Особливості релігійних систем стародавнього Китаю

Содержание:ВСТУП 3 1. Основи дослідження релігій Стародавнього Китаю 4 2. Релігія в даосизмі і конфуціанстві 7 3. Порівняння конфуціанства й даосизму 13 ВИСНОВКИ 18 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 20

Вступление:Великий вплив на розвиток сучасних цивілізацій мають світові релігії, що сформувалися в епоху виникнення імперій і які знайшли собі прихильників серед народів, що говорять на різних мовах. Найбільш значимим є втілення в релігіях багатьох елементів світової культури. Це не тільки храмове зодчество й духовна музика, іконопис, релігійна філософія й релігійна поезія. Це ще й культурно-національна традиція, той спосіб життя, те підґрунтя, яке релігія століттями зберігала, яке передавалися з покоління в покоління. Приписання релігії - це частина багатовікового життєвого укладу, це - національна традиція, що не створюється за один рік. Тому відмова від релігії означає ослаблення національного коріння. Одна із центральних проблем розуміння стародавнього світу - осмислення різноманіття й унікальності стародавніх культур, віддалених від нинішніх часом і простором. Всі вони, узяті разом, представляють якесь цивілізаційне ціле, своїм різноманіттям і унікальністю в значній мірі вплинули на формування й характер сучасної цивілізації. Саме в цій ролі, своїми досягненнями, базою для створення нинішнього науково-технічного світу, їхня культурна єдність і знаходить значимість. У зв'язку із цим актуальність має дослідження релігій Стародавньої Індії й Китаю як „колиски” визначних для світу релігій – буддизму, конфуціанства, даосизму, індуїзму. Об'єктом дослідження є культура Стародавнього Китаю, предметом є – основні релігії країни. Мета роботи полягає в дослідженні основних релігій Стародавнього Китаю - конфуціанства, даосизму, виділення їхніх вчень, сутності і порівняльному аналізі цих релігій на основі їх всебічного вивчення й осмислення.

Выводы:Отже, з усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки і узагальнення: - Конфуціанство - етико-політичне вчення, що виникло в Стародавньому Китаї, через 300 років після смерті Конфуція. Вчення конфуціанство вплинуло на розвиток всієї духовної культури, політичного життя й суспільного лада Китаю протягом понад двох тисяч років. Основи Конфуціанства були закладені в 6 ст. до н.е. Конфуцієм і потім розвинені його учнями й послідовниками, такими як Чжуан-Цзи, Мен-цзи, Сюнь-Цзи та ін. - Як цілісне етико-релігійне вчення, Конфуціанство вважало загальним законом справедливості, закономірним й виправданим, існування експлуататорів і експлуатованих - людей розумової й фізичної праці, причому перші панують, а другі підкоряються їм і утримують їх своєю працею. - Головними в Конфуціанстві були питання етики, моралі й управління державою. Основним принципом конфуціанської етики є поняття жень - Даосизм - одна з великих світових релігій. Головна категорія даосизму - дао (шлях). Вона розуміється як першопричина матеріального світу й духовного життя людей. Дао представляється як загальний шлях розвитку: усе, що є, походить від дао, розвивається за законами дао й, зробивши круговорот, вертається в дао. Ніхто не може почуттєво сприйняти дао: те, що можна побачити, почути, пощупати, зрозуміти, - це не дао. - У сучасному лексиконі китайська релігія називається цзунцзяо, про що свідчать будь-який словник сучасної китайської мови. Сам же термін цзунцзяо саме як «релігія» прийшов у Китай XIX ст. з японської мови, оскільки в той момент Японія була краще знайома із західними концепціями релігії. У свою чергу, цзунцзяо зустрічався в деяких буддійських текстах. Так що говорити про «релігію Китаю» можна лише з дуже великою часткою умовності: як бачимо, ніяких класичних рис релігії, характерних для західної традиції, ми тут не зустрічаємо або бачимо їх у нескінченно перекрученій формі. Віра в Бога, у єдину вищу істоту була замінена тут системою складних домовленостей з духами предків. Кожний дух, центральне або локальне божество сприймався саме як предок.

Литература:1. Бондарук О. Міфи народів світу. – Л.: Просвіта, 1997. – 327 с. 2. Буддизм і культурно-психологічні традиції народів Сходу. / Під. ред. Абаєва Л.Л. – Н.: Олді, 2000. – 246 с. 3. Васильев Л.С. История Религий Востока. – М.: Высшая школа, 1993. – С. 15-17. 4. Китайская классическая книга перемен (пер. и ком. Щуцкого). – М: Академия, 2002. – 287 с. 5. Малявин В.В. Книга мудрых радостей. – М.: Наталис, 1997. – 180 с. 6. Маслов А.А. Китай: Укрощение драконов. Духовные поиски и сакральный экстаз. – М.: Алетейа, 2003. – С. 15-29. 7. Маслов А.А. Мистерия Дао. – М: Сфера, 1996. – 280 с. 8. Переломов Л.С. Конфуций «Лунь юй». – М: Восточная литература, 2000. – 273 с. 9. Торчинов Е.А. Даосизм. Опыт историко-религиоведческого описания. – СПб: Андреев и сыновья, 1999. – 198 с. 10. Фицжеральд С. П. Китай, краткая история культуры. – СПб.: Евразия, 1999. – 265 с. Элиаде М. История веры и религиозных идей. – М.: Академия, 2004. – 238 с.