Господарські правовідносини. Поняття та види

Содержание:Вступ    3 1.            Поняття та господарські правовідносини та їх види   6 2.            Суб’єкти господарських правовідносин та принципи господарських правовідносин             11 3.            Методи правового регулювання господарських відносин     17 Висновки           21 Список використаної літератури          24  

Вступление:Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, наша держава стала на новий, самостійний шлях розвитку. Одним із основних завдань був і є цілеспрямований напрямок на забезпечення стабільного розвитку і досягнення ринкової економіки в країні.  Основні засади ринкової економіки передбачають повну господарську самостійність суб’єктів господарювання, які при здійснені господарської діяльності вступають в різноманітні господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Всі ці суспільні відносини, що виникають в процесі організації та здійсненні господарської діяльності, як між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства завдяки чому вони набувають статусу господарських правовідносин. Об’єктом дослідження в даній роботі є господарські відносини та їх характерні відмінності від інших врегульованих нормами права відносин. Предметом дослідження є особливості суб’єктів господарських відносин, порядок їх утворення та припинення їх діяльності. При дослідженні даної теми використовувалися загальнофілософські та спеціально-юридичні методи пізнання. Мета даної роботи полягає в наступному: поглиблення теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення дисципліни «Господарське право України»; формування досвіду самостійної роботи з науковою та іншою юридичною літературою, статистичними даними та матеріалами правозастосовчої практики; напрацювання досвіду самостійного аналізу положень нормативно-правових актів України; виявлення прогалин, колізій та інших проблем законодавства; оволодіння навичками порівняльного аналізу законодавства різних галузей права, в даному випадку норм цивільного та господарського права України, положень різних правових інститутів, різноманітних теорій та наукових позицій в доктрині. Для досягнення мети даної роботи я маю виконати наступні завдання: з’ясувати коло нормативно-правових актів, що регулюють господарські відносини; порівняти зміст поняття господарські відносини, що містяться в доктрині господарського права та в чинному законодавстві України; проаналізувати особливості правового статусу суб’єктів господарських правовідносин; визначити методи правового регулювання господарських відносин. Актуальність даної теми полягає в тому, що правова регламентація господарської діяльності в наш час - у період переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки - повинна спрямовуватися на закріплення в законодавстві економічно обґрунтованих принципів її функціонування в умовах конкуренції, адже світовий досвід свідчить, що на саморегулюючий механізм ринку не можна повністю покластися. Він сам по собі не може забезпечити здорових суспільних відносин і не гарантує довготермінової економічної стабільності. Держава повинна всіляко підтримувати малий і середній бізнес, забезпечувати громадське взаємопорозуміння у справах справедливого розподілу прибутків, використовуючи такі правові засоби, під впливом яких посилюється мотиваційне значення тих чи інших цілей господарської діяльності. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України Господарським кодексом України, іншими законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України,  нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. З огляду на викладене, основними джерелами інформації для написання даної роботи виступали вказані вище акти.  

