Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (8044) 361 22 42
(8044) 361 22 52

email: info@7000.kiev.ua

Образец контрольной работы по Туризму МАУП - "ФОРТУНА-7000"

 

 Зміст

1.Основні чинники формування туристсько- 
рекреаційних потреб..............................................................................................................................3
2.Перспективи розвитку міжнародного туризму у першій чверті 
ХХІ ст. за прогнозам ВТО......................................................................................................................7
3.Визначити відсоток громадян, що їздять у закордонні подорожі 
від загальної кількості населення в перших 20 країнах донорах міжнародного туризму......................11
Список використаної літератури..........................................................................................................13
Додаток.................................................................................................................................................14

 1. Основні чинники формування туристсько-рекреаційних потреб

       Туристсько-рекреаційні фактори є найважливішими для формування туристичних потоків, оскільки саме вони створюють її неповторність і привабливість для туристів. Тому приплив туристів до певного туристичного регіону підвищується за наявності більшої кількості природно-рекреаційних об’єктів. Поганий природно-екологічний стан, слабка реклама та політична нестабільність у регіоні можуть негативно впливати на приїзд туристів, незважаючи на наявність рекреаційних ресурсів  1; с. 63.
       Рекреаційний попит людини проявляється в умовах,  коли у середовищі домінують штучні системи. Зростання рекреаційних потреб людини та попиту на рекреаційні ресурси є особливо характерним для останніх десятиліть. Чинниками, що стимулюють ріст потреби у заміському відпочинку є перевтома мешканців міста шумами, вібраціями, кисневою та ультра-фіолетовою нестачею, запиленістю та загазованістю міського повітря; зростання мобільності населення;  підвищення культури населення;  неспроможність існуючих міських скверів і парків задовольнити потреби мешканців міст у спілкуванні з природним оточенням; потяг до пізнання природи тощо 3, c. 313.
       Потреби в рекреації є складовою частиною системи суспільних потреб і розвиваються за загальними законами. Слід зазначити, що рекреаційні потреби тільки умовно можна розглядати як самостійну підсистему, оскільки різні потреби внутрішньо пов’язані між собою в одну природну систему. Вивчаючи динаміку суспільних потреб, необхідно розглядати їх в єдиному соціально-економічному процесі виробництва і споживання 2.
       На формування і розвиток рекреаційних потреб впливають збільшення тривалості вільного часу, якісна зміна його структури та істотна зміна характеру життєдіяльності людини в умовах науково-технічної революції.
       На основі рекреаційних потреб формується попит рекреантів, що виражається не стільки в їх бажанні, скільки у здатності отримувати рекреаційні послуги. “Потреби перетворюються на попит, коли за ними – купівельна здатність людини”. Тому на сучасному етапі розвитку вітчизняної рекреаційної галузі задача підприємств полягає, з одного боку, в стратегічному спрямуванні своїх зусиль на інноваційне та якісне вироблення рекреаційних послуг у відповідності до загальносвітових стандартів, а з іншого – у здійсненні реального впливу на попит, шляхом пропозиції необхідних, привабливих і одночасно доступних для більшості громадян рекреаційних послуг.
       Аналіз  чинників,  що  формують  попит  населення  на рекреаційні послуги, дозволяє класифікувати їх на специфічні, універсальні та внутрішні 2.
       До специфічних належать чинники, які здатні сформувати якісно новий характер попиту, змінити, щонайменше, його структуру. Як правило, специфічні чинники даються взнаки, коли відбуваються істотні зміни в життєдіяльності людей. На сучасному етапі розвитку суспільства праця, як і відпочинок, все більш інтенсифікується та індивідуалізується. Це не може не позначитися на характері рекреаційного попиту, який виявляється у прагненні окремої людини чи сім’ї задовольнити свої специфічні запити відносно термінів відпочинку, його виду, вартості та іншого, пов’язаного з рекреацією. 
       Інша  група  чинників,  універсальна, формує рекреаційний попит населення незалежно від того, яка економіка розглядається і на якому рівні розвитку вона перебуває. Їх можна розподілити на економічні, соціально-політичні, психологічні, природнокліматичні, національні та професійні чинники.
       Слід зазначити, що впровадження ринкових відносин порушило традиційну модель (схему) дії універсальних чинників на обсяг і структуру попиту. На перший план висуваються чинники регіонального значення, характеристика яких диференціюється за адміністративними територіями, виробничими комплексами і підприємствами, сферами і галузями діяльності, за прибутковими групами населення. Наприклад, істотне розшарування по доходах зробило значний вплив на формування рекреаційного попиту, в якому переважають потреби працівників найбільш платоспроможних секторів і галузей економіки, підприємств і регіонів (територій).
       Третю групу утворюють чинники, породжені внутрішнім середовищем підприємств. Вони, як і універсальні чинники, досить різноманітні та численні. У зв’язку з тим, що ці чинники іманентні щодо внутрішнього середовища підприємств (рекреаційних технологій), сила їх дії на попит може регулюватися самими підприємствами. Наприклад, сукупність чинників, властивих внутрішньому середовищу конкретного санаторію, формує попит на його послуги, а загальна дія чинників усіх підприємств – попит на регіональний рекреаційний продукт в цілому.
       До чинників внутрішнього середовища підприємств можна віднести такі: 
  -профіль установи: кардіологічний, неврологічний, мішаний та ін.; 
  -кількість  ліжок  у здравницях: середньорічна, в період максимального розгортання; 
  -оснащеність  лікувально-профілактичними  підрозділами;  терміни лікування, вартість путівки; 
  -кількість   лікарів  та  інших  категорій   працівників,    організацію   харчування (кратність, змінність, добова вартість раціону, наявність дієтичних блюд); 
  -санітарно-технічну  характеристику   підприємств (кількість   будівель,  наявність каналізації, водопроводу, гарячої води, вентиляція); характеристику території (загальна площа, зокрема під зеленими насадженнями), перспективи розвитку установи тощо. 
       Перелічені чинники характеризуються відповідними кількісними та якісними параметрами. Число чинників, які реально впливають на формування рекреаційного попиту, збільшується, що спричиняє його різку диференціацію, високу вибірковість і підвищення вимогливості до якості послуг з боку нових високодоходних груп і верств населення. Новий якісний стан попиту почав позначатися на рекреаційних технологіях, а отже, і на обсязі та структурі товарної пропозиції послуг на ринку. 

