Каталог готовых работ

Філологія / Мови / Література»Українська мова / Ділова українська мова»

Синтаксис. Багатокомпонентні речення в творах українських письменників - "ФОРТУНА-7000"

Тип работы: Курсова робота, номер работы: 1287п, на тему: Синтаксис. Багатокомпонентні речення в творах українських письменників
карточка работы
Цена: заказать

У сучасній українській літературній мові складними багатокомпонентними вважаються речення, що складаються з трьох і більше предикативних частин. Ними можуть бути складносурядні, складнопідрядні, безсполучникові та комбіновані (з різними типами зв’язку) конструкції. Складні багатокомпонентні речення мають низку специфічних ознак:

1) наявність трьох і більше предикативних частин;

2) наявність у їхньому складі мінімум двох сполучників (для сполучникових речень);

3) певна специфіка порядку розміщення частин для різних типів.

Для багаточленних безсполучникових речень характерними є структури, що об’єднують три і більше частини. В мовленні трапляються безсполучникові багаточленні складні речення з однотипними частинами (найчастіше), з різнотипними частинами (дуже рідко) та такі, що містять водночас однотипні й різнотипні частини.

Предикативні частини багатокомпонентних складносурядних речень поєднуються в одне ціле єднальними, розділовими та протиставними сполучниками.

У багаточленних складнопідрядних реченнях об’єднуються кілька підрядних частин. Серед них розрізняють такі типи:

1) конструкції з супідрядністю;

2) конструкції з послідовною підрядністю;

3) конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю.

Супідрядність – це вид підпорядкування, коли підрядні частини (дві й більше) безпосередньо залежать від тієї самої головної частини. Супідрядність буває однорідна й неоднорідна.

Однорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних частин одного типу пояснюють головну частину чи якийсь її член. Підрядні частини в однорідних супідрядних реченнях зазвичай приєднуються до головної частини за допомогою однакових сполучників.

Неоднорідною супідрядністю називається такий вид підпорядкування, коли кілька підрядних частин різних типів стосуються або одного якогось члена головної частини, даючи йому різнопланову характеристику, або різних його членів. Пояснюючи один і той самий член головної частини, неоднорідні супідрядні відповідають на різні питання.

Послідовна, або ступенева, підрядність характеризується тим, що одна підрядна частина залежить від головної частини, а кожна наступна – від попередньої, щодо неї підрядної, частини. Кожна підрядна частина стосовно наступної підрядної виступає в ролі головної, і всі вони становлять своєрідний блок підрядних частин.

Найпоширенішим різновидом складнопідрядних речень з послідовною підрядністю є такі, в яких першою є головна частина, а далі послідовно розміщуються підрядні частини. У мовлення можливий й такий варіант, коли ланцюг підрядних частин передує головній частині.

Окремий структурний тип складнопідрядних речень з кількома підрядними становлять такі, в яких підрядні частини приєднуються до головної не одним, а різними способами – супідрядності й послідовної підрядності. Конструкції з послідовною підрядністю й супідрядністю мають чимало варіантів залежно від комбінації складових частин.

Крім «чистих» складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних речень, у сучасній українській літературній мові функціонують складні багаточленні речення з різними типами зв’язку. Вони різноманітні з погляду можливих поєднань предикативних частин, серед них виокремлюють кілька типів: 1) із сурядністю й підрядністю; 2) із сурядністю й безсполучниковим зв’язком; 3) із підрядністю й безсполучниковим зв’язком; 4)із сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв’язком.

В мові широко представлені речення з сурядністю й підрядністю, з підрядністю й безсполучниковим зв’язком та із сурядністю, підрядністю й безсполучниковим зв’язком. Найменшу групу становлять сполучниково-безсполучникові речення із сурядністю й безсполучниковим зв’язком.

Теоретичні положення щодо багатокомпонентих речень у сучасній українській літературній мові було проілюстровано прикладами з творів українських письменників різних періодів розвитку української літератури (від І.Котляревського до П.Загребельного). Крім того, було проаналізовано твори, які належать як до прозових (твори О.Гончара, П.Загребельного, Ю.Яновського, М.Коцюбинського, М.Вовчок, П.Мирного тощо), так і до поетичних жанрів (твори Т.Шевченка, А.Малишка, В.Сосюри, Д.Павличка, О.Олеся, І.Франка, Л.Українки, М.Бажана, М.Рильського). Це дає підстави говорити про те, що багатокомпонентні речення поширені в творчості українських письменників всіх періодів української літератури та у творах будь-яких жанрів.

Під час проведення дослідження було виявлено, що у творах поширені різні типи речень: прості, складні та багатокомпонентні. Найбільш поширеними є складні речення (50%), на другому місці знаходяться багатокомпонентні речення (40%), найрідше зустрічаються прості речення (10%).

Загалом наведені приклади дають змогу стверджувати, що багатокомпонентні речення всіх типів (безсполучникові, складносурядні, складнопідрядні та складні багатокомпонентні речення з різними типами зв’язку) поширені в українській мові.


< вернуться
Украина, г.Киев
тел.: (8044) 361 22 42
(8044) 361 22 52
email: info@7000.kiev.ua