій версії 7.7 програми „1С: Підприємство”. В третьому розділі роботи було досліджено організацію контролю на підприємстві. Контроль – це система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об'єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об'єкт виявленням відхилень, допущений у ході виконання цих рішень. Економічний контроль класифікується за багатьма критеріями одним з яких є розподіл на внутрішній і зовнішній контроль. Аудит є основним напрямком зовнішнього контролю на сучасному етапі розвитку економіки країни. На досліджуваному підприємстві не організовано систему внутрішнього контролю за розрахунками з підзвітними особами. Поточний контроль проводиться головним бухгалтером, але систематизованого характеру він не має. Але на підприємстві проводився аудит, тому далі буде розглянуто організацію зовнішнього контролю, і на основі проведеного дослідження надано рекомендації щодо організації внутрішнього контролю в організації Завдання аудитора під час перевірки фінансової звітності полягає у контролі дотримання власниками основних вимог до неї — реальності, ясності, своєчасності та єдності методичних звітних показників. Об’єктом аудиту операцій з підзвітними сумами є авансові звіти, додані до них підтверджувальні документи — рахунки, чеки, посвідчення про відрядження, закордонні паспорти, квитки на проїзд, акти та інші виправдовувальні документи, накази, розпорядчі документи, а також бухгалтерські записи за рахунком 37 «Розрахунки з різними дебіторами» на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» у Головній книзі та у відповідних журналах.