 2. Перспективи розвитку міжнародного туризму у першій чверті ХХІ ст. за прогнозами ВТО

        Згідно нещодавно опублікованого ЮНВТО довгостроковому прогнозу «Туризм: перспектива 2030» очікується, що число міжнародних туристських прибытий до 2030 р. досягне 1.8 мільярдів. У цій доповіді, представленій з нагоди проведення 19-ої сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО, підтверджується, що в подальші два десятиліття триватиме стійкий ріст міжнародного туризму (8-14 жовтня 2011 р., Кенджу, Республіка Корея) 6.
       Дані прогнозу представлено на рис. 1.

 

Рис. 1. Прогноз росту туристичних потоків на 2030 рік 6

В період 2010-2030 рр. ріст міжнародного туризму триватиме, але помірнішими темпами в порівнянні з минулими десятиліттями, при збільшенні числа міжнародних туристських прибуттів у світі в середньому на 3.3 % на рік. В результаті цього ринок туризму поповнюватиметься щороку в середньому на 43 мільйони міжнародних туристів.
       При збереженні прогнозованих темпів росту число прибуттів (940 мільйонів в 2010 р.), переступить відмітку в 1 мільярд в 2012 р. До 2030 р. число прибуттів, як очікується, досягне 1.8 мільярдів, що означає, що через два десятиліття 5 мільйонів чоловік щодня перетинатимуть міжнародні межі в цілях дозвілля, бізнесу або інших цілей, таких як відвідування друзів і родичів.
       “Наступні  20  років  в  секторі  відбуватиметься  постійний ріст, - помірніший, відповідальніший і інклюзивний", сказав Генеральний секретар ЮНВТО Талеб Рифай. "Ці роки росту пропонують величезні можливості, тому що вони можуть також стати роками лідерства туризму в просуванні економічного, соціального зростання і досягненні екологічної стійкості," заявив він 6.
       Частка ринку міжнародного туризму зростаючих економік продовжуватимуть рости. Очікується, що число міжнародних прибуттів в туристичних напрямків зростаючих економік (+4.4% в рік) продовжуватимуть рости в два рази швидше, ніж число міжнародних прибуттів в розвинені економіки (+2.2 % в рік). У абсолютних цифрах, на зростаючі економіки Азії, Латинської Америки, Центральної і Східної Європи, Східно-середземноморської Європи, Близького Сходу і Африки доводитиметься в середньому 30 мільйонів прибуттів на рік, в порівнянні з 14 мільйонами в традиційних напрямах розвинених економік Північної Америки, Європи і Азіатського-Tихооокеанского регіону.
       До 2015 р. зростаючі економіки приймуть більше  міжнародних  туристів, чим розвинені економіки, а до 2030 р. їх доля, як очікується, досягне 58 %. Дані прогнозу показано в таблиці 1. 
       На світовому ринку зросте доля Азіатського-Tихооокеанского регіону (з 22 % в 2010 р. до 30 % в 2030г.), Близького Сходу (з 6 % до 8 %) і Африки (з 5 % до 7 %), і станеться подальше скорочення долі Європи (з 51 % до 41 %) і Американського регіону (з 16 % до 14 %), головним чином із-за повільніших темпів росту Північної Америки.
       До 2030  р. Північно-східна  Азія стане найбільш відвідуваним субрегіоном світу, з показником  16 % від загального об'єму усіх прибуттів,  що перевищує долю Південної і Середземноморської Європи, що складала в 2010 р. 15%.

Таблиця 1

Прогноз розвитку міжнародного туризму 6

 

Базовий рік

Прогноз, млн. туристів

Ринкова частка, %

Середнє річне зростання, %

1995

2010

2020

2010

2020

за період 1995-2020

Всього у світі

565

1006

1561

100

100

4,1

Африка

20

47

77

3,6

5,0

5,5

Америка

110

190

282

19,3

18,1

3,8

Східна Азія та Океанія

81

195

397

14,4

25,4

6,5

Європа

336

527

717

59,8

45,9

3,1

Середня Азія

14

36

69

2,2

4,4

6,7

Південна Азія

4

11

19

0,7

1,2

6,2

Найвищі темпи росту виїзного туризму спостерігат имуться в Азіатському-Tихоокеанском регіоні. У наступні два десятиліття значна доля прибуттів забезпечуватиметься країнами Азіатського-Tихоокеанского регіону, що мають темпи росту 5.0 % в рік і що генерують в середньому 17 мільйонів додаткових міжнародних прибуттів щороку. За ними йде Європа, що дає в середньому 16 мільйонів додаткових прибуттів в рік при набагато помірніших темпах росту (+2.5 % в рік), але на основі значно більш високих початкових показників. Інші додаткові 10 мільйонів щорічних прибуттів дають: Американський регіон (5 мільйонів), Африка (3 мільйони) і Близький Схід (2 мільйони). 
       «Туризм: Перспектива 2030» 6 показує, що сектор як і раніше має в розпорядженні значний потенціал для подальшого росту в найближчі десятиліття. Напрями, що сформувалися і нові, можуть отримати вигоду з цієї тенденції і можливостей, якщо вони створять відповідні умови і проводитимуть сприяючу політику для ділового середовища, інфраструктури, надання допомоги, маркетингу і підготовки людських ресурсів. Проте, разом з цією можливістю, також виникатимуть виклики в плані максимізації соціально-економічних вигод від туризму і зведення до мінімуму його негативної дії. І в зв'язку з цим, надзвичайно важливо забезпечити, щоб розвиток туризму проводився на основі принципів стійкого розвитку.

 3. Визначити відсоток громадян, що їздять у закордонні подорожі від загальної кількості населення в перших 20 країнах - донорах міжнародного туризму 

        Офіційні публікації  UNWTO (Міжнародної організації туризму) надають інформацію лише про ТОП-10 країн – донорів міжнародного туризму. В 2010 році такими країнами стали: Німеччина, США, Китай, Великобританія, Франція, Канада, Японія, Італія, Російська Федерація, Австралія 6.
       Дані  про  витрати  цих  країн  на  туризм,  а також  інформація про кількість населення та ринкову долю приведена в публікації  UNWTO Tourism Highlights 2011 Edition (табл. 2).  Дані про кількість туристів знайдено в звіті маркетингової компанії ІТВ 4.

Таблиця 2

Розрахунок частки громадян, що їздять у закордонні подорожі, 2010 р.

Країна

Витрати на міжнародний туризм, млрд. дол.

Населення, млн..

Подорожі, млн.

Частка громадян, %

1

Німеччина

77,7

82

72,6

88,5

2

США

75,5

310

64,0

20,6

3

Китай

54,9

1341

54,9

4,1

4

Великобританія

48,6

62

31,7

51,1

5

Франція

39,4

63

27,3

43,3

6

Канада

29,5

34

23,5

69,1

7

Японія

27,9

127

22,4

17,6

8

Італія

27,1

60

21,7

36,2

9

Російська Федерація

26,5

140

19,6

14,0

10

Австралія

22,5

22

16,1

73,2

        Джерела даних приведено в додатку. 
       З таблиці видно, що найбільша частка громадян виїжджає закордон в Німеччині – це 88,5%. Також значна частка туристів в Австралії – 73,2%, та в Канаді – 69,1%.

Список використаної літератури

1. Гаврилюк С.П. Конкурентоспроможність підприємств у сфері туристичного бізнесу / С.П.Гаврилюк.  – К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2006. – 180 с.

2. Кислий В.М., Шевченко Г.М. Аналіз передумов формування ринку рекреаційних послуг в Україні // Механізм регулювання економіки. – 2007. –№2. – с. 27

3. Шукель І.В. Моделювання процесів рекреаційного природокористування // Науковий вісник. – 2005. - Вип. №15.7 – с. 313

4. ITB  WORLD  TRAVEL  TRENDS  REPORT  2010 / 2011 prepared  by  IPK International on behalf of ITB Berlin // www.itb-berlin.com/library

5. UNWTO Tourism Highlights 2011 Edition www.unwto.org/facts

6. World Tourism Organization (UNWTO) www.unwto.org

 

 ДОДАТОК