Значення послуг в сучасному суспільстві. Послуга як економічна та правова категорія

Содержание:Вступ    3 1. Значення послуг в сучасному суспільстві     5 2. Поняття та ознаки послуги як правової категорії     7 3. Послуга як економічна категорія     9 4. Вживання терміну «послуга» на законодавчому рівні         11 5. Відмежування цивільно-правового поняття послуг від суміжних понять..13 Висновки           15 Список використаної літератури          17  

Вступление:Дана робота присвячена вивченню, дослідженню та аналізу значення послуг в сучасному суспільстві. Об’єктом дослідження виступає правове регулювання надання послуг в Україні. Предметом дослідження виступає розуміння послуги як правової та економічної категорії, а також відмежування послуг від інших об’єктів цивільного та господарського обороту. Актуальність даної теми полягає в тому, що все частіше в сучасному світі та в Україні загалом послуга стає об’єктом цивільно-правових та господарсько-правових відносин, відповідно виникає потреба в дослідженні норм права, що регулюють відносини з надання послуг. При дослідженні даної теми використовувалися наступні методи пізнання: загальнофілософські та спеціально-юридичні. Мета даної роботи полягає в наступному: поглибленні теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення дисципліни «Правове регулювання відносин з надання послуг»; формуванні досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними та матеріалами; напрацюванні досвіду самостійного аналізу положень міжнародних та національних положень нормативно-правових актів; виявленні прогалин, колізій та інших проблем законодавства; оволодіння навичками порівняльного аналізу законодавства різних країн, положень різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині. На сьогоднішній день, дана тема привертає увагу все більшої кількості вчених, все частіше можна ознайомитися з науковими статтями, що присвячені даній тематиці, але не зважаючи на її актуальність, все ж таки дана тема не характеризується високим ступенем вивченості. При дослідженні даної теми основними джерелами інформації виступали: міжнародно-правові акти, нормативно-правові акти України, монографії та наукові праці, що були опубліковані в періодичних фахових юридичних виданнях.  

Выводы:                В господарському та цивільному обороті послуга взагалі, як і посередницька послуга зокрема, може бути визначена як діяльність (що є господарською та/або цивільною за своєю суттю та здійснюється послугонадавачем з метою отримання винагороди), структурними складовими елементами якої є окремі юридично значимі дії суб’єкта господарювання - послугонадавача (що мають значення юридичного факту, оскільки їхнє вчинення послугонадавачем тягне за собою створення правових наслідків для послугоотримувача), яка не пов’язана зі створенням упредметненого результату як певного матеріального блага, результатом якої є певний корисний ефект як відповідне нематеріальне благо, що характеризується матеріальною непомітністю (тобто невідчутністю, оскільки споживання послуги не передбачає переходу права власності на неї), має споживчу вартість і задовольняє потреби іншого суб’єкта господарювання - послугоотримувача, є невіддільним від свого джерела (самої діяльності), характеризується невичерпністю та неможливістю зберігання, якість якого не може бути наперед гарантованою і який споживається в момент здійснення такої діяльності (тобто в процесі надання самої послуги). Характерними ознаками послуги є: 1) корисний ефект; 2) невіддільність від джерела (синхронність надання та отримання послуги); 3) непомітність, невідчутність; 4) нематеріальність; 5) якість, диференційованість якості послуги (залежить від кваліфікації, професійних якостей безпосереднього виконавця, послугонадавача); 6) ексклюзивність; 7) неможливість зберігання; 8) невичерпність. В свою чергу, договір про надання посередницьких послуг (посередницький договір) може бути визначений як такий господарсько-правовий договір, що укладається між фізичними та юридичними особами, які зареєстровані у встановленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності з господарською (комерційною) метою, задля досягнення якої одна сторона (послугонадавач) зобов’язується за винагороду, за рахунок та в інтересах іншої сторони (послугоотримувача) здійснити ряд юридично значимих дій, що створюють правові наслідки для послугоотримувача, а послугоотримувач зобов’язується своєчасно та належним чином винагородити послугонадавача. Проаналізувавши викладене вище, слід також відзначити, що чинне законодавство України не містить уніфікованого визначення послуги. Економічний та юридичний зміст категорії «послуги» дещо відрізняється. Економічне розуміння категорії «послуга» є дещо ширшим за юридичне розуміння вказаної категорії.  

Литература:1.            Конституція України від 28 червня 1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2.            Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003 р., № 11, ст. 462. 3.            Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. за № 435-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003р., ст. 461. 4.            Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. за № 755-IV //Урядовий кур’єр - 08.10.2003 р., № 188. 5.            Закон України «Про захист прав споживачів» вiд 12.05.1991 р. за № 1023-XII//Голос України - 08.06.1991 р. 6.            Закон України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» вiд 01.12.2005 р. № 3164-IV //Голос України - 11.01.2006 р. - № 4. 7.            Наказ Міністерства промислової політики України вiд 29.12.2004 № 721 «Про затвердження правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів». 8.            Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е  вид., перероб. і допов. / За заг. Ред.. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. Авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с. 9.            Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – Т.І. – 832 с. 10.          Резнікова В.В. Університетські наукові записки, 2007, № 4 (24), с. 234-240. 11.          Приходько В. Послуга як правова категорія договору розшуку //Підприємництво, господарство і право. — 2006.- № 5. 12.          Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2004. – 624 с. 13.          Господарське право: Практикум /В.С. Щербина (кер. авт. кол.), Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інш; За аг. Ред.. В.С. Щербини. – 2- е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с. 14.          Мандриковський М.М. Господарське законодавство: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 240 с. 15.          Щербина В. С. Господарське право України. Навч. Посібник - К.: Атіка, 1999 р.