Сторони в цивільному процесі

Содержание:ВСТУП 3 1. Поняття сторін в цивільному процесі їх процесуальні права та обов’язки 5 2. Процесуальне правонаступництво 13 3. Треті особи в цивільному процесі 14 ВИСНОВОК 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18

Вступление:Сучасний політичний і соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій та їх об'єднань і встановлюються гарантії реалізації й захисту їх прав, свобод і обов'язків, визначених Конституцією й іншими законами України. Конституційні норми, в яких вони закріплені, виступають основою деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій, визначення юридичних гарантій їх реалізації, встановлення процесуального порядку (процесуальних форм) захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових цивільних прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, у тому числі й засобами цивільного процесуального права. Конституція України, на реалізацію положення Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р,1 , про те, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (ст. 8), визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасницею яких є Україна (ст. 55 Конституції). Зокрема, громадяни України можуть звертатися за захистом в Європейський Суд з прав людини. Заінтересовані особами, між якими виник спір про право, що переданий на розгляд суду, називаються сторонами. Отже сторонами у цивільному процесі будуть юридичне заінтересовані особи (громадяни і організації), матеріально-правовий спір між якими є предметом розгляду і вирішення в цивільному судочинстві. Вони є головними особами, які беруть участь у цивільній справі позовного провадження, без яких неможливий сам процес.

Выводы:У розбудові України як демократичної, правової держави визначальна роль належить судовій владі, на яку Конституцією, Законом України «Про судоустрій» покладено здійснення правосуддя в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах. Сучасний політичний і соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій та їх об'єднань і встановлюються гарантії реалізації й захисту їх прав, свобод і обов'язків, визначених Конституцією й іншими законами України. Конституційні норми, в яких вони закріплені, виступають основою деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій, визначення юридичних гарантій їх реалізації, встановлення процесуального порядку (процесуальних форм) захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових цивільних прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, у тому числі й засобами цивільного процесуального права. Для того, щоб суд прийняв цивільну справу до свого провадження, розглянув її і постановив рішення, необхідно, щоб заінтересована особа реалізувала своє право і звернулася до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Такою заінтересованою особою є громадянин чи юридична особа, яка має юридичний інтерес у справі, прагне захистити своє юридичне становище, примусити іншу особу виконати певну дію на свою користь або утриматись від такої, захистити право чи законний інтерес інших осіб у передбачених законом випадках.

Литература:1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. Ст. 141. 2. 2. Кройтор В. Защита прав граждан и организаций. – Харьков: Бизнес Информ, 1995. 3. Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб // право України. 1999. № 10 4. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства. - К.: Видавничий Дім Ін Юре , 2002. — 415 с. 10. Карева Т. Ю. 5. Проблемы науки гражданского процессуального права. - Х.: Право, 2004. — 440 с. 12. 6. Тертышников В. И. Гражданский процесс: Курс лекций. — Х. : Консум, 2001. — 240с.. 7. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти. — 2. вид., перероб. та допов. — К.: Видавничий дім Ін Юре , 2001. — 694 с. 26. 8. Ярошенко І. С. 6. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни // Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 159с. 1. Порівняльне судове право: Підручник ( М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, Л. К. Радзієвський) .- К., 1993.- 328. 9. Цив. Процес: Навч. Посібник Андрушко Ю. В. Білоусов Н. Л.- За ред.. Ю. В. Білоусова. – К.: Наукова думка: Прецедент, 2004 Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. Посібник.- Київ. Центр навчальної літератури 2004.