.png)
Главная » 88 » Методичка КНУТД, Організація виробництва і праці, курсовий проект, 4 курс
Мы сделаем такую контрольную за 500 грн
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра менеджменту
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І ПРАЦІ
Курсовий проект
Методичні вказівки до виконання курсового проекту
для студентів спеціальності 7.050201, 7.050107 денної та
заочної форм навчання
КИЇВ КНУТД 2005
Курсовий проект – одна з основних та ефективних форм самостійної роботи студентів.
Мета курсового проекту – перевірити ступінь засвоєння студентами теоретичних та практичних питань, які вивчалися в курсі “Організація виробництва і праці”.
Виконання курсового проекту дає можливість студенту навчитися самостійно працювати з різними інформаційними джерелами, реферувати матеріали періодичної літератури, глибше вивчати основні проблеми організації виробництва і праці, аналізувати трудові показники, методи організації виробництва і на основі цього робити самостійні теоретичні та практичні висновки та пропозиції.
Для глибокого та всебічного вивчення літератури та фактичного матеріалу з вибраної теми, проведення аналізу даних та творчого освітлення всіх її аспектів необхідно поряд з вивченням курсу “Організація виробництва і праці” рівномірно на протязі учбового року розподілити час самостійної роботи над окремими частинами курсового проекту.
Вибір теми курсового проекту
Перший етап виконання курсового проекту – вибір теми. Вибрана тема визначає задачі, цілі та результати дослідження. По можливості, усі вказані моменти повинні бути спрямовані на вирішення практичних та теоретичних проблем, які забезпечують удосконалення організації виробництва і праці.
В додатку наведена тематика курсових проектів. Крім того, студент може вибрати тему курсового проекту, яка не включена в наведений перелік, попередньо узгодивши її з викладачем-консультантом.
Бажано, щоб вибрана тема була близька до кола питань, якими студент займається в своїй науково-дослідній роботі, що буде сприяти підвищенню його знань.
Структура курсового проекту та основні вимоги до його розділів
Основа будь-якої роботи – план. Від його обгрунтованості залежить структура, зміст, логічний взаємозв’язок частин роботи. Якість плану суттєво впливає на оцінку роботи. План проекту та його основні положення необхідно узгодити з викладачем, який веде курс, або з призначеним керівником проекту.
На основі вивчення урядових документів, монографій, статистичних збірників, журнальних та газетних статей, спеціальної літератури, консультацій з викладачем студент складає на початку узагальнений, а далі деталізований план курсового проекту, який у ході подальшої роботи може уточнюватися.
Відповідно до теми курсового проекту складається індивідуальний план, в основі якого повинна бути типова структура, яка включає:
- зміст роботи;
- вступ;
- основні положення теорії питання, яке розглядається;
- характеристику стану проблеми в конкретних умовах;
- дослідження окремих питань проблеми з використанням економіко-статистичних методів та ЕОМ;
- рекомендації по удосконаленню організації виробництва і праці;
- обгрунтування економічної ефективності рекомендацій та її оцінка;
- висновки;
- література.
У вступі, який виконується на 3-5 сторінках, необхідно обгрунтувати актуальність теми, її теоретичне та практичне значення, вказати ціль та задачу курсового проекту, підприємство, на прикладі якого виконується, методи, які використовуються. З цією метою необхідно:
- розкрити основні задачі, які стоять перед промисловістю в документах, які визначають економічну політику. Особливе значення при цьому треба приділити перспективам розвитку економічної політики;
- на основі статистичних даних показати втрати, збитки в галузі, на підприємствах через невирішеність питань, які вивчаються;
- законодавчо-правові матеріали з питань соціально-економічного розвитку, в т.ч. з проблеми, яка вивчається;
- стисло визначити напрямки дослідження.
У теоретичному розділі слід, використовуючи літературні джерела /спеціальну економічну літературу, періодичні видання та ін./, розкрити теоретичні питання теми, яка досліджується. Одночасно студент повинен викласти власні думки з питання, яке досліджується, дати критичну оцінку стану проблеми, яка вивчається, зробити висновки. Все це підвищує самостійність наукового пошуку, допомагає глибше вивчити проблему.
Обсяг теоретичної частини не повинен перевищувати 20% обсягу всієї роботи /10-15 сторінок/.
Обсяг аналітичної частини може складати 30% від загального обсягу роботи. В розділі надається характеристика стану питань, які вивчаються в конкретних умовах роботи підприємства. Для цього використовуються матеріали місячного, річного звітів та планів про працю, а також дані про використання робочого часу /хронометражі, фотохронометражні спостереження, баланси фотографій робочого дня та ін./, дані про рівень норм виробітку, внутрішньоцехова документація, схема руху предметів праці, виробнича потужність потоку, дані табельного обліку, опитування, анкетування, інтерв’ю, соціальний експеримент.
В заключній частині розділу узагальнюються висновки щодо проведеного аналізу, визначаються можливі резерви та напрямки удосконалення організації виробництва і праці.
Для дослідження окремих питань проблеми, яка вивчається, за завданням консультанта студент виконує математичний розділ , використовуючи економіко-математичні методи та ЕОМ.
Можливо декілька варіантів виконання математичного розділу. Студент може самостійно за завданням керівника здійснити постановку задачі, скласти програму з обраної теми і виконати розрахунки на ЕОМ.
Другий варіант – студент може виконати математичний розділ, використовуючи пакет програм, які вже розроблені на кафедрі. У всіх випадках студентом робляться висновки з одержаних результатів.
Обсяг розділу не повинен перевищувати 10% обсягу всієї роботи.
В проектному розділі /20-30% обсягу роботи/ студент повинен розробити заходи по удосконаленню питань, які досліджуються. При розробці рекомендацій необхідно базуватись на виявлених у процесі аналізу резервах та висновках, наведених у попередніх розділах.
Рекомендації можуть бути розроблені студентом як самостійно, так і на основі узагальнення передового досвіду роботи, як вітчизняних, так і зарубіжних підприємств.
В заключній частині розділу по всім рекомендованим заходам повинні бути виконані розрахунки економічної ефективності. У випадку наявності кількох варіантів вирішення проблеми, яка вивчається, за допомогою відповідних розрахунків економічної ефективності обгрунтовується доцільність впровадження варіанту, який пропонується.
У висновках на 2-3 сторінках необхідно викласти в узагальненому вигляді найважливіші теоретичні положення першого розділу, результати аналізу, математичної частини та перелік розроблених заходів з обгрунтуванням економічної ефективності.
У кінці роботи слід навести список літератури, яка використовується.
Схеми, таблиці допоміжного та довідкового характеру необхідно внести в додаток до курсового проекту.
Обсяг курсового проекту не повинен перевищувати 60 сторінок.
Оформлення курсового проекту
Робота виконується на папері стандартного формату, на одній стороні листа. Всі сторінки повинні бути прономеровані. Титульний лист оформляється за типовим зразком /див. стор. 7даних методичних вказівок/.
При оформленні списка літератури джерела розташовуються у такій послідовності: закони та інші законодавчі акти, спеціальна та учбова література в алфавітному порядку прізвищ авторів.
Усі цифрові дані, цитати, які використовуються в роботі, повинні мати посилання на джерела. Посилання на джерела робляться у кінці сторінки або у тексті в квадратних дужках, де зазначається номер джерела в списку використовуємої літератури, наприклад, /3,с.15/.
У роботі, в ході дослідження, особливо при виконанні аналізу, широко використовуються графічні матеріали: таблиці, діаграми, схеми, графіки та ін. Увесь періодичний матеріал оформляється відповідно з вимогами ДОСТ.
У тексті не допускається ніяких скорочень, за винятком, загально прийнятих.