Выводы:У процесі господарської діяльності суб’єкти господарського права вступають між собою в певні господарські відносини. Господарські відносини складаються між державою, яка здійснює управління економікою, органами виконавчої державної влади - міністерствами, відомствами, державними комітетами та між підприємствами і підприємцями. Господарське право як наука охоплює широкий спектр явищ, пов’язаних із господарською діяльністю юридичних, фізичних осіб та їх структурних підрозділів, які здійснюють господарську і підприємницьку діяльність. Господарські правовідносини регулюються нормами різних галузей права. Так, відносини між державними органами і підприємствами регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними правовідносинами. Відносини щодо організації та застосування найманої праці, оплати праці, часу праці та відпочинку, гарантій і компенсацій регулюються трудовим правом. У процесі господарювання суб’єкти підприємництва використовують природні ресурси, а відносини щодо використання природних ресурсів регулюються відповідними галузями права - земельним, водним, лісовим, екологічним.  Суб’єкти підприємництва у своїй діяльності формують і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків, а, отже, і учасниками фінансових правовідносин. Проте ці відносини лише створюють матеріальні, фінансові, організаційні умови функціонування господарських відносин. Отже, господарські правовідносини - це сукупність відносин, які виникають у процесі господарської діяльності між державними органами і підприємцями (підприємствами) стосовно виробництва, розподілу та реалізації продукції, надання послуг і робіт з метою отримання прибутків. Норми господарського права є загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави. Різноманітний характер господарських правовідносин зумовлює існування широкого кола їх учасників – суб’єктів господарського права. Суб’єкти господарського права — це учасники господарських правовідносин, які на основі юридично відособленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством і статутом господарську чи управлінську діяльність. Основними видами суб’єктів господарювання відповідно до Господарського кодексу України є: •             підприємства всіх форм власності, державні та комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, підприємства колективної власності, приватні, та їх структурні підрозділи; •             об’єднання підприємств (асоціації, трести, синдикати, концерни, корпорації, конгломерати та інінші); •             органи державної влади і управління з управління економікою; •             фінансово-кредитні установи (Національний банк, комерційні банки, ощадний банк); •             посередницькі організації (біржі, брокерські контори, аудиторські кампанії); •             фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність без створення підприємства. У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов’язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції загального управління економікою. З цією метою у центрі й на місцях діють органи державної виконавчої влади - міністерства, державні комітети, інші центральні органи. Проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулює господарські відносини можна прийти до наступного висновку: Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість  відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами. Стосовно правового регулювання господарських відносин слід зазначити наступне: однією з умов функціонування ринкових відносин є правове забезпечення господарської діяльності, яке включає, зокрема, створення законодавчої основи, тобто системи нормативних актів (головним чином у формі законів), що визначають правовий статус суб’єктів господарювання та регламентують різні аспекти господарської діяльності. На мою думку, на сьогоднішній день, з метою поліпшення врегулювання господарських відносин необхідно усунути колізії, що існують між нормами права Цивільного кодексу України та нормами Господарського кодексу України, шляхом внесення відповідних змін до вказаних вище кодифікованих актів Українського законодавства.  

Литература:1.            Конституція України від 28.06.1996 р. за № 254к/96-ВР //Голос України -13.07.1996 р., № 128. 2.            Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. за № 436-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003 р., № 11, ст. 462. 3.            Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. за № 435-IV //Офіційний вісник України - 28.03.2003р., ст. 461. 4.            Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. за № 996-XIV //Урядовий кур’єр - 01.09.1999 р., № 162. 5.            Законом України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. за № 40-IV //Урядовий кур’єр - 07.08.2002 р., № 143. 6.            Законом України «Про народні художні промисли» від 21.06.2001 р. за № 2547-III //Урядовий кур’єр - 18.07.2001 р., № 126. 7.            Закон України «Про приватизацію державного майна» від  04.03.1992 р. за № 2163-XII //Голос України - 06.05.1992 р., № 82. 8.            Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. за № 755-IV //Урядовий кур’єр - 08.10.2003 р., № 188. 9.            Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України» вiд 27.04.2007 р. за  № 997-V //Урядовий кур’єр - 20.06.2007 р., № 108. 10.          Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. за № 697-XII// Голос України - 24.04.1991 р., № 79 (втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V). 11.          Закон  України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. за № 887-XII //Голос України - 06.05.1991 р. № 86 (втратив чинність згідно з Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV). 12.          Науково-практичний коментар Господарського кодексу України: 2-е  вид., перероб. і допов. / За заг. Ред.. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. Авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с. 13.          Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3 – є вид., перероб. і доп. /За ред. О.В. Дзери (кер. Авт. Кол.), Н.С. Кузнецової, В. В. Луця. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – Т.І. – 832 с. 14.          Вінник О.М. Господарське право: Курс лекцій. – Атіка, 2004. – 624 с. 15.          Господарське право: Практикум /В.С. Щербина (кер. авт. кол.), Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інш; За аг. Ред.. В.С. Щербини. – 2- е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с. 16.          Мандриковський М.М. Господарське законодавство: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 240 с.