Поняття та види кредиту

Содержание:Вступ    3 1. Джерела та функції кредиту              5 2. Основні принципи кредитування    7 3. Характеристика умов надання споживчого кредиту            10 Висновки           12 Список використаної літератури          14  

Вступление:У юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють всі кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні і поверненні) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення. В законодавстві під кредитом розуміється будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми . Дана робота спрямована на вивчення правового регулювання кредитних відносин в Україні. Об’єктом дослідження за даною роботою є кредитні правовідносини їх зміст та особливості. Предметом дослідження виступають наступні питання: принципи кредитування в Україні, джерела кредитування, особливості надання споживчого кредиту.                 При дослідженні даної теми використовувалися загальнофілософські  та спеціально-юридичні методи. Дана тема є досить актуальною, адже кредитні відносини набули значного поширення в Україні. Слід також зазначити, що в останній час в нашій державі споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов’язано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). У вивченні даної теми основним джерелом інформації виступали: міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти України, монографії та наукові праці, що були опубліковані в періодичних фахових юридичних виданнях.  

Выводы:Термін «кредит» походить від латинського слова «creditum» — «позичка». Необхідність кредиту обумовлена тим, що в одних виробників є вільні кошти, а іншим вони потрібні для закупівлі товару чи для інших цілей. Кредит — капітал, що позичається, тобто надається кредитором у тимчасове користування позичальникові на умовах платності, зворотності і цільового використання. Кредит — це довіра або рух позичкового капіталу в грошовій формі, наданий у позичку його власником за умови повернення у визначений термін зі сплатою відсотка. Основними джерелами позичкового капіталу є вільні кошти, призначені для відновлення основного капіталу, грошові кошти, що накопичуються для купівлі сировини, матеріалів, палива, тимчасово вільний капітал у проміжках між надходженням коштів від реалізації товарів і виплатою заробітної плати, заощадження приватних осіб і населення. У сучасних умовах основними кредиторами є банки, що надають позички у вигляді кредитів тим особам, що мають потребу в коштах, стягуючи з них певний позичковий відсоток. Джерелом банківського прибутку або позичкового відсотка є прибуток, отриманий у сфері матеріального виробництва. Питання банківського кредитування регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», тощо. Основними принципами кредитування є: платність, терміновість, забезпеченість, рівноправність і цільовий характер. Принцип платності означає, що за користування кредитом встановлюється оплата у вигляді позичкового відсотка, розміри якого залежать від рівня інфляції, розміру позички, попиту на позичку, суть кредиту, витрат на оформлення позички. Споживчий кредит — це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку. Сутнісна ознака споживчого кредиту — кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити. Тим самим споживчий кредит забезпечує підвищення життєвого рівня споживачів.  

Литература:1.            Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2.            Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003 р., № 11, ст. 462. 3.            Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003р., ст. 461. 4.            Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. за № 996-XIV //Урядовий кур’єр - 01.09.1999 р., № 162. 5.            Законом України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. за № 40-IV //Урядовий кур’єр - 07.08.2002 р., № 143. 6.            Законом України «Про народні художні промисли» від 21.06.2001 р. за № 2547-III //Урядовий кур’єр - 18.07.2001 р., № 126. 7.            Закон України «Про приватизацію державного майна» від  04.03.1992 р. за № 2163-XII //Голос України - 06.05.1992 р., № 82. 8.            Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. за № 755-IV //Урядовий кур’єр - 08.10.2003 р., № 188. 9.            Закон України «Про захист прав споживачів» вiд 12.05.1991 р. за № 1023-XII//Голос України - 08.06.1991 р. 10.          Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III // Урядовий кур’єр - 17.01.2001 р. - № 8. 11.          Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» вiд 27.04.2007 р. за № 997-V //Урядовий кур’єр - 20.06.2007 р., № 108. 12.          Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. за № 697-XII// Голос України - 24.04.1991 р., № 79 (втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V). 13.          Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. за № 887-XII //Голос України - 06.05.1991 р. № 86 (втратив чинність згідно з Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV). 14.          Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е  вид., перероб. і допов. / За заг. Ред.. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. Авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с. 15.          Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – Т.І. – 832 с. 16.          Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2004. – 624 с. 17.          Господарське право: Практикум /В.С. Щербина (кер. авт. кол.), Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інш; За аг. Ред.. В.С. Щербини. – 2- е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с. 18.          Мандриковський М.М. Господарське законодавство: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 240 с. 19.          Щербина В. С. Господарське право України. Навч. Посібник - К.: Атіка, 1999 р.