Захист курсового проекту
Курсовий проект допускається до захисту після перевірки всіх його розділів. Про це робиться відмітка на титульній сторінці роботи. Захист проходить у формі співбесіди виконавця та членів комісії, не менше 2-х викладачів, за всіма питаннями, які викладені в курсовому проекті. Якість роботи і рівень знань студента оцінюється за трьохбальною оцінкою / “3”, “4”, “5”/.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Київський національний університет технологій та дизайну
Кафедра менеджменту
К У Р С О В И Й П Р О Е К Т
З ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
І ПРАЦІ
на тему:
Студента(ки)_____________
(П.І.П)
_____курса _________групи
спеціальності 7.05.02.01 або
7.05.01.07
Керівник ________________
дата здачі на кафедру______
оцінка __________________
КИЇВ 200_ р.
Тема 1. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
Вступ.
1. Особливості організації праці в умовах ринкової економіки.
2. Аналіз стану організації праці на підприємстві.
3. Проект заходів щодо удосконалення організації праці.
4. Математичний розділ.
Висновки.
Література.
У вступі розкриваються задачі, які стоять перед легкою промисловістю (або галуззю діяльності, до якої належить об’єкт дослідження) в нових умовах господарювання та обгрунтовується актуальність теми курсового проекту, вказується база та період дослідження.
У розділі 1 на основі вивчення літературних джерел та матеріалів підприємства розкривається роль та значення наукової організації праці в умовах ринкової економіки, теоретичні основи організації праці, основні напрямки робіт з організації праці, зміст роботи по кожному напрямку, задачі які стоять перед організацією праці на сучасному етапі, шляхи впровадження раціональної організації праці на підприємствах легкої промисловості, досвід промислово розвинутих країн.
У розділі 2 дається стисла характеристика підприємства, приводяться техніко-економічні показники цеху (дільниці). Далі дається загальна характеристика організації праці цеху в діючих умовах роботи:
- склад робітників за професіями та кваліфікаціями; кількість потоків, їх характер, послідовність розміщення;
- способи транспортування напівфабрикатів, ширина проходів;
- площа цеху та її відповідальність нормам на 1 робітника;
- умови праці та інше.
Далі визначається та аналізується організація праці в цеху за слідуючими напрямками:
1. Раціональність поділу та кооперації праці.
2. Вдосконалення організації робочих місць (планування, оснащення та обслуговування робочих місць).
3. Аналіз поліпшення умов праці.
4. Стан нормування праці.
5. Використання робочого часу та інше.
На основі проведеного аналізу вказуються недоліки та дається оцінка організації праці в цеху.
В розділі 3 намічаються заходи по впровадженню раціональної організації праці. Заходи можуть бути направлені на сполучення професій, розширення зон обслуговування робочих місць, умов праці та інше.
По кожному заходу повинна бути розрахована економічна ефективність.
У розділі 4 дається математична постановка задачі з подальшим використанням на ЕОМ.
До числа рекомендованих задач відносяться:
1. розрахунок оптимальних зон обслуговування робітників;
2. аналіз використання робочого часу;
3. розрахунок економічної ефективності окремих заходів.
У висновках треба привести техніко-економічні показники цеху до і після впровадження рекомендованих заходів, проаналізувати їх та зробити висновки по всьому проведеному дослідженню.
Вихідні дані: основні показники діяльності підприємства (підрозділів), звіти з праці про виконання норм виробітку і стан нормування праці, матеріали атестації і організації робочих місць, розрахунки заробітної праці, схеми поділу праці, спостереження (хронометражі, фотографії робочого дня), дані про умови праці.
Література: 1,7,13,14,20,23,26,29,31,35-37.
Тема 2. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
Вступ .
1. Суть нормування праці та його роль у сучасних умовах господарювання.
2. Аналіз стану нормування праці на підприємстві.
3. Розробка заходів щодо удосконалення організації нормування праці.
4. Математичний розділ.
Висновки.
Література.
У вступі треба розкрити задачі легкої промисловості в галузі економічної політики; показати значення раціональної організації праці та найбільш важливого її напрямку роботи – технічного нормування праці – у вдосконаленні виробництва, в підвищенні його ефективності, зростанні продуктивності праці.
У розділі 1 слід викласти теоретичні основи нормування праці: задачі та принципи нормування праці, класифікацію витрат робочого часу виконавців та використання устаткування, види норм праці.
Далі дається характеристика методів нормування праці, а також сфера їх застосування на промислових підприємствах. Особлива увага приділяється системі мікроелементних методів нормування і використання економіко-математичних методів та ЕОМ в практиці нормування.
У розділі 2 аналізується стан організації нормування праці на підприємстві. Аналіз слід починати зі стислої характеристики підприємства і вивчення загальнофабричних матеріалів:
- охоплення працівників нормами;
- структура діючих норм: міжгалузеві;
- галузеві та місцеві;
- науково обгрунтовані та досвідно-статистичні;
- план перегляду норм, звітність про його виконання.
Далі аналізується стан нормування праці в одному з основних цехів (потоків) підприємства. Для цього дається характеристика цеху і на основі вивчення схеми поділу праці проводиться характеристика діючих норм з точки зору:
- охоплення працівників цеху (потоку) нормами;
- наявність досвідно-статистичних норм;
- прогресивності норм;
- відповідності організаційно-технічних умов виконання операцій;
- перевірка якості норм по кожній операції;
- виявлення прихованих втрат робочого часу за допомогою фотографії методом моментних спостережень та ін.
В заключення аналізу слід чітко викласти основні недоліки в організації нормування праці й внести пропозиції щодо їх усунення.
У розділі 3 розробляються заходи по подальшому вдосконаленню нормування праці. По всім запропонованим заходам повинна бути визначена економічна ефективність.
У розділі 4 студент за завданням консультанта виконує математичну постановку задачі, яку розв’язує на ЕОМ.
До числа рекомендованих задач відносяться:
- Встановлення норм аналітично-розрахунком методом;
- Встановлення норм часу за допомогою мікроелементної системи нормування;
- Розрахунок оптимальної зони обслуговування робітників;
- Розрахунок економічної ефективності від запропонованих заходів.
В заключення необхідно зробити висновки по проведеним теоретичним та аналітичним дослідженням.
Вихідні дані: основні показники діяльності підприємства (підрозділів), звіти з праці, про виконання норм виробітку і стан нормування праці; схема поділу праці; спостереження (хронометражі, фотохронометражі, фотографії робочого дня), розрахунки заробітної плати; план і звітність про перегляд норм.
Література: 1,9,14,20,28,26,29,31,35-37.
Тема 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ
Вступ.
1. Суть та значення матеріального стимулювання праці в нових умовах господарювання.
2. Організація оплати праці на підприємстві.
3. Математичний розділ.
4. Рекомендації по удосконаленню матеріального заохочення працівників до праці.
Висновки.
Література.
У вступі студент характеризує сучасний стан економічного розвитку народного господарства в цілому, а також легкої промисловості (або галузі діяльності, до якої належить об’єкт дослідження), зосереджуючи увагу на сучасному рівні заробітної плати, її зв’язку з кінцевими результатами виробництва.
Перший розділ передбачає розкриття закону відтворення робочої сили, суть і поняття заробітної плати, реформування організації оплати праці, вимог, яким повинен відповідати цей механізм в ринкових умовах господарювання. Навести приклади організації заробітної плати, використовуючи вітчизняний та закордонний досвід.
У розділі 2 дати стислу характеристику роботи підприємства за основними показниками, в т.ч. проаналізувати показники праці та її оплати. Навести динаміку змін заробітної плати, продуктивності праці та випуску продукції за останній період.
Провести аналіз форм та систем оплати праці. Для цього треба визначити питому вагу кожної форми та системи оплати праці на підприємстві, проаналізувати структуру фондів споживання та оплати рпаці у динаміці (за квартали, роки). Проаналізувати преміювальні положення, визначити економічну ефективність систем преміювання.
Виконати аналіз структури заробітної плати працівників одного з потоків (підрозділів), встановити, в якій мірі застосовані системи стимулюють підвищення продуктивності праці, покращення якості продукції і праці, зниження витрат матеріалів тощо.
Використовуючи результати аналізу, необхідно зробити висновки обгрунтованості діючих форм і систем оплати праці, матеріальній зацікавленості працівників в поліпшенні кінцевих результатів діяльності підприємства.
У розділі 3 виконується математична постановка задачі з питань оплати праці, яка вирішується з використанням ЕОМ.
До числа рекомендованих задач відносяться:
- Встановлення взаємозв’язку між розміром премії і такими показниками, як виконання норм виробітку, здача виробів з першого пред’явлення та іншими, використовуючи метод парної множинної кореляції.
- Розрахунок заробітної плати працівників підрозділів (потоку, відділу).
- Вибір і обгрунтування факторів організації заробітної плати в умовах різних форм власності, використовуючи метод априорного ранжування факторів.
У розділі 4 на основі встановлення недоліків та перспективних напрямків вдосконалення організації оплати праці пропонуються заходи, що можуть ефективно змінити на підприємстві систему матеріального заохочення до праці, порівнюються варіанти використання прогресивних систем оплати праці та рекомендується найбільш ефективний.
Висновки узагальнюють проведені теоретичні та практичні дослідження.
Вихідні дані: основні ТЕП підприємства, звіт з праці, дані оперативного обліку по заробітній платі окремих категорій працюючих по дільниці, цеху, підприємству, матеріали колективного договору, схема розподілу праці потоку.
Література: 1,5,8,13,14,16,20,26,29,31,35,36,37
Тема 4. ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ПРАЦІ
Вступ.
1. Суть та значення умов праці.
2. Аналіз умов праці по факторам.
3. Заходи по поліпшенню умов праці.
4. Математичний розділ.
Висновки.
Література.
У вступі студент приводить характерні особливості сучасного рівня економічного розвитку держави, стан легкої промисловості (або галузі діяльності, до якої належить об’єкт дослідження), зв’язок між економічними проблемами та умовами праці працівників.
У першому розділі студент викладає: теоретичні визначення умов праці; фактори (елементи) умов праці; методи об’єктивної оцінки умов праці; вплив умов праці на працездатність людини і на економіку підприємств (продуктивність праці, випуск продукції);основні напрямки робіт по створенню здорових та безпечних умов праці на підприємствах.
У другому розділі слід показати практику роботи підприємства по створенню умов праці та дати їх оцінку. При цьому проводиться аналіз діяльності підприємства, його основних показників, характеристика служб, які здійснюють аналіз факторів, впливаючих на формування умов праці, організацію їх роботи, відзначаються досягнення та недоліки в цій роботі на підприємстві.
Далі детально вивчаються та аналізуються умови праці на підприємстві (на робочих місцях цеху (дільниці) по факторам: санітарно-гігієнічним, фізіологічним та психологічним, естетичним та соціально-психологічним).
Аналізується встановлений режим праці та відпочинку на протязі робочої зміни та робочого тижня в цехах підприємства і на окремих місцях.
Показники впливу умов праці на організм людини (частота та тривалість захворювань, травматизм) вивчаються на основі даних обліку, який діє на підприємстві.
Слід відмітити недоліки й внести пропозиції щодо поліпшення умов праці.
У розділі 3 слід розробити заходи по поліпшенню умов праці. По всім запропонованим заходам визначається економічна ефективність.
У розділі 4 по окремим заходам розрахунок економічної ефективності може бути виконаний на ЕОМ. Крім того, за завданням керівника проекту може бути проведений кореляційно-регресивний аналіз впливу умов праці на продуктивність та якість праці. Для цього слід розрахувати індекси співвідношення фактичних і нормативних значень по окремим факторам, які визначають умови праці.
Висновки узагальнюють проведені теоретичні та аналітичні дослідження.
Вихідні дані: основні ТЕП підприємства, дані підприємства з умов праці, безпосередні виміри, соціологічні дослідження, режим праці і відпочинку.
Література: 1,14,20,23,26,29,31,35-37.
Тема 5. ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
Вступ.
1. Суть та значення організації праці, методика оцінки її рівня.
2. Оцінка рівня організації праці у цеху / дільниці/.
3. Заходи по підвищенню рівня організації праці.
4. Математичний розділ.
Висновки.
Література.
Вступ повинен характеризувати сучасний стан економіки, тенденції та напрямки її розвитку, причини, що приводять до негативних економічних явищ на підприємствах легкої промисловості (або галузі діяльності, до якої належить об’єкт дослідження), зв’язок між економічними проблемами та організацією праці на підприємствах.
У розділі 1 дається розгорнута характеристика поняття організації праці, її значення та необхідність дослідження в сучасних умовах. Розкриваються основні напрямки робіт з організації праці, принципи її організації.
Обгрунтовується необхідність кількісного підходу до оцінки існуючої організації праці. Дається характеристика діючих методичних розробок для оцінки рівня організації праці і вибирається система показників, за допомогою якої буде оцінюватись рівень організації праці на підприємстві. Для цього приводяться формули для розрахунку окремих показників та загального показника рівня організації праці.
У розділі 2 дається стисла характеристика підприємства, цеху /дільниці/. Далі проводиться оцінка рівня організації цеху за методикою, викладеною в розділі I, будується графік рівня організації праці, вказуються недоліки і надається оцінка організації праці в цеху.
В розділі 3 розроблюються заходи щодо підвищення рівня організації праці, по кожному заходу розраховується економічна ефективність, крім того, визначаються коефіціенти організаційного рівня праці, будується новий графік, який наглядно характеризує проектований рівень організації праці.
В розділі 4 можуть виконуватись розрахунки рівня організації праці за допомогою ЕОМ, встановлюється вплив підвищення рівня організації на підвищення продуктивності праці за допомогою множинної кореляції, ЕОМ та інші задачі.
Висновки узагальнюють результати проведених досліджень та рекомендованих заходів по підвищенню рівня організації праці.
Для проведення дослідження використовуються вихідні дані: основні ТЕП підприємства, дані спостереження / хронометражі, фотографії робочого дня та інш./, матеріали атестації робочих місць, дані про рівень виконання норм виробітку, опитування, звіт з праці.
Література: 1,14,20,23,26,29,31,35-37.
Тема 6. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКУ
Вступ
1. Поняття виробничої структури підприємства легкої промисловості та фактори, які її визначають.
2. Аналіз діючої виробничої структури підприємства.
3. Математичний розділ.
4. Заходи з удосконалення виробничої структури підприємства.
Висновки
Література
У вступі необхідно обгрунтувати актуальність теми в умовах переходу до ринку, охарактеризувати роль та значення виробничої структури підприємства (ВСП) як засобу його ефективного функціонування у відповідності до динаміки розвитку економіки держави та кожного її суб'єкту. Також дається аналіз стану галузі, до якої відноситься підприємство легкої промисловості, що розглядається в курсовому проекті.
В розділі 1 необхідно розкрити поняття підприємства як виробничої системи, охарактеризувати його зовнішнє та внутрішнє середовище; дати поняття ВСП та факторів, які її визначають (масштаби виробництва, рівень спеціалізації та кооперування, асортимент продукції, технічне оснащення виробництва тощо). Доцільно навести приклади розвитку та вдосконалення ВСП зарубіжними фірмами, що мають певний досвід ефективного функціонування в ринкових умовах. Розглянути поняття організаційної структури управління підприємством (ОСУ).
Особлива увага має бути приділена необхідності комплексного підходу при аналізі та вдосконаленні ВСП на різних рівнях управління ( підприємство – виробництво – цехи – дільниці – потоки – робочі місця). Розглядається також процес вибору раціональної виробничої структури підприємства.
В розділі 2 необхідно детально проаналізувати виробничу структуру, що діє на підприємстві, навести схеми ВСП та ОСУ, техніко-економічні показники діяльності підприємства (цеху) за 1-3 останні роки; асортимент продукції. Для характеристики ВСП можна навести співвідношення структурних підрозділів за обсягом виробництва, чисельністю, вартістю фондів, виробничій площі як в табличній формі, так і у вигляді діаграм. За умови роботи за контрактами доцільно оцінити їх вплив на ВСП. В розділі слід дати критичну оцінку діючої ВСП та навести можливі напрямки вдосконалення, виходячи з інноваційних областей та стратегічних цілей підприємства.
Виробничі структури взуттєвої та швейної фабрики див.1,c.14, 14,c.62.
В розділі 3 залежно від обраних напрямків вдосконалення по узгодженню з керівником проекту (структура підприємства, виробницт¬ва, цеху та ін.) може бути виконано оптимізацію схеми виробництва в потоці, а в разі внесення змін у ВСП в зв'язку зі зміною асор¬тименту – оптимізацію виробничої програми. В разі удосконалення структури на етапі підготовки виробництва – оптимізація сітьової моделі.
В розділі 4 відповідно до обраного шляху удосконалення ВСП доцільно навести нову структуру та її характеристику за схемою аналогічною, використаній в аналізі, показати очікувані наслідки структурної перебудови виробництва на підприємстві.
Висновки завершують курсовий проект та несуть узагальнення виконаної роботи, відбиваючи і результати аналізу ВСП та очікувані наслідки її удосконалення за пропозиціями студента. Дається також порівняльна характеристика існуючої та удосконаленої виробничої структури підприємства, що розглядається.
Вихідними даними до проекту виступають документи підприємства, в яких представлено:
- асортимент продукції;
- рівень концентрації виробництва (характеристика потужності виробництв, цехів, потоків, та їх відповідність раціональним параметрам);
- діюча виробнича структура підприємства та його підрозділів;
- діюча організаційна структура управління підприємством;
- співвідношення виробництв та структурних підрозділів за площею, чисельністю працюючих, вартістю основних фондів та ін.
- характеристика транспортних потоків підприємства.
Література: 1,14,17,18,21,30,32,33.
Тема 7. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКСНОЇ ПІДГОТОВКИ ВИРОБНИЦТВА (КПВ) І НАПРЯМКИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ
Вступ .
1. Завдання, суть та значення комплексної підготовки виробництва та шляхи її вдосконалення в галузі.
2. Характеристика діючої організації КПВ на підприємстві.
3. Математичний розділ:
а) визначення показників економічності моделей та вибір моделей для запуску у виробництво;
б) визначення послідовності запуску моделей у виробництво;
в) побудова сітьової моделі КПВ та її оптимізація.
4. Удосконалення організації КПВ на підприємстві.
Висновки.
Література.
У вступі має бути обгрунтована тема курсового проекту, тобто значення КПВ у вирішенні завдань насичення ринку конкурентоспроможними товарами широкого вжитку, підвищення гнучкості виробництва на базі досягнень науково – технічного прогресу. Важливо підкреслити необхідність тісного зв’язку проектувальників продукції із службами маркетингу та їх роль у підвищенні прибутковості діяльності підприємств галузі.
В розділі 1 необхідно навести поняття КПВ, охарактеризувати види підготовки виробництва,її функції , зв’язок служб підготовки з іншими підрозділами підприємств. Слід підкреслити доцільність скорочення циклу КПВ в умовах ринкової економіки. З цією метою на базі досвіду передових зарубіжних та вітчизняних підприємств галузі висвітлити основні напрямки організаційно – технічного вдосконалення КПВ, в тому числі впровадження САПР, оперативного управління підготовкою на базі сітьових методів, функціонально-вартісного аналізу як стосовно процесів КПВ, так і продукції, що проектується.
В розділі 2 слід охарактеризувати роль і місце експериментального цеху /художньої майстерні / в процесі КПВ та виробничій структурі підприємства. Необхідно проаналізувати організаційно-технічний рівень КПВ та її якість на підприємстві. Для цього має бути вивчена діюча організаційно-технічна схема процесу підготовки виробництва, асортимент продукції, рівень його оновлення; трудоємкість ведучих операцій підготовки; проаналізован діючий штатний розклад експериментального цеху, його обладнання по операціях; тиражі по моделях, їх якість та економічність, відповідність попиту тощо.
Доцільним є визначення витрат на КПВ по видах продукції, що може бути подано у вигляді таблиці.
В разі роботи підприємства за контрактами з іноземними партнерами, необхідно проаналізувати їх вплив на стан підготовки виробництва, трансформацію її функцій та ін.
Розділ має закінчуватись узагальнюючим висновком про стан КПВ на підприємстві.
В розділі 3 /математичному / відповідно до бази написання курсового проекту необхідно опрацювати один з поданих в змісті проекту варіантів, використовуючи стандартне програмне забезпечення.
В разі потреби зміст розділу 3 може бути змінено по узгодженню з керівником курсового проекту.
В розділі 4 мають бути представлені конкретні рекомендації по удосконаленню організації підготовки на підприємстві. Для цього доцільно порівняти діючий штатний розклад з тим, що буде визначений за нормативами, а також із штатним складом з урахуванням пропозицій курсового проекту.
При визначенні проектної чисельності працівників експериментального цеху / лабораторії, майстерні / слід використовувати наведені нижче формули:
I.Чисельність модельєрів:
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
h пл. - коефіцієнт додаткового часу (1,05.)
Для вимірювання площі лекал деталей підкладки та прикладу чисельність виконавців приймають на рівні 40% від чисельності по основному матеріалу верху. Загальна чисельність на цій операції становить 1,40 від чисельності виконавців по основному матеріалу верху.
В разі використання трафаретів на підприємстві слід визначити чисельність виконавців і на цій операції. При цьому слід врахувати витрати часу на виготовлення трафарету, їх кількість на одну модель та кількість моделей, а також коефіцієнт додаткового часу, який дорівнює 1,05.
Якщо в структурі експериментального цеху є агрегат по виготовленню дослідних партій, доцільно визначити його чисельність, виходячи з трудомісткості пошиття та розмірів дослідних партій по моделях.
Чисельність нормувальників сировини, лаборантів з лабораторії дослідження сировини та інших можна приймати за штатним розкладом підприємства або рекомендаціями проектних та науково –дослідницьких організацій галузі.
Для операцій, по яких студент вносить конкретні пропозиції, необхідно виконати розрахунки чисельності з їх урахуванням.
Співставити результати розрахунків доцільно в табл.2.
Таблиця 2.
|
№ |
Категорії праців-ників цеху. |
Чисельність працівників, чол. |
||||
|
|
|
за штатним розкладом |
діючі умови за проектом |
|||
|
розрах. |
прийн. |
розрах. |
прийн. |
|||
|
1. |
2. |
3. |
4. |
5. |
6. |
7. |
|
Всього. |
||||||
.png)
Розрахункові параметри площі співставляють з наявною площею. Доцільно оцінити ефективність пропозицій для підприємства.
Завершують курсовий проект висновками, які відображають результати аналізу, математичного розділу та результати проектних розрахунків, що характеризують вплив рекомендацій студента на діяльність експериментального цеху.
Для проведення аналізу КПВ на підприємстві студенти для виконання проекту повинні взяти на підприємстві таку основну інформацію:
1. Асортимент виробів, включаючи кількість моделей та випуск в натуральному та вартісному виразі по видах продукції;
2. Штатний розклад цеху з посадовими окладами;
3. Витрати часу або нормовані завдання по ведучих операціях цеху;
4. Сводка діючого устаткування по всіх дільницях цеху.
Література 1,10,12,16,17,19.
Тема 8. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВЧО-РОЗКРІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА (ПРВ) НА ПІДПРИЄМСТВІ
Курсовий проект виконується за домовленістю з консультантом стосовно підготовчого або розкрійного цеху і включає такі розділи:
Вступ.
1. Раціональна організація ПРВ та її вплив на ефективність виробництва.
2. Характеристика організаційно – технологічної схеми .
3. Математичний розділ.
4. Економічна ефективність організаційно – технічного вдосконалення ПРВ.
Висновки.
Література.
У вступі студент повинен обгрунтувати тему курсового проекту, виходячи з умов ринкової економіки, яка висуває вимоги не тільки до якості виконуваних в ПРВ операцій, але й вимагає виконувати їх якісно з обсягом та строками виконання замовлень, потребує скорочення виробничого циклу, включаючи підготовку і розкрій матеріалів.
В розділі 1 необхідно викласти теоретичні основи раціональної організації виробництва взагалі та охарактеризувати можливості їх впровадження в ПРВ. Слід надати характеристику можливого впливу процесів ПРВ на кінцеві результати виробництва. Доцільно навести приклади сучасних ефективних систем організації підготовчого /розкрійного/ виробництва.
В розділі 2 студенти повинні детально охарактеризувати діючі на підприємстві організаційно – технологічні схеми (ОТС) виробництва у підготовчому або розкрійному цехах /відповідно до завдання консультанта/.Тут необхідно навести асортимент виробів та матеріалів, обсяги виробництва по операціях, рівень механізації, послідовність операцій ,обладнання та трудоємкість по основних видах матеріалів, штатний розклад тощо. Доцільно навести організаційно – технологічну схему в табличній формі (табл. 1).
Таблиця 1.
Організаційно – технологічна схема виробничого процесу
|
№ |
Зміст операції. |
Трудоємкість по матеріалах. |
Вид операції P, M,N. |
Чисельність робітників. |
Обладнання на операції. |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Необхідно також охарактеризувати організацію праці робітників цеху з точки зору раціонального поділу та кооперації праці, організації робочих місць, транспортування предметів праці, нормування та умов праці. По розкрійному цеху слід навести способи та методи настилання матеріалів, отримання розкладок лекал та інш., прийняті на підприємстві.
Розділ завершується оцінкою діючої ОТС цеху та викладанням можливих напрямків її вдосконалення на підприємстві.
В розділі 3 пропонується використання однієї з економіко – математичних моделей по використанню сировини при формуванні настилів в ПРВ відповідно до заказів споживачів.
В розділі 4 студенти виконують розрахунки, що дозволяють оцінити економічні наслідки вдосконалення організаційно – технологічної схеми ПРВ /по цеху, який обрано в курсовому проекті/. Доцільно навести нову ОТС або її фрагмент, що висвітлює пропозиції студента, та визначити рівень зведених витрат за діючим та запропонованим варіантом. Оскільки в умовах ринкової економіки попит є регулятором виробництва та посилює значення оперативного регулювання виробничих процесів, то доцільно при роботі з розкрійними цехами опрацювати оргплан по цеху.
Висновки завершують курсовий проект та базуються на виконаних в ньому дослідженнях.
Вихідними даними до проекту є:
- по підготовчому цеху:
асортимент матеріалів; їх кількість, обладнання та трудоємкість по операціях і матеріалах; виробничі площі; штатний розклад; наявність дефектів в матеріалах.
- по розкрійному цеху :
асортимент виробів та матеріалів; обладнання цеху та трудоємкість по операціях та видах матеріалів; норми витрат тканин по основних видах продукції; характеристика висоти настилів; розкладки лекал за сполученням розмірів та зростів / по певному виду продукції/.
Література 1, 14, 20.
Тема 9. РОЗРОБКА НАПРЯМКІВ І ЗАХОДІВ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ
Вступ
1. Раціональне використання матеріальних ресурсів як фактор підвищення ефективності виробництва.
2. Аналіз використання основних матеріалів на підприємстві.
3. Математичний розділ – оптимізація використання матеріалів.
4. Рекомендації по раціональному використанню сировини на підприємстві.
Висновки.
Література
У вступі студенти повинні обгрунтувати актуальність теми, висвітлити значення раціонального використання сировини та матеріалів як одного з чинників підвищення ефективності виробництва.
В розділі 1 необхідно:
- обгрунтувати значення зниження матеріаломісткості продукції;
- висвітлити поняття резервів використання матеріалів;
- привести класифікацію факторів, які впливають на рівень використання матеріалів;
- викласти методику аналізу резервів використання основних матеріалів.
В розділі 2 студенти повинні виконати аналіз використання матеріалів за даними підприємства, навести характеристики міжлекальних втрат, нераціональних залишків, відходів по довжині, ширині та ін.
Більш детально необхідно дослідити такі фактори, як економічність моделей та конструкцій, якість матеріалів.
Для цього доцільно визначити ряд показників використання матеріалів:
1. Коефіцієнт використання матеріалів:
.png)
Показники використання матеріалів Таблиця 1
|
Найме-нуван-ня виробу |
Пло-ща лекал,
м2 |
Техні-чна норма
м2 |
Зая-вочна норма
м2 |
Вар-тість мате-ріалів, грн |
Оптова ціна виробу, грн |
Показники викорис-тання матеріалів |
|||
|
Кв.м. |
Кек |
Квтр |
Км |
||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Для виявлення впливу якості матеріалів слід визначити:
- рівень відходів у зв’язку з вирізанням кусків із полотен з дефектами;
- рівень витрат матеріалів за рахунок збільшення міжлекальних втрат при індивідуальному розкроюванні полотен з дефектами.
Кожний з напрямків аналізують за діючим станом та можливостями зменшення витрат за якістю матеріалів. При використанні тканин раціональної ширини аналізують експериментальні розкладки та визначають по кожній моделі середній % міжлекальних втрат для тканин різної ширини. Потім визначають загальні втрати від використання нераціональної ширини, використовуючи фактичні витрати кожної ширини та % додаткових міжлекальних втрат на тканині цієї ширини (порівняно з мінімальним розміром випадів на тканині раціональної ширини).
Доцільно дослідити в роботі і методи комбінування лекал. З цією метою аналізують різні методи комбінування лекал і збільшення комплектів лекал у розкладці, що дає підставу визначити напрямки розширення застосування найбільш ефективних розкладок та, як результат, економію матеріалів.
Один з ефективних шляхів раціонального використання матеріалів є впровадження прогресивних нормативів, у тому числі відходів при настиланні. Для цього слід проаналізувати карти розкрою для однотипних тканин, сформувати вибірку за відсотком відходів по довжині настилу; обсяг вибірки – 20-30 елементів. За цими даними візначають середньопрогресивну величину нормативу відходів при настиланні. Співставляючи прогресивні нормативи з фактичними витратами, визначають резерви у використанні матеріалів. Короткі висновки по розділу включають конкретні пропозиції щодо раціонального використання матеріалів на підприємстві.
В розділі 3 по узгодженню з керівником проекту студент реалізує одну з економіко-математичних моделей раціонального використання сировини та матеріалів:
- використання тканин раціональної ширини;
- раціональне використання сировини в межах виробничої програми;
- інші.
В розділі 4 на базі проведеного аналізу студент має визначити характеристики резервів по використанню матеріалів за факторами, при цьому використовуються наступні формули:
а) резерви, обумовлені використанням тканин раціональної ширини:
Rр.ш. = S(Вс.ф. – Вс.р.) * А / 100 (1.5),
де: Вс.ф. – середня фактична величина міжлекальних втрат по моделях, %;
Вс.р. – середня величина міжлекальних втрат при розкроюванні тканини раціональної ширини, %;
А – питома вага тканини, яку розкроюють для виробів кожної моделі, %.
б) резерви, які визначаються якістю тканини:
Rяк.тк. = DМ * Ар /100 + Вч * Вч /100 (1.6),
де: DМ – збільшення маломірних залишків при розкроюванні тканини з дефектами, %;
Ар – кількість тканини з розрізами, %;
Вч – збільшення розміру міжлекальних втрат при використанні “червоних полотен” та одиночних розкладок, %;
Вч – питома вага виробів, які викроюють з “Червоних полотен” та одиночками,%.
в) резерви, пов’язані з використанням економічних конструкцій:
Rк = S(DН * Впр / Аф) (1.7),
де: DН – відхилення прогресивних норм від середньозважених, м2;
Впр – випуск за кожним прейскурантним номером за певний період, од.;
Аф – фактичні витрати тканини, м2.
г) резерви, пов’язані з використанням раціональних розкладок:
Rр.р. = (b1 – b2) * DВ (1.8),
де: b1, b2 – міжлекальні випади при різних способах виготовлення розкладок, %;
DВ – можливе збільшення питомої ваги виробів, які розкроюють за раціональною розкладкою, %.
д) резерви, пов’язані із змінами витрат при настиланні:
Rн = Вс.ф. – В пр (1.9),
де: Вс.ф., Впр. – відповідно середній фактичний та прогресивний рівень втрат тканин при настиланні, %.
За результатами виконаних розрахунків слід скласти підсумкову таблицю резервів використання матеріалів на підприємстві.
Таблиця 2
Резерви використання матеріалів.
|
Фактори, які впливають на використання матеріалів |
Характеристика резервів, % |
|
1 |
2 |
|
1. Використання тканин раціональної ширини |
|
|
2. Підвищення економічності моделей |
|
|
3. Підвищення якості матеріалів |
|
|
4. Зменшення втрат по довжині настилу |
|
|
5. Вдосконалення методів комбінування розкладок |
|
Завершити розділ доцільно визначенням впливу поліпшення використання матеріалів на основні показники діяльності підприємства – собівартість, прибуток, рентабельність.
Висновки по проекту повинні відобразити результати аналітичної та проектної частини роботи.
Для того, щоб виконати курсовий проект студент повинен мати наступну інформацію з підприємства:
- асортимент продукції та основних матеріалів;
- технічні та заявочні норми витрат по асортименту;
- площу лекал по моделях в межах певного виду продукції;
- втрати по довжині та ширині по видах матеріалів;
- характеристику розкладок (метод здійснення комбінації та параметри відходів – міжлекальні, по довжині, по ширині);
- собівартість продукції по моделях з виділенням вартості основних матеріалів.
Література: 1,14,34
Тема 10. ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОТОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Вступ
1. Роль організації виробничих процесів в підвищенні ефективності виробництва.
2. Характеристика форм організації потоків на підприємстві.
3. Організаційний розрахунок потоку та визначення його ефективності.
4. Проектування потоку із застосуванням ЕОМ.
Висновки
Література
У вступі необхідно показати місце потокового виробництва у загальному виробничому процесі, напрямки його вдосконалення у промисловості.
Розділ 1 має містити: поняття про організацію виробництва, як одного з ведучих факторів, що впливають на ефективність виробництва; принципи раціональної організації та позитивний вплив їх реалізації на техніко- економічні показники; характеристику методів організації, в т.ч.потокового методу, та їх порівняльну ефективність; класифікацію форм організації потокового виробництва.
В розділі 2 надається: характеристика всіх потоків, що діють на підприємстві, за матеріалами якого виконується курсовий проект. При цьому звертається увага на такі організаційні ознаки, як: напрямок та рівень спеціалізації, потужність за кількістю робітників у зміну та випуском продукції, секційність, форми організації виробництва в потоках /чи в окремих секціях/, транспортні засоби, розміри транспортних партій, ступінь ритмічності. У стислому виді цей матеріал подається у відповідній таблиці, яка потім супроводжується детальною характеристикою організаційних форм, що використовуються, й полягає в опису характерних рис, переваг та недоліків певної форми організації у порінянні з іншими.
Слід зробити зіставлення засобів організації потоків з тими, що містяться в галузевих рекомендаціях, спеціальній та науковій літературі.
На завершення розділу 2 обирається один з потоків, що буде розглядатися детальніше у 3-му розділі.
В 3 розділі виконується організаційний розрахунок потоку відповідно до прийнятої форми організації. Якщо поток секційний з комбінованою формою організації, розрахунок проводиться по кожній з секцій. Методика організаційного розрахунку для основних форм організації потоків наведена в підручниках (1,2). Розрахунок завершується визначенням обсягу незавершеного виробництва та тривалості виробничого циклу.
Мірою ефективності потоку є його техніко-економічні показники, що характеризують використання окремих елементів виробництва:
1. живої праці /продуктивність праці, коефіцієнти використання робочого часу, використання робітників за кваліфікацією,синхронізації/;
2. основних засобів /коефіцієнт використання обладнання, з’ьом продукції з 1 м2 виробничої пощі, фондовіддача/;
3. оборотних засобів /питоме незавершене виробництво; випуск продукції на грошову одиницю, вкладену в оборотні кошти/
Основна інформація для розрахунку наведених показників міститься у схемі розподілу праці. З методикою розрахунку цих показників можна ознайомитися в підручниках (1,2). Розрахунки супроводжуються аналізом факторів, що зумовили той чи інший рівень техніко-економічних показників, а наприкінці розділу формулюються пропозиції організаційного характеру, що можуть позитивно на них вплинути.
Розділ 4 має містити в собі викладення суті задачі проектування потоку на ЕОМ та оптимізації схеми виробництва /розподіл праці/ та організаційних проблем, які можуть розв’язуватись з ії допомогою; економіко-метематичних методів для ії вирішення, опис властивостей пограми, вимоги до вихідних даних та самі вихідні дані, підготовлені до введення у ЕОМ, результати розрахунку та їх аналіз.
Якщо при проектуванні були закладені сформульовані у розділі 3 пропозиції /наприклад: зміна форми організації чи потужності потоку, інший варіант поєднання вузлів у синхронному потоці тощо/, то слід оцінити результат за допомогою тих самих показників, що були розраховані для діючого потоку й виконати порівняльний аналіз.
Висновки констатують основні результати, отримані в роботі.
Вихідні дані: характеристика швейних потоків, що діють на підприємстві за спеціалізацією, потужністю, формою організації, трудомісткістю виробів, транспортними засобами; схема поділу праці в потоці, що обраний за об’єкт аналізу; зведення обладнання (класи, кількість, вартість); планова калькуляція собівартості виробу; незавершене виробництво по стадіях його формування в потоці.
Література: (1,2,10,14,20).
Тема 11. ВИБІР ТА ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧИХ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ ПОТОКІВ
Вступ.
1. Форми організації виробничих потоків і їх порівняльна характеристика.
2. Характеристика і аналіз діючих у цеху форм організації виробничих потоків.
3. Обгрунтування можливих напрямків вдосконалення діючих форм.
4. Математичний розділ.
Висновки.
Література.
У вступі викладаються підсумки діяльності тієї галузі промисловості України, на базі якої виконується курсовий проект. Розглядаються існуючі проблеми, завдання, які стоять перед галуззю та можливі шляхи їх вирішення, в тому числі за рахунок покращення організації виробничих потоків.
Розділ 1 включає розробку слідуючих питань: визначення поняття “поток”; раціональні принципи організації потоку; фактори, які впливають на форми організації потоків; форми організації виробничих потоків, які застосовуються в галузі, їх техніко-економічні показники.
В розділі 2 дається стисла характеристика об”єкту дослідження (асортимент, програма, чисельність робітників, середня заробітна плата, продуктивність праці та інше), схема руху предметів праці, її аналіз, аналіз застосованої техніки, технології, аналіз рівня виконання норм виробітку, використання виробничої потужності і можливостей суміщення операцій.
Детально розглядаються потоки, діючі у цеху:
- як виконуються принципи раціональної організації виробництва з визначенням відповідних коефіцієнтів, аналіз одержаних даних;
- застосовані транспортні засоби, їх характеристика, параметри, переваги і недоліки;
- спосіб запуску виробів у поток, його характеристика, переваги, недоліки;
- розмір транспортної партії;
- застосовані перекидні засоби, засоби гігротермічної обробки, їх параметри.
На основі аналізу виявляються недоліки в організації виробничих потоків.
В розділі 3 пропонуються можливі напрямки удосконалення діючих форм організації виробничих потоків, які можуть включати:
- обгрунтування схеми руху предметів праці;
- вибір і обгрунтування транспортних засобів з подальшим розрахунком їх параметрів;
- обгрунтування способу запуску предметів праці;
- обгрунтування розміру транспортної партії;
- обгрунтування ритму роботи.
В кінці цього розділу необхідно дати порівняльну характеристику виробничих потоків (діючого і запропонованого) за показниками використання основних засобів, оборотних коштів, робочого часу, обгрунтувати вибір показника – критерія ефективності форми організації виробничих потоків, обчислити його значення і зробити висновки щодо ефективності тієї (діючої) або іншої (запропонованої) форми організації виробничих потоків.
У розділі 4 студент за завданням консультанта виконує математичну постановку задачі, яку розв?язується на ЕОМ.
До числа рекомендованих задач відносяться:
- проектування потоку із застосуванням ЕОМ;
- розрахунок економічної ефективностей окремих заходів, та інші.
При проектуванні потоку на ЕОМ слід викласти суть задачі оптимізації схеми виробництва (розподілу праці) та організаційних питань, які можуть розв”язуватись з її допомогою; економіко-математичних методів для її вирішення, опис властивостей програми, вимоги до вихідних даних та самі вихідні дані підготовлені до введення у ЕОМ, результати, розрахунку та їх аналіз.
У висновках стисло викладається суть виконаної роботи і досягнуті результати.
Перелік основних матеріалів, необхідних для виконання курсової роботи:
1. Асортимент виробів, які виготовляються в цеху із зазначенням змінної програми, чисельності робітників по кожному виду.
2. Основні техніко-економічні показники цеху.
3. Схема руху предметів праці.
4. Типи транспортних засобів, гігротермічних установок, перекидних засобів, їх параметри.
5. Розмір транспортної партії.
6. Спосіб запуску предметів праці.
7. Рівень техніки з визначенням операції, де застосовується застаріле обладнання.
8. Рівень виконання галузевих норм виробітку.
9. Використання можливостей суміщення операцій.
10. Виробнича потужність потоку і коефіцієнт її використання.
Література:(1, 2, 14, 22, 27).
Тема 12. ОЦІНКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ
Вступ.
1. Завдання та напрямки організаційно-технічного вдосконалення виробництва в швейній, взуттєвій та в інших промисловостях.
2. Методичні засади оцінки організаційно-технічного рівня виробництва.
3. Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва.
4. Дослідження впливу організаційно-технічних факторів на результати виробництва.
Висновки.
Література.
Вступ має бути присвяченим значенню науково-технічного прогресу для економічного та соціального розвитку.
В розділі 1 слід надати характеристику сучасного стану техніки, технології, організації виробництва в галузі; розглянути перспективні напрямки організаційно-технічного розвитку основного виробництва на основі комплексної механізації та автоматизації всіх його стадій (комплексної підготовки виробництва, підготовки та розкрою тканин, процесів шиття), впровадження ефективних методів організації праці та виробництва, в т. ч. у потоковому виробництві. У концентрованому вигляді сформулювати завдання по організаційно-технічному вдосконаленню виробництва в швейній (взуттєвій) промисловості та конкретні шляхи їх вирішення.
В розділі 2 доцільно показати, що процес організаційно-технічного вдосконалення повинен базуватися на системному аналізі чинників, що визначають організаційно-технічний рівень (ОТР), та відповідних показників. Навести класифікацію факторів, що впливають на організаційно-технічний рівень та є його характеристиками.
Розкрити суть методичних принципів кількісної оцінки організаційно-технічного рівня виробництва, таких як комплексність, презентативність, універсальність, вимірюваність та ін. З цих принципів повинні випливати вимоги до системи показників.
Зробити огляд методик, що пропонуються різними авторами для оцінки ОТР, а на його основі виділити найбільш суттєві показники, здатні відображати важливіші характеристики ОТР. Розглянути питання про комплексний (узагальнюючий) показник.
Показники ОТР мають бути згруповані за такими напрямками:
а) якість продукції та праці;
б) рівень техніки;
в) рівень технології;
г) рівень організації виробництва;
д) рівень організації праці.
В розділі 3 на основі використання методики, викладеної у розділі 2 виконується оцінка організаційно-технічного рівня або підприємства в цілому або одного з цехів. Це питання узгоджується з консультантом заздалегідь, тому що від нього залежить коло показників, які включаються у методику оцінки ОТР.
За результатами розрахунку та аналізу показників ОТР необхідно виявити резерви підприємства (цеху) щодо вдосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці та запропонувати певні заходи.
Розділ 4 виконується в одному з двох варіантів.
4.1. Економічний аналіз впливу чинників організаційно-технічного рівня на результати діяльності підприємства (наприклад впливу рівня механізації, використання робочого часу, обладнання тощо, тобто факторних ознак, на результативні показники виробництва (обсяг виробництва або фондовіддачу, прибуток, витрати на виробництво).
З цією метою використовується багатофакторний регресійний (кореляційний) аналіз. Тому треба викласти його основні теоретичні засади, організувати вихідну статистичну інформацію (наприклад, відповідні показники по всіх потоках, що діють на підприємстві) та виконати розрахунки на ЕОМ. За результатами отриманих розрахунків скласти статистичну модель та опробувати її на фактичному матеріалі як прогнозну, оцінити її достовірність.
4.2. Економічна ефективність заходів щодо підвищення організаційно-технічного рівня виробництва.
Оформляється план заходів з викладенням їх конкретного змісту та очікуваних результатів (табл. 1).
Таблиця 1.
№ Зміст заходу (заміна обладнання, впровадження нової форми потоку чи організації праці тощо) Обсяг впровадження (кількість операцій, одиниць обладнання, потоків, робочих місць) Очікуваний результат (підвищення продуктивності праці, якості, економія матеріалів, зменшення незавершеного виробництва, ви-робничих втрат тощо) 1 2 3 4
Визначаються всі види грошової економії (у зведеному розрахунку), експлуатаційних витрат, капітальні витрати та показники економічної ефективності.
Висновки містять основні результвати, що отримані при виконанні курсової до проекту.
Вихідні дані: 1) обсяг виробництва у порівняльних цінах; 2) кількість моделей, виготовлених за рік, в т.ч. нових моделей; 3) загальна чисельність робітників, в тому числі по основному та допоміжному виробництву; 4) чисельність основних робітників на механізованих операціях; 5) чисельність робітників, робота яких нормується; 6) чисельність робітників, що володіють суміжними професіями, раціональними прийомами та методами праці; 7) чисельність робітників прийнятих на роботу та звільнившихся; 8) загальна кількість одиниць обладнання, в т.ч. спеціалізованого, аналіз автоматичної дії; 9) вартість активної частини основних фондів та їх загальна вартість; 10) енергія, витрачена на технологічні цілі, т.квт-годин; 11) виробнича площа; 12) схема розподілу праці та зведення обладнання по типовій моделі в одному з швейних потоків.
Література (3, 11, 12).
Тема 13. ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕМОНТУ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ
Вступ.
І. Економічна суть та завдання раціональної організації ремонту.
2. Аналіз організації ремонтного господарства на підприємстві.
3. Організаційні розрахунки ремонтно-механічних цехів(РМЦ).
4. Напрямки удосконалення ремонту обладнання.
Висновки.
Література.
У вступі необхідно показати роль ремонтних служб в діяльності підприємств як підрозділів, що створюють передумови для ритмічної безперебійної роботи основного виробництва, звернути увагу на можливість зростання обсягів та складності ремонту технологічного обладнання в зв’язку із застосуванням напівавтоматичного обладнання, оснащеного мікропроцесорною технікою тощо.
В розділі 1 доцільно розглянути таке коло питань:
- суть фізичного та морального зносу обладнання як передумов для проведення ремонту та модернізації;
- основні принципи та положення системи технічного обслуговування та ремонту технологічного обьладнання;
- зміст ремонтних робіт всіх видів (технічного обслуговування, середнього та капітального ремонтів);
- методи організації ремонту (індивідуальний, вузловий, поточно-вузловий, стендовий, секційний);
- форми організації ремонту (післяоглядова, періодична, стандартна);
- система організації ремонту;
- зміст технічної підготовки до проведення ремонтних робіт;
- перспективні напрямки підвищення ефективності ремонтних підрозділів підприємств легкої промисловості.
Зміст розділу 2 базується на матеріалах, що характеризують роботу ремонтно-механічного цеху (РМЦ) конкретного підприємства. В цьому розділі виконується всебічний аналіз стану та діяльності ремонтного господарства, в якому повинні бути відображені:
- виробнича структура ремонтного господарства (склад дільниць та взаємозв’язки між ними);
- характеристика прийнятого на підприємстві методу, форми та системи організації ремонту;
- оцінка відповідності прийнятої на підприємстві системи організації ремонтних робіт;
- система технологічного обладнання за такими позиціями як види технічного обслуговування та ремонтів, складання графіків ремонту, визначення трудомісткості ремонтних робіт, додержання норм періодичності ремонту, порядку здавання обладнання в ремонт та прийняття з ремонту;
- напрямки модернізації обладнання, що виконується паралельно з капітальним ремонтом для компенсації як фізичного, так і морального зносу;
- аналіз витрат на ремонтні роботи (структура витрат за кошторисами, порівняння витрат на капітальний ремонт з вартістю нового аналогічного обладнання);
- методи планування обсягів ремонтних робіт, обліку простоїв обладнання;
- зміст конструкторської, технологічної та матеріальної підготовки до проведення ремонтних робіт, забезпеченість запасними частинами;
- форми організації праці, в т.ч. характеристика типів виробничих бригад ремонтних робітників;
- методи стимулювання праці ремонтних робітників;
- техніко-економічні показники, що застосовуються для оцінки діяльності РМЦ.
Необхідно дати критичну оцінку діючого стану ремонтних служб.
В розділі 3 необхідно виконати організаційні розрахунки стосовно РМЦ, а саме:
- розробити виробничу програму ремонтних робіт, визначивши на прикладі парку обладнання одного з цехів кількість ремонтів кожного виду по кожному з класів обладнання; обсяг ремонтних робіт всіх видів у відповідних одиницях (одиницях ремонтної складності, нормогодинах);
- скласти графік ремонту обладнання (можна обмежитись його фрагментом з десяти фізичних одиниць);
- розрахувати потрібну кількість станочного обладнання.
При визначенні кількості робітників та обладнання РМЦ , слід мати на увазі, що обладнання основного цеху, для якого велись розрахунки обсягів ремонтних робіт, складає певну частку всього парку обладнання підприємства. Тому треба відповідно коригувати обсяги ремонтних робіт. Крім того, слід врахувати, що крім суто ремонтних робіт в РМЦ виконуються й деякі інші, трудомісткість яких складає приблизно 30-40% від трудомісткості ремонту.
В цьому розділі також визначаються техніко-економічні показники ремонтного господарства, що склалися фактично за певний рік на підприємстві й за розрахунками (табл. 1) робляться належні висновки.
Таблиця 1
Техніко-економічні показники РМЦ
|
Показники |
Величина показника |
% відхилення |
|
|
фактична |
за розрахунком |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1. Обсяг ремонтних робіт а) в одиницях ремонто-складності; б) в одиницях трудомісткості (в нормо-годинах); з капітального ремонту з середнього ремонту
|
|
|
|
|
2. Чисельність ремонтного персоналу, чол. 3. Продуктивність праці 4. Час перебування обладнання в ремонті на одиницю ремонтної складності 5. Витрати на ремонт за кошторисом, грн. 6. Собівартість ремонту одиниці ремонтоскладності, грн. |
|
|
|
Розділ 4 безпосередньо пов’язаний з розділом ІІ. В ньому, використовуючи результати аналізу організації ремонту на підприємстві, слід сформулювати конкретні напрямки її удосконалення. За погодженням з консультантом відібрати декілька заходів, що підлягають кількісному обгрунтуванню, та визначити їх ефективність і вплив на техніко-економічні показники.
З метою скорочення часу перебування обладнання в ремонті як один із заходів слід застосувати сітьовий метод управління. Побудувати сітьову модель ремонту будь-якої машини чи напівавтомату; розрахувати параметри моделі на ЕОМ; визначити шляхи оптимізації сітьового графіку.
Висновки повинні містити в собі основні наслідки виконаної роботи та пропозиції щодо їх використання на підприємстві.
Література:1,14,15,18
Л і т е р а т у р а.
1. Адамова Н.А. і др. “Організація і планування виробництва на підприємствах швейної промисловості”- К: “Вища школа”, 1994.
2. Адамова Н.А., Авсеев Е.Г. и др. Организация поточного производства в швейной промышленности.- К.: Техніка, 1986.
3. Барташов А.В. и др. Технико-организационный уровень производства – К.: Наукова думка, 1979.
4. Бездудный Ф.Ф., Павлов А.П. Математические методы и модели в планировании текстильной и легкой промышленности.- М.: Легкая промышленность, 1979.
5. Богиня Д. Основи економіки праці. Навч. Посібник – К.: “Знання”, 2000.
6. Владимирова Л. Экономика труда.- М.: Дашков и Ко, 2000.
7. Генкин Б.М. Экономика и социология труда.- М.: Инфра, 1996.
8. Гуріна Н.Д. Механізм оплати праці в умовах ринку.- Конспект лекції –К.: КДУТД, 2000.
9. Гуріна Н.Д., Денисенко Л.О. Нормування праці на підприємствах легкої промисловості на основні види робіт аналітично-розрахунковим методом: Конспект лекції- К:, ДАЛПУ, 1995.
10. Дёмина А.П. Потоки швейных фабрик.- М.: Легкая индустрия, 1970.
11. Доможиров Ю.А. Оценка организационно-технического уровня предприятий швейной промышленности.- М.: Легпромиздат, 1980.
12. Доможиров Ю.А. Долина О.Н. Эффективность повышения организационно-технического уровня швейных предприятий.- М: Легпромиздат, 1968.
13. Завиновска Г.Т. Економіка праці.- К.: КНЕУ, 2000.
14. Испирян Г.П., Чмелев В.С. Организация, планирование и управление предприятием легкой промішленности – М.: Легпромиздат, 1982.
15. Иоффе А.Л. Экономика и организация ремонта оборудования в легкой промышленности.- М.: Легкая промышленность, 1977.
16. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення – К.: Праця, 1997.
17. Кожекин Г.Я., Синица Л.М. Организация производства: Уч. Пособие – Минск.: ИП Экоперспектива, 1998.
18. Курочкин А.О. Организация производства.- Конспект лекций – К.: МАУП, 1997.
19. Коблякова Е.В. Проектирование одежды с элементами САПР.- М.: Легпромиздат, 1988.
20. Кокеткин П.П., Доможиров Ю.А. Справочник по организации труда и производства на швейных предприятиях.- М.: Легпромиздат, 1985.
21. Минаев Э.С. Управление производством и операциями.- М.: 1999.
22. Макаренко М.В., Махалина О.М. Производственный менеджмент.- М.: 1998.
23. Методика определения экономической эффективности мероприятий по НОТ- М.: Экономика, 1999.
24. Плоткін Я.Д. Виробничий менеджмент – Львів.: 1999.
25. Понтюхина. Организация подготовки производства на предприятии- М.: 1997.
26. Пушкин П.С., Овчинников С.И. Научная организация труда и техническое нормирование:- М.: Лег. Индустрия, 1976.
27. Производственный менеджмент/ под ред. проф. Ильенковой С.Д.- М.: ЮНИТИ, 2000.
28. Положение о системе технического обслуживания и ремонта технологического оборудования- М.: Икнитэилегпром, 1987.
29. Рофе А.И. Научная организация труда – М.: МИК, 1997.
30. Сачко Н.С. Теоретические основы организации производства.- Минск, 1997.
31. Смирнов Е.А. Справочное пособие по НОТ.- М.: Экономика, 1996.
32. Фатхутдинов Р.А. Организация производства- М.: Юнити, 2000.
33. Фатхутдинов Р.А. Производственный менеджмент.- М.: Юнити, 1997.
34. Попандопуло В.Н. Анализ экономичности моделей- М.: Легпроиздат, 1989.
35. Інформаційний бюлетень Мін праці України “Людина і праця”.
36. Газета “Праця і зарплата”, “Урядовий кур’єр”, “Правда Украины”.
37. Журнал “Легка промисловість”, “Швейная промышленность”, “Кожевенно-обувная промышленность”, “Текстильная промышленность